Евіанська конференція 1938 року: Уроки для тих, хто вважає, що Ізраїль “не повинен” допомагати Україні

Тим, хто стверджує, що “Ізраїль не зобов’язаний допомагати Україні” і що “у кожної країни є свої власні інтереси”, варто згадати, до яких наслідків призвело подібне мислення на Евіанській конференції, що проходила з 5 по 16 липня 1938 року.

На порядку денному лежали долі європейських євреїв, яких Третій рейх вже вважав “недолюдьми”.

У липні 1938 року президент США Рузвельт скликав міжнародну конференцію з сприяння та фінансування еміграції «політичних біженців».

Але Гітлер, до того як запрацювали печі Освенцима, пропонував світовій спільноті забрати євреїв до себе і з інтересом спостерігав, чим закінчиться справа.

У конференції взяли участь представники 32 держав. Це були країни Західної Європи (Східну представляла лише Угорщина), Північної та Південної Америки, а також Австралія та Нова Зеландія. Крім того, своїх делегатів в Евіан направили 24 єврейські та міжнародні гуманітарні організації, в тому числі, «Джойнт», Сохнут, Всесвітній єврейський конгрес.

Ситуацію, що склалася на початок конференції, раніше описав Хаїм Вейцман:

«Світ розділився на дві частини – ті місця, де євреї не могли жити, і ті, куди вони не могли поїхати».

Жодну з країн – учасниць Евіанської конференції не збиралися змушувати збільшувати свої імміграційні квоти – йшлося виключно про добровільну згоду прийняти більше єврейських біженців.

Однак Швейцарія, принципово дотримуючись нейтралітету, відмовилася прийняти конференцію, тому вона пройшла у Франції. У зв’язку з анексією Австрії в березні 1938 року кількість потенційних єврейських жертв нацистського режиму значно збільшилася. Багато євреїв вже були вигнані з Німеччини та Австрії, і тепер були в небезпеці євреї з Чехословаччини.

Учасники конференції висловили співчуття страждаючим євреям, але не прийняли жодних зобов’язань. США не хотіли збільшувати імміграційні квоти через антисемітські настрої в Конгресі та побоювання щодо конкуренції за робочі місця. Британія не могла розмістити біженців на своїй території, а Ерец-Ісраель виключався через арабське повстання.

Деякі країни заявили, що вже прийняли скільки змогли, деякі відмовилися через економічну кризу та безробіття. В результаті тільки Домініканська Республіка та Коста-Ріка погодилися прийняти біженців, хоча в Домінікану потрапили всього близько 500 осіб.

Ізраїльські лідери того часу, Хаїм Вейцман і Давид Бен-Гуріон, також були проти в’їзду євреїв у західні країни. Вони сподівалися, що обмеження в’їзду в інші країни змусить Великобританію відкрити єврейську еміграцію в Палестину.

Підсумок конференції цілком влаштував Гітлера, який отруйно зауважив:

«Я сподівався, що світ, який відчуває таке глибоке співчуття до цих злочинців[-євреїв], буде принаймні достатньо великодушним, щоб перетворити це співчуття в практичну допомогу».

Відмова прийняти євреїв була визнана грандіозною перемогою німецької пропагандистської машини.

Перебуваючи на форумі Голда Меїр згодом так описувала те, що відбувалося у своїй книзі «Моє життя»:

«Я була присутня там у дивній якості «єврейського спостерігача з Палестини» і навіть сиділа не з делегатами, а в залі, хоча біженці, про яких йшлося, належали до мого народу, до моєї родини і не були для мене небажаною цифрою, яку потрібно, якщо це взагалі можливо, втиснути в рамки квоти.

Страшна це була справа – сидіти в розкішному залі і слухати, як делегати тридцяти двох країн по черзі пояснюють, що вони хотіли б прийняти значну кількість біженців, але, на жаль, не в змозі це зробити».

В інтерв’ю журналістам Голда Меїр додала:

«Тільки одне хочу я побачити, перш ніж помру: щоб мій народ більше не потребував виразів співчуття».

Евіанська конференція, яка відбулася в липні 1938 року, мала серйозні наслідки для єврейського населення Європи. Не бажаючи погіршувати свої внутрішні проблеми і побоюючись вступати в протистояння з нацистським режимом, цивілізоване міжнародне співтовариство не змогло врятувати мільйони людей, а тільки відклало на невизначений час світову війну. Менш ніж через півроку після конференції відбулася Кришталева ніч, в результаті якої багато євреїв було вбито, а інші заарештовані і відправлені в концтабори.

Історичний урок, який можна винести з подій Евіанської конференції, варто взяти до уваги для НАТО в 2023 році. Особливо важливо зрозуміти, що прагнення уникнути розширення конфлікту, коли війна вже йде, може призвести до світового конфлікту. НАТО наразі надає матеріальну та тактичну допомогу Україні, але не відкриває другий фронт проти Росії.

Російські експерти з зловтіхою відзначили, що в комюніке саміту НАТО Україні приділено мало уваги, і немає явної обіцянки подальшої матеріальної та фінансової підтримки. Вони ставлять питання, чи одну лише Україну “кинули” чи чекає її ще важча доля в ході світової війни.

Тим, хто стверджує, що Ізраїль не зобов’язаний допомагати Україні і що у кожної країни є свої власні інтереси, варто згадати, до яких наслідків призвело подібне мислення на Евіанській конференції. Нідерланди, Лондон, Франція, Бельгія, США та інші країни зазнали шкоди від нацистської Німеччини.

Ця конференція була визнана ганебною сторінкою в історії Заходу і служить уроком, що відкидаючи людей, які потрапили в біду, держави накликають біду на себе.

Однак поки уряд Ізраїлю не виніс уроки з історії свого народу.

Залишити КОМЕНТАР

Інші Новини Ізраїлю та світу читайте в каналах «НіКК»
Nikk.Agency в Телеграмі ,  Фейсбуці  і  Google News

Евіанська конференція – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії