Школи під землею: діти Запоріжжя влаштували найбільший одночасний перформанс – і тут є ізраїльський слід

У місті приблизно за 30 кілометрів від лінії фронту сотні школярів одночасно виконали хореографічний перформанс під живий сет DakhaBrakha. Все відбувалося під землею — у школах, паркінгу та укриттях. Для Ізраїлю у цій історії є ще один зв’язок: раніше ізраїльські партнери допомагали оснащувати підземні школи Запорізької області.

Автор: Олена Гунько

5 жовтня 2026 українське видання NV розповіло про одну з найнеординарніших подій фестивалю GOGOLFEST Pokrova, що проходив у Запоріжжі з 1 по 4 жовтня 2026 року. Кульмінацією став перформанс “Гімн Життя” (укр. «Гімн життя») режисера Владислава Троїцького: DakhaBrakha грала наживо в підземному паркінгу, а школярі в різних частинах міста одночасно рухалися під цю музику, з’єднані в одне представлення телемостом.

На поверхні в цей час залишалося прифронтове місто, яке регулярно живе під загрозою російських дронів, ракет і керованих авіабомб. Тому підземний формат тут був не сценографічним трюком. Майже вся програма GOGOLFEST — близько 95% заходів — спочатку була перенесена в бункери, бомбосховища, паркінги та інші захищені простори. Запоріжжя знаходиться приблизно за 30 кілометрів від лінії фронту.

П’ятнадцять хвилин одночасно під землею

У центрі «Гімну життя» були діти. Поки DakhaBrakha грала живий сет, школярі синхронно виконували приблизно 15-хвилинні хореографічні етюди. Через рухи та декорації вони розповідали про власні страхи, війну та про те, яким бачать майбутнє. Зображення з різних майданчиків об’єднували в медіаміст, а трансляцію виводили на великі екрани.

DakhaBrakha — один з найвпізнаваніших у світі українських музичних колективів. Квартет виник у Києві в 2004 році навколо театру «Дах» режисера Владислава Троїцького і поєднує українське народне багатоголосся з ритмами та інструментами різних музичних традицій. За два десятиліття група виступала на великих фестивалях і сценах Європи, США та інших країн і стала одним з найбільш помітних культурних символів сучасної України за її межами. Ізраїльська публіка з групою вже знайома: DakhaBrakha виступали в Тель-Авіві в 2018 році, а в грудні 2021-го повернулися з концертом у клубі Barby, зібравши повний зал.

Вийшов спектакль без однієї сцени. Музиканти знаходилися в одному підземному просторі, діти — в інших, глядачі могли знаходитися ще в кількох точках міста, але все, що відбувалося, існувало в один і той же момент і під одну музику.

Саме ця синхронність стала основою національного рекорду.

Тут, однак, є розбіжність у цифрах. NV з посиланням на пресслужбу GOGOLFEST повідомляє про 16 підземних шкіл. Запорізька міська рада та обласна військова адміністрація, фіксуючи вже сам рекорд, називають 15 шкіл. Офіційне формулювання досягнення — найбільша кількість підземних шкіл, які одночасно взяли участь у флешмобі під живий концерт української групи DakhaBrakha в Запоріжжі.

Тому коректніше розділяти дві цифри: організатори фестивалю говорять про 16 задіяних шкіл, тоді як Національний реєстр рекордів України зафіксував одночасну участь 15.

Сертифікати про рекорд отримали головний режисер GOGOLFEST Pokrova Владислав Троїцький, заступник голови Запорізької ОВА Оксана Матвіїшина та секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко.

В Ізраїлі такі слова звучать знайомо. Але є різниця

Для ізраїльського читача сама конструкція «діти навчаються під час війни» не потребує довгого пояснення. Шкільні захищені приміщення, сирени, перехід класу в безпечну зону — все це знайоме ізраїльським сім’ям.

Але українська підземна школа у прифронтовому регіоні — дещо інше явище, ніж звичний ізраїльський міклат, куди спускаються під час тривоги. Йдеться про повноцінні освітні простори під землею: з класами, меблями, технікою та можливістю проводити там звичайні уроки протягом навчального дня.

Це стало окремою інфраструктурою війни. 1 жовтня Міністерство освіти і науки України повідомило про завершення будівництва та обладнання ще чотирьох підземних шкіл у Запоріжжі та області — двох у самому місті та двох у громадах регіону. Разом вони розраховані на 1700 місць.

Ще в травні НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розповідали, що Україна будує десятки таких об’єктів у прифронтових регіонах. Тоді на різних стадіях будівництва знаходилися 113 підземних шкіл, а понад сто вже працювали. Детальніше про цю систему ми писали тут.

Те, що починалося як вимушена відповідь на неможливість нормального очного навчання, поступово перетворилося на окрему шкільну реальність. І тепер виявилося ще й простором для мистецтва.

У цій історії вже є ізраїльський слід

Зв’язок з Ізраїлем тут існує не лише на рівні зрозумілого нам досвіду життя під обстрілами.

18 березня 2026 року Міністерство закордонних справ України публічно подякувало ізраїльським партнерам за допомогу дітям у прифронтових регіонах. За повідомленням української сторони, ізраїльська підтримка дозволила оснастити підземні школи в Харківській та Запорізькій областях сучасними інтерактивними панелями, необхідними для нормального навчального процесу. НАновости писали про це одразу після заяви МЗС України.

Через кілька днів з’явилася ще одна важлива деталь. 24 березня посольство України в Ізраїлі подякувало ізраїльським спонсорам і окремо фонд Леоніда Невзліна за підтримку шкіл у Харкові та Запоріжжі. Дипмісія повідомляла про зміцнення матеріально-технічної бази підземних шкіл та їх оснащення сучасним обладнанням, у тому числі інтерактивними панелями. Цій історії НАновости присвятили окремий матеріал.

При цьому важливо не з’єднувати факти сильніше, ніж дозволяють джерела. У відкритих публікаціях немає списку, який дозволив би стверджувати, що саме кожна з 15 або 16 шкіл, які зараз брали участь у «Гімні життя», отримала ізраїльське обладнання. Підтверджено сам факт ізраїльської допомоги підземним школам Запорізького регіону.

Але від цього зв’язок не стає менш помітним. Ізраїльські благодійники допомагали оснащувати ту саму систему захищеної освіти, яка через кілька місяців стала майданчиком для події національного масштабу.

GOGOLFEST пішов під землю разом з містом

GOGOLFEST — це не просто музичний або театральний фестиваль. Він з’явився в Києві в 2007 році за ініціативою режисера Владислава Троїцького та створеного ним театру «Дах» як простір, у якому театр, музика, кіно, візуальне мистецтво та перформанс існують не окремо, а стикаються і змішуються один з одним. Перший фестиваль пройшов у «Мистецькому Арсеналі», а потім GOGOLFEST почав освоювати колишні заводи, павільйони, кіностудії та інші простори, які самі ставали частиною того, що відбувається.

За перше десятиліття GOGOLFEST перетворився на один з найпомітніших проектів української сучасної культури. Після Києва фестиваль почав подорожувати країною: його приймали Маріуполь, Вінниця, Дніпро, Херсон та інші міста. У 2019 році GOGOLFEST увійшов у п’ятірку найкращих європейських фестивалів за версією EFFE Awards, а після початку повномасштабної війни проекти фестивалю показували вже в Осло, Берліні, Гамбурзі, Дюссельдорфі, Празі та Парижі. У 2024 році GOGOLFEST прийшов і в Запоріжжя.

Тому його повернення сюди восени 2026 року — це вже не просто чергова точка фестивальної програми. Запоріжжя знаходиться приблизно за 30 кілометрів від лінії фронту, і звична для GOGOLFEST ідея змінювати міський простір тут отримала зовсім інший сенс. Раніше фестиваль перетворював завод або занедбану будівлю на сцену. Тепер сценами стали бункери та укриття: організатори повідомляли, що близько 95% подій GOGOLFEST Pokrova: TimeCode повинні пройти під землею.

Сам TimeCode був побудований навколо трьох вимірів українського часу — минулого, теперішнього і майбутнього. У програмі поєдналися театр, музика, перформанси, сучасне мистецтво, дискусії та міжнародні проекти. Але в прифронтовому Запоріжжі ця концепція майже перестала бути художньою абстракцією: щоб говорити про майбутнє, людям спочатку потрібно було знайти безпечне місце в теперішньому.

Особливо точно це стало видно в історії з дітьми та DakhaBrakha. Сотні школярів брали участь в одночасному художньому дійстві не з звичайних актових залів і не зі шкільних сцен. Вони знаходилися в підземних школах — просторах, які з’явилися тому, що школа нагорі в місті біля фронту вже неможливо вважати достатньо безпечним місцем.

Але номер, який вони виконували, був присвячений не війні і не укриттю.

Він називався «Гімн життя».

І, напевно, тому національний рекорд тут виявляється далеко не найважливішим числом. Набагато суттєвіше інше: у кількох десятках кілометрів від фронту сотні дітей одночасно вийшли на сцену — нехай ця сцена і знаходилася під землею — і говорили не тільки про страх, який принесла війна.

Вони говорили про життя, яке триває нагорі. І про майбутнє, яке вони все одно збираються собі залишити.

🌍Ця стаття також доступна мовамиRU , EN , HE