Україна та Ізраїль серед п’яти найменш мирних країн світу: Росія на останньому місці — що насправді показав Global Peace Index 2026

Україна зайняла 160-е місце з 163 у Глобальному індексі миру за 2026 рік. Ізраїль опинився на одну сходинку вище — 159-м. А Росія опустилася на останнє, 163-е місце. Цифри опубліковані в дослідженні Institute for Economics & Peace, яке знову привернуло увагу українських ЗМІ 8 жовтня. Але за сусідством України та Ізраїлю ховаються зовсім різні війни, різні причини загроз і одне незручне питання: чи можна взагалі виміряти мир однією цифрою, не переплутавши агресора з тим, хто від нього захищається?

Автор: Редакція НАновини

П’ять країн у кінці рейтингу. І п’ять різних історій війни

У червні 2026 року міжнародний Інститут економіки та миру (Institute for Economics & Peace, IEP) представив черговий Global Peace Index — щорічне дослідження рівня миролюбності країн. Воно охоплює 163 держави та території і враховує не лише збройні конфлікти, але також громадську безпеку, політичну нестабільність, тероризм і мілітаризацію.

Нижня п’ятірка виглядає так:

• Росія — 163-е місце, індекс 3,367.
• Судан — 162-е місце, індекс 3,195.
• Демократична Республіка Конго — 161-е місце, індекс 3,189.
• Україна — 160-е місце, індекс 3,184.
• Ізраїль — 159-е місце, індекс 3,124.

Чим вищий числовий показник, тим нижчий рівень миролюбності за методикою дослідження.

Судан переживає громадянську війну, що почалася у квітні 2023 року. У Демократичній Республіці Конго тривають збройні зіткнення, що супроводжуються гуманітарною кризою та масовим переміщенням населення. Україна п’ятий рік чинить опір повномасштабному російському вторгненню. Ізраїль після терористичного нападу ХАМАСу 7 жовтня 2023 року опинився втягнутим у тривале регіональне протистояння.

Росія знаходиться в цьому списку з принципово іншої причини. Саме російське керівництво прийняло рішення про повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, продовживши агресію, розпочату в 2014-му. Але сам рейтинг не встановлює винуватців війн. Для цього існують факти, документи та міжнародно-правові оцінки.

Саме тут виникає перша проблема з гучними заголовками про «найменш мирні держави». Вони об’єднують в одній категорії країни, в яких відбуваються війни, але нічого не кажуть про те, хто ці війни почав.

Чому не можна називати цей список рейтингом найбільш небезпечних країн

Global Peace Index використовує 23 показники, об’єднані в три групи: громадська безпека, внутрішні та міжнародні конфлікти, мілітаризація. У розрахунок входять кількість загиблих у конфліктах, вимушене переміщення людей, політична нестабільність, відносини з сусідами, військові витрати, чисельність збройних сил та інші фактори.

Для ізраїльського читача тут важливо розрізняти два поняття. Перше — бітахон (ביטחון), безпека, яку забезпечують держава, армія, поліція та система громадянської оборони. Друге — мир як відсутність або обмеженість насильства та збройних конфліктів. Сильна армія може підвищувати здатність держави захищатися, але одночасно високе військове навантаження відображається на його місці в індексі.

Тому 159-е місце Ізраїлю не означає, що в кожній ізраїльській місцевості небезпечніше, ніж у будь-якій іншій країні. Точно так само 160-е місце України не описує однаковим чином обстановку в Ужгороді, Києві та прифронтовому Херсоні.

Індекс показує загальну картину держави. Він не замінює карту повітряних тривог, рекомендації Командування тилу Ізраїлю або інформацію про безпеку конкретного міста.

Україна покращила показники, але війна нікуди не зникла

У новому дослідженні є деталь, яка губиться за повідомленням про четверте місце з кінця. Україна покращила сукупний показник на 3,6% відносно попереднього випуску індексу — найбільш помітне покращення у своєму регіоні.

За оцінкою дослідників, показники триваючого конфлікту покращилися на 3,8%, а громадської безпеки — на 4,9%. При цьому ситуація за групою показників мілітаризації практично не змінилася.

Ці відсотки не можна переводити в число врятованих життів або оголошувати доказом того, що війна стає менш руйнівною. Індекс об’єднує відомості різних періодів і категорій. Покращення підсумкового балу не скасовує російських ракет, ударних безпілотників, окупації українських територій та руйнування енергетичної інфраструктури.

Для жителів Ізраїлю зрозуміла сама різниця між статистикою та особистим досвідом. Число ракетних тривог може знизитися порівняно з попереднім періодом, але одна ракета, що влучила в житловий будинок, перекреслить відчуття безпеки у сотень сімей.

В Україні до цього додається постійна війна на власній території. Російська армія утримує окуповані райони, а українські міста зазнають ударів далеко від лінії фронту. Тому навіть покращення ряду міжнародних індикаторів не означає повернення країни до мирного життя.

Ізраїль: сильна армія не гарантує високого місця в індексі миру

Ізраїль зайняв 159-е місце, опинившись у самому низу регіонального рейтингу Близького Сходу та Північної Африки, вище лише Судану. Для країни з високотехнологічною економікою, розвиненою медициною та потужними збройними силами результат може виглядати несподіваним. Але дослідження не вимірює ефективність ізраїльської держави.

Воно фіксує наслідки тривалого збройного протистояння.

Після 7 жовтня 2023 року ізраїльське суспільство пережило масову мобілізацію резервістів, евакуацію жителів прикордонних районів, війну проти ХАМАСу, обстріли з боку «Хезболли», атаки хуситів і пряме військове протистояння з Іраном.

Йдеться не лише про витрати державного бюджету. Резервіст, якого призивають на місяці, одночасно відсутній на роботі, в сім’ї та в громадянській економіці. Закрита школа або евакуйований населений пункт — теж наслідки війни, навіть якщо в даний день там не було обстрілу.

Звісно, кожен з цих факторів має власну вагу в міжнародній статистиці. Не можна стверджувати, ніби дослідники безпосередньо складають вартість закритих шкіл з кількістю ракет. Але за узагальненими показниками стоять саме такі зміни громадського життя.

Окрема складність пов’язана з періодами спостереження. Global Peace Index 2026 не є щоденним моніторингом і не охоплює цілком події осені 2026 року. Порівнювати його позиції з новинами жовтня без урахування цієї затримки було б некоректно.

Від Києва до Тель-Авіва: чому схожі цифри приховують різні війни

Україна та Ізраїль дійсно стикаються з ракетними ударами, безпілотниками, загрозами громадянському населенню та необхідністю постійно утримувати збройні сили в бойовій готовності. Але схожість на цьому не закінчується і не перетворює дві війни в одну.

Росія веде повномасштабне вторгнення в Україну, прагнучи утримувати захоплені території та нав’язувати Києву власні умови. Українська економіка втратила підприємства, землі, логістичні маршрути та мільйони працівників, змушених покинути свої домівки.

Ізраїль протистоїть збройним організаціям та державним загрозам на кількох напрямках. Його противники, географія бойових дій, військові можливості та становище громадянського населення відрізняються від українських.

Особливо небезпечно механічно порівнювати стійкість двох суспільств. Ізраїль зберігає значну частину власної виробничої та технологічної інфраструктури, незважаючи на військові витрати. Україна веде боротьбу в умовах окупації частини території та постійного руйнування об’єктів, необхідних для роботи економіки.

Новий індекс підтверджує необхідність обережного порівняння: близькі місця в міжнародній таблиці ще не означають однакових обставин.

Для НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency це передусім питання точності. Коли українські та ізраїльські історії опиняються поруч в одній статистиці, важливо не стирати відмінності між ними заради ефектного заголовка.

Росія остання. Але індекс не є вироком за агресію

Росія зайняла останнє місце в Global Peace Index, поступившись навіть Судану та Демократичній Республіці Конго за сукупним рівнем миролюбності.

Її положення пов’язане з масштабом збройного конфлікту, мілітаризацією та іншими показниками, які враховуються міжнародними дослідниками. Це не юридична кваліфікація дій російського керівництва і не окрема санкційна оцінка.

Однак відповідальність за початок повномасштабного вторгнення в Україну не визначається рейтингом. Міжнародний суд ООН ще в березні 2022 року приписав Росії призупинити військові операції, а Генеральна Асамблея ООН вимагала припинення вторгнення та виведення російських військ.

Тому сусідство України та Росії в нижній частині індексу не повинно перетворюватися на твердження про їхню рівну відповідальність. Одна країна зазнала вторгнення, інша його здійснила.

Є тут і ізраїльський аспект. Росія розвивала військово-технічне співробітництво з Іраном, отримуючи іранські безпілотники для ударів по Україні, а потім розширюючи власне виробництво подібних систем. Іран одночасно залишається одним з головних джерел загроз безпеці Ізраїлю.

Це не робить російсько-українську війну та близькосхідні конфлікти єдиним військовим фронтом. Але показує, чому те, що відбувається у Східній Європі, не можна розглядати в повній ізоляції від Близького Сходу.

Світ втрачає стійкість дванадцятий рік поспіль

Мабуть, найтривожніша частина Global Peace Index 2026 знаходиться за межами рейтингу окремих країн.

За підрахунками дослідників, сукупний світовий показник миролюбності погіршився за рік на 0,7%. Це дванадцяте послідовне річне зниження. У 99 країнах ситуація погіршилася, тоді як у 62 країнах покращилася.

У світі налічувалося 61 активний конфлікт за участю держав — рекордний рівень з часів Другої світової війни. Число інтернаціоналізованих внутрішніх конфліктів, коли у внутрішню війну прямо або опосередковано залучаються інші держави, зросло з 2010 року на 175%.

За цими даними ховається зміна характеру самої війни. Конфлікт все рідше залишається всередині державних кордонів. Через міжнародні постачання зброї, участь іноземних збройних формувань, міграцію, торгівлю та політичні союзи наслідки бойових дій поширюються значно далі фронту.

Окрему увагу дослідники приділили безпілотникам та штучному інтелекту. Дрони зробили високоточні удари доступнішими, а автоматизовані системи прискорюють виявлення та ураження цілей. Міжнародні механізми контролю при цьому розвиваються повільніше самих технологій.

Україна та Ізраїль знають цю проблему не з теоретичних доповідей. В обох країнах безпілотники стали частиною щоденної військової реальності, а технології протидії їм — одним з найважливіших напрямків оборони.

Але поширення доступного озброєння стосується і держав, які сьогодні не ведуть війну. Чим простіше перенести засоби ураження через кордони, тим важче підтримувати колишню систему регіональної безпеки.

Ціна насильства — 21,8 трильйона доларів

Економічні наслідки насильства у світі за 2025 рік автори доповіді оцінили в 21,8 трильйона доларів — на 3,2% більше, ніж роком раніше. Це не сума безпосередньої шкоди від зруйнованих будівель. Розрахунок включає військові витрати, забезпечення внутрішньої безпеки та інші прямі та непрямі витрати насильства.

На військові витрати припадає 43,3% цієї оцінки, на внутрішню безпеку — ще 29,1%. Разом ці категорії формують майже три чверті економічного тягаря.

Тут виникає парадокс, добре знайомий як Ізраїлю, так і Україні. Гроші, спрямовані на оборону, здатні врятувати життя і забезпечити існування держави. Але ці ж ресурси вже неможливо одночасно вкласти в будівництво лікарень, розвиток транспорту або освіту.

Для Ізраїлю цей вибір ускладнюється тривалими резервістськими зборами та необхідністю фінансувати протиповітряну оборону. Для України — необхідністю одночасно утримувати армію, відновлювати енергетику та підтримувати базові державні послуги.

Міжнародний індекс не відповідає, який обсяг оборонних витрат виправданий. Він фіксує, наскільки дорого світу обходиться відсутність стійкої безпеки.

Мирні сусіди України та неспокійний регіон Ізраїлю

Географія рейтингу дає ще один привід задуматися.

Україна знаходиться поруч з державами, що займають значно вищі місця: Угорщина — 15-е, Польща — 22-е, Словаччина — 29-е, Румунія — 45-е, Молдова — 55-е. Військове становище України різко виділяється на їхньому фоні, хоча наслідки російського вторгнення відчутні у всій Східній Європі.

У Ізраїлю інша регіональна картина. Йорданія знаходиться на 68-му місці, Єгипет — на 113-му, Ліван — на 131-му, Іран — на 144-му, Сирія — на 155-му. Близький Схід та Північна Африка в цілому залишаються регіоном з найнижчим рівнем миролюбності.

При цьому положення сусідів не можна пояснювати виключно географією. Держава може межувати з зоною конфлікту, зберігаючи більш сприятливі показники завдяки відсутності масштабних бойових дій на власній території.

Ізраїль же безпосередньо залучений у збройне протистояння. Україна стала територією однієї з найбільших воєн сучасної Європи.

Обидві ситуації вимагають власної історії та власного пояснення.

Що буде далі — і чого індекс передбачити не може

Є спокуса подивитися на ці цифри як на прогноз: якщо Україна покращила показник, значить, мир наближається; якщо Ізраїль залишається в кінці списку, значить, попереду нові війни. Дослідження такого висновку не дозволяє.

Global Peace Index описує вже накопичені умови безпеки. Він не називає дату припинення вогню, не передбачає рішення Кремля або Тегерана і не визначає ймовірність наступної військової операції.

Можливі різні сценарії. Припинення бойових дій може поступово покращити показники, але зруйнована інфраструктура, переміщення населення, політична нестабільність і мілітаризація ще довго будуть впливати на становище країн. А нове загострення здатне змінити картину в протилежному напрямку.

Саме тому місце в рейтингу слід сприймати не як остаточний діагноз, а як один з інструментів спостереження за міжнародною безпекою.

Не всі, хто опинився в кінці списку, однаково відповідальні за війну

8 жовтня українські ЗМІ знову звернули увагу на становище України в Global Peace Index 2026. Сам звіт був опублікований ще в червні, і його цифри не відображають повністю події останніх місяців.

Але за минулий час головне питання, яке ставить цей рейтинг, нікуди не зникло.

Як оцінювати мир у державі, яка змушена захищатися? Наскільки показовий рівень мілітаризації, якщо скорочення армії зробить громадян ще більш уразливими? І чи можна однією статистичною шкалою описувати становище країни, що зазнала вторгнення, і країни, яка це вторгнення почала?

Для України та Ізраїлю такі питання не абстрактні. Вони стосуються безпеки сімей, здатності економіки пережити війну та права людей планувати життя далі найближчої повітряної тривоги.

Рейтинг фіксує наслідки війни, але не пояснює їх моральну та політичну природу. Цю роботу повинні виконувати журналісти, дослідники та самі суспільства.

А головний висновок дослідження виходить далеко за межі двох країн: світ все більше витрачає на захист від насильства, але від цього поки не стає мирнішим.