Українці готові і воювати, і зупинити вогонь: що насправді показало опитування КМІС

62% українців готові терпіти війну стільки, скільки потрібно. 79% вірять, що врешті-решт переможе Україна. І водночас 75% допускають переговори з Росією, а 69% готові підтримати негайне припинення вогню по нинішній лінії фронту. На перший погляд цифри сперечаються одна з одною. Але якщо прочитати не лише відсотки, а самі питання Київського міжнародного інституту соціології, картина стає набагато яснішою: українці все помітніше відокремлюють припинення стрільби від капітуляції.

Автор: Павло Швейко

Результати свіжого дослідження КМІС, опублікованого 6 жовтня 2026. Саме опитування проводилося 12–21 вересня 2026 року: по телефону були опитані 1002 повнолітніх громадянина України, які живуть на території, контрольованій українським урядом. У вибірку не входили жителі окупованих територій та українці, які після 24 лютого 2022 року виїхали за кордон.

КМІС — Київський міжнародний інститут соціології, один з основних українських центрів вивчення громадської думки. Це уточнення особливо важливе для ізраїльського читача: мова йде не про інтернет-голосування і не про опитування аудиторії конкретного ЗМІ, а про всеукраїнське соціологічне дослідження з випадковою вибіркою мобільних номерів і подальшим статистичним зважуванням. Для показників близько 50% заявлена формальна похибка становить до 4,1 процентного пункту.

Війну готові терпіти довго. Навіть після вересня

На пряме запитання, скільки ще часу люди готові терпіти війну, 62% відповіли: стільки, скільки буде необхідно. Ще 4% назвали термін близько року, 23% — кілька місяців або півроку. Решта 11% з відповіддю не визначилися.

З кінця липня — початку серпня ці цифри практично не змінилися. І КМІС окремо звертає увагу на момент, коли проводилося вересневе опитування: Росія вже активізувала застосування реактивних безпілотників і удари по повністю цивільній інфраструктурі.

Особливо помітний Київ. Навесні 61% жителів столиці говорили, що готові витримувати війну стільки, скільки потрібно. Наприкінці липня — на початку серпня таких було 69%, у вересні — 72%.

КМІС не називає перехід з 69% до 72% статистично значущим зростанням — різниця занадто мала для такого висновку. Істотно інше: показник не знизився, хоча столиця в цей час жила під новими важкими атаками.

Що таке реактивні дрони, про які говорить КМІС, ізраїльській аудиторії краще пояснити відразу. Звичайний Shahed з поршневим двигуном давно знайомий ізраїльтянам за іранською програмою безпілотників. Реактивні апарати значно швидші: часу між виявленням цілі та її можливим перехопленням залишається менше. Вже 30 вересня, через кілька днів після завершення самого опитування, в одному російському ударі по Україні було зафіксовано 188 безпілотників, з яких 86 були реактивними. НАновости детально розбирали цю атаку і наслідки для Києва та області.

По регіонах розкид є, але ніде частка готових терпіти війну стільки, скільки потрібно, не опускається нижче половини: 61% на Заході, 72% у Києві, 61% у Центрі та на Півночі, 55% на Півдні, 66% у Нижньому Подніпров’ї та 56% на Сході.

Це вже погано поєднується з спрощеною формулою про те, що тривала війна автоматично повинна привести більшість суспільства до вимоги закінчити її на будь-яких умовах.

Перемога залишається очікуванням більшості, але впевненість стала слабшою

79% опитаних вважають, що в кінцевому підсумку переможе Україна. Перемогу Росії очікують лише 7%.

Але всередині цих 79% є зміна, яку не можна втратити.

Безумовно впевнені в українській перемозі 47%, ще 32% відповідають «скоріше так». Наприкінці липня — на початку серпня загальна віра в перемогу була вищою — близько 85%, а безумовно впевнених було 60%.

Тобто віра в перемогу залишається масовою, але стала обережнішою.

Це добре поєднується з відповідями на інше питання — не «хто переможе», а який реальний результат війни люди взагалі вважають досяжним.

41% називають реалістичним збереження незалежної України, але з фактичною втратою частини території. У лютому 2025 року таких було 33%.

Тут принципова формулювання. Фактична втрата контролю не дорівнює юридичному визнанню російської анексії. Саме ця межа потім знову з’являється у відповідях про можливе припинення вогню.

При цьому 53% все ще вважають реалістичним повернення хоча б частини захоплених територій. З них 14% розраховують на відновлення лінії, що існувала до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року; 4% — на повне звільнення Донецької та Луганської областей; 23% — на повернення України до міжнародно визнаних кордонів 1991 року, включаючи Крим; ще 12% допускають відновлення територіальної цілісності разом з перенесенням бойових дій на російську територію.

Це вже не суспільство, яке однаково уявляє собі перемогу. Але і не суспільство, яке погодилося вважати нинішню лінію фронту остаточним державним кордоном.

Три чверті допускають переговори — але це не три чверті прихильників поступок

Наступна цифра легко перетворюється на маніпуляцію, якщо відірвати її від формулювання питання.

75% українців допускають проведення переговорів з Росією для завершення війни. Проти самої можливості переговорів виступає 21%, ще 4% не визначилися.

Практично такі ж відповіді КМІС отримував ще в лютому 2025 року.

Але людям не ставили питання, чи готові вони заради переговорів віддати території Росії. Не запитували і про визнання анексії, скорочення армії або відмову від НАТО.

Тому 75% — це підтримка можливості розмовляти з противником про завершення війни, а не готовність прийняти його умови.

Саме на цьому місці результати стають найцікавішими.

69% готові зупинити вогонь на нинішній лінії — за трьох умов

КМІС запропонував респондентам вже не абстрактні «переговори», а конкретний сценарій: негайне повне припинення вогню по нинішній лінії бойових дій.

Його готові підтримати 69%.

Але у формулювання відразу були закладені три умови: Україна юридично не визнає окуповані території частиною Росії, продовжує зміцнювати свою армію і зберігає рух у Європейський союз і НАТО. Проти такого варіанту виступили 22%, ще 9% не змогли визначитися.

Ось тут зникає уявне протиріччя між 62%, які готові терпіти війну скільки потрібно, і 69%, які готові зупинити стрільбу.

Більшість згодна розглядати припинення боїв не як остаточне політичне врегулювання, а як зупинку війни на лінії, що існує в даний момент, — без легалізації російського захоплення територій і без роззброєння України.

Для ізраїльського читача ця різниця знайома за власною політичною лексикою: припинення вогню і мирний договір — не одне і те ж. Ізраїль неодноразово завершував конкретні раунди бойових дій припиненням вогню без вирішення самого конфлікту і без визнання вимог противника. В українському питанні масштаб, противник і міжнародно-правова ситуація зовсім інші, тому пряме порівняння було б неправильним. Але термінологічна різниця та ж: перестати стріляти сьогодні ще не означає погодитися з тим, кому належить територія і яким буде устрій безпеки завтра.

Саме тому НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency раніше розбирали варіант заморожування по лінії фронту як окремий сценарій: лінія, на якій припинилися бойові дії, може існувати де-факто, не стаючи визнаною Україною новою межею держави.

Варто прибрати гарантії — і підтримка різко падає

Попередні опитування КМІС дозволяють перевірити, наскільки ці умови дійсно важливі.

Наприкінці липня — на початку серпня українцям пропонували сценарій, за яким ЗСУ повинні піти з Донбасу в обмін на досить абстрактні гарантії безпеки з боку США і Європи. Погодитися з ним були готові лише 32%, а 60% відкинули його.

В іншому варіанті йшлося про заморожування боїв по нинішній лінії фронту, але з посиленими поставками зброї та фінансовою підтримкою України. Тут згодних було вже 59%, проти — 31%.

Ще раніше, у травні 2026 року, 61% відкидали припинення вогню на нинішній лінії, якщо воно не супроводжувалося гарантіями безпеки, посиленням озброєння і фінансовою допомогою.

Різниця між 32%, 59% і нинішніми 69% показує більше, ніж одне окремо взяте питання.

Для більшості має значення не лише те, де зупиняться армії, але і те, в якому стані після цього залишиться Україна.

Якщо ціна зупинки — виведення українських військ, невизначені обіцянки безпеки і ризик ослаблення країни, підтримки немає навіть у половини суспільства. Якщо Україна зберігає армію, західний курс, право озброюватися і не визнає анексію — більшість вже готова прийняти припинення вогню.

Не «воювати чи миритися», а на яких умовах зупинитися

Саме так ці дані складаються в одну картину.

62% готові витримувати війну стільки, скільки потрібно. 79% вважають кінцеву перемогу України більш ймовірною, ніж російську. Але абсолютна впевненість у перемозі знижується, а 41% вже вважають реалістичним збереження незалежної держави при фактичній втраті частини території.

Одночасно 75% не відкидають переговори і 69% готові підтримати зупинку вогню там, де зараз проходить фронт, — якщо ця лінія не стане юридично визнаною російською межею, українська армія залишиться сильною, а рух у ЄС і НАТО продовжиться.

Тому свіжий опитування КМІС показує не стільки «втому від війни» і не раптовий поворот українців до територіальних поступок.

Воно показує більш прагматичне суспільство, ніж кілька років тому: люди як і раніше готові чинити опір, але все частіше допускають зупинку боїв, якщо пауза не позбавить Україну можливості захищатися і не перетворить російську окупацію в визнаний підсумок війни.