- 29 Вересня, 2026
- 8:37 pm
- В світі
В Єрусалимі пройшла церемонія до 85-ї річниці трагедії Бабиного Яру. Український дипломат Геннадій Брескаленко нагадав про людей, які під час нацистської окупації ховали євреїв, забезпечували їх документами та допомагали втекти з гетто. Серед учасників пам’ятного заходу — Дані Даян, Натан Щаранський та представники вихідців з України в Ізраїлі.
Автор: Олена Гунько
29 вересня 2026 року в єрусалимському меморіальному комплексі «Яд Вашем» відбулася церемонія пам’яті жертв Бабиного Яру та знищених під час Голокосту єврейських громад України.
Про захід повідомило посольство України в Ізраїлі, опублікувавши склад учасників і текст виступу заступника голови дипломатичної місії Геннадія Брескаленка.
У центрі його звернення опинилися люди, які рятували євреїв під час нацистської окупації України. Ті, хто відкривав двері власних домівок, діставав продукти, допомагав з документами і ризикував життями своїх родин.
Більше 2700 українців згодом отримали від Держави Ізраїль звання Праведника народів світу. Однак, як підкреслив дипломат, ці люди не знали, що колись їхні вчинки будуть відзначені нагородами. Вони взагалі не знали, чи залишаться живими.
Дані Даян, Натан Щаранський та українська дипломатична місія
У церемонії взяли участь голова правління «Яд Вашем» Дані Даян, заступник голови української дипломатичної місії Геннадій Брескаленко, ізраїльський державний і громадський діяч Натан Щаранський та керівник Всеізраїльського об’єднання вихідців з України Лариса Левковська. Присутні були також представники громадськості.
Натан Щаранський — уродженець Донецька, колишній радянський політв’язень, згодом ізраїльський міністр і голова Єврейського агентства «Сохнут». Сьогодні він також очолює наглядову раду Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
Тому його участь у єрусалимській церемонії пов’язана не лише з українським походженням. Він багато років займається проектом збереження пам’яті про Бабин Яр і відновленням імен знищених євреїв.
Нещодавно НАновости розповідали про його роботу в Києві: 29 тисяч повернених імен і майже 10 мільйонів документів — навіщо Натан Щаранський продовжує їздити в Україну під час війни.
Для Ізраїлю це ще й історія родин вихідців з України. Київ, Одеса, Харків, Чернівці, Дніпро і безліч невеликих українських міст були частиною великого єврейського світу, знищеного нацистами. Нащадки його жителів сьогодні живуть в Єрусалимі, Хайфі, Тель-Авіві та інших ізраїльських містах.
«Бабин Яр — це також символ людського вибору»
Виступ Геннадія Брескаленка став центральною частиною повідомлення, опублікованого українським посольством.
«Бабин Яр — це не тільки символ смерті. Це також символ людського вибору. У часи, коли нацистський режим перетворив вбивство людей за ознакою походження на державну політику, знаходилися ті, хто відмовлявся підкорятися злу», — сказав дипломат.
Він нагадав, що українці, ризикуючи власним життям і життями близьких, ховали євреїв, постачали їх продуктами і документами, допомагали втекти з гетто і з окупованих територій.
Таке спасіння часто тривало тижнями і місяцями. Одне діло — передати їжу. Зовсім інше — поселити у своєму домі людину, за виявлення якої нацисти могли знищити всю родину.
Брескаленко підкреслив, що поряд з пам’яттю про жертв необхідно називати імена рятівників.
«Праведники не знали, чим закінчиться їхній вчинок. У них не було гарантій, що вони виживуть. Вони діяли не заради нагороди, а тому, що вважали життя іншої людини цінністю».
Україна, додав він, високо цінує визнання їхнього подвигу Державою Ізраїль і збереження пам’яті про цих людей у «Яд Вашем».
Більше 2700 українських Праведників. Що стоїть за цією цифрою
Праведник народів світу — почесне звання, яке ізраїльський меморіал «Яд Вашем» присвоює неєвреям, які рятували євреїв під час Голокосту, піддаючи небезпеці власне життя, свободу або безпеку і не переслідуючи корисливих цілей.
Для присвоєння звання недостатньо сімейної розповіді про благородний вчинок. Спеціальна комісія вивчає свідчення врятованих, архівні документи та інші докази. Нагорода може бути присвоєна посмертно, тоді її отримують родичі рятівника.
У зверненні Брескаленка прозвучала цифра — більше 2700 українців.
Є й більш точні дані. Згідно з повідомленням Міністерства закордонних справ України від 14 травня 2026 року, на той момент «Яд Вашем» офіційно визнав 2713 українських Праведників народів світу. Робота з встановлення нових імен триває.
Але число офіційно визнаних людей не дорівнює загальній кількості рятівників. Деякі історії залишилися без свідків. Документи губилися, родини гинули, а після війни не кожен врятований міг знайти людину, якій був зобов’язаний життям.
Є у цієї теми і власна пам’ятна дата. У 2021 році Верховна рада встановила 14 травня Днем пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.
В Ізраїлі подібні історії особливо добре знайомі родинам пережилих Голокост. В Україні їх продовжують відновлювати історики, єврейські громади, родичі врятованих і рятівників.
НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже розповідали про це в окремому матеріалі: «14 травня в Україні відзначають День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни».
Що відбувалося в Яд Вашем: програма церемонії
Попередня програма організаторів була значно ширшою, ніж опублікований посольством звіт.
Захід проходив у лекційній залі імені Едмунда Дж. Сафри. Збір учасників був призначений на 12:15, початок основної частини — на 13:00.
У програму входила лекція Маші Поллак Розенберг з Міжнародного інституту досліджень Голокосту «Яд Вашем». Її тема — реакція оточуючих на знищення євреїв Києва восени 1941 року.
Це одне з найскладніших питань історії Голокосту. Що відбувалося за межами місця розстрілу? Хто допомагав переслідуваним, хто співпрацював з окупантами, хто користувався зникненням сусідів? Поведінка людей була різною, і дослідники продовжують відновлювати ці обставини за документами і свідченнями.
У фойє зали організатори передбачили меморіальну інсталяцію «Сліди відсутності» — עקבות של היעדר, присвячену 85-річчю трагедії.
Ведучою програми значилася представниця «Яд Вашем» Орлі Нір, музичну частину мав виконати скрипаль Саня Кройтер.
Основною мовою заходу була іврит. Для російськомовних учасників організатори передбачили синхронний переклад через навушники.
У попередньому запрошенні також значилися посол України Євген Корнійчук та ізраїльський міністр Зеев Елькін. Однак підсумкове повідомлення посольства називає виступаючим представником української дипломатичної місії Геннадія Брескаленка. Присутність Елькіна в опублікованому звіті окремо не підтверджено.
Раніше ми публікували детальну програму заходу: «85 років трагедії Бабиного Яру: Яд Вашем 29 вересня об’єднає пам’ять Ізраїлю, України та вихідців з України».
Чому саме 29 вересня: 33 771 убитий за два дні
Щоб зрозуміти значення церемонії, потрібно повернутися до подій вересня 1941 року.
19 вересня німецькі війська окупували Київ. До війни в місті проживали приблизно 160 тисяч євреїв. Близько 100 тисяч встигли покинути його до приходу нацистів, решта опинилися в окупації.
28 вересня по Києву розклеїли оголошення, які наказували євреям з’явитися наступного дня до певного місця з документами, грошима, цінностями і теплими речами. За невиконання наказу загрожували розстрілом.
Люди збиралися, думаючи, що їх переселять. Замість цього колони направили до яру Бабин Яр, змушували роздягатися і невеликими групами виводили до місця масового вбивства.
29–30 вересня 1941 року німецькі підрозділи СС і поліції за участю допоміжних сил розстріляли 33 771 єврея.
Число збереглося в оперативній звітності самих нацистських айнзатцгруп — спеціальних підрозділів, які займалися масовими вбивствами на окупованих територіях.
Для ізраїльського читача є ще одна важлива календарна подробиця: масові розстріли почалися напередодні Йом-Кіпура, Судного дня — одного з головних днів єврейського релігійного календаря.
Але Бабин Яр не закінчився 30 вересня.
До 1943 року нацисти продовжували вбивати там євреїв, ромів, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, учасників підпілля та представників інших переслідуваних груп.
За даними Меморіального музею Голокосту США, загальне число вбитих у Бабиному Яру за час німецької окупації оцінюється приблизно в 100 тисяч осіб.
Тут важливо не змішувати дві цифри. 33 771 — це євреї, знищені 29–30 вересня 1941 року. Близько 100 тисяч — оцінка всіх жертв Бабиного Яру за період окупації.
Після війни радянська влада десятиліттями уникала окремого позначення єврейської належності головних жертв вересневих розстрілів, використовуючи загальну формулу про загиблих радянських громадян.
У 1966 році в Києві відбулися перші самостійні громадські заходи пам’яті, а у вересні 1991 року в Бабиному Яру встановили пам’ятник-Менору.
Про історію опору радянському замовчуванню ми детально розповідали в матеріалі «Ганьба зібрання єврейських і українських націоналістів»: як у 1966 році відбувся перший мітинг у Бабиному Яру.
Поки в Єрусалимі згадували загиблих, у Києві проходили свої заходи
85-ту річницю трагедії відзначали не тільки в Ізраїлі.
Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» у Києві спільно з українськими та міжнародними партнерами підготував пам’ятну, дослідницьку та культурну програму.
29 вересня було заплановано відкриття виставки «Невидимі. Минуле і сучасне ромів», присвяченої в тому числі геноциду ромського населення. На вечір — міжрелігійна молитва в пам’ять про жертв Бабиного Яру.
Окремою частиною ювілейної програми стала презентація нового українського видання документального роману Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр». Книга, написана людиною, яка пережила німецьку окупацію Києва ще дитиною, в радянський час піддалася цензурі. Повний текст автору згодом довелося вивезти з СРСР.
Детальніше про історію книги — в нашому матеріалі про нове українське видання «Бабиного Яру».
У Києві також був організований 11-й Міжнародний Марш пам’яті. Його учасники проходять частиною маршруту, яким у вересні 1941 року євреїв вели до місця розстрілу.
Про цей захід раніше розповідала Олена Гунько в публікації «Через 85 років тією ж дорогою: у Києві пройде 11-й Марш пам’яті Бабиного Яру».
Ще одне місце, пов’язане з нинішньою річницею, — символічна синагога «Місце для роздумів». Вона знаходиться в Бабиному Яру неподалік від пам’ятника-Менори і розкривається як велика дерев’яна книга. Всередині відтворено образ знищених східноєвропейських синагог, а стеля прикрашена зображенням зоряного неба над Києвом 29 вересня 1941 року.
Потрапити всередину зазвичай можна лише в певні дні. До 85-річчя трагедії доступ до меморіалу був передбачений у спеціальній програмі відвідувань.
Все це відбувається під час триваючої російської війни проти України. Київ зустрічає річницю після нових атак на житлові будинки, медичні установи та наукові об’єкти. І все ж заходи пам’яті не скасували.
Зеленський прийшов у Бабин Яр: разом з президентом пам’ять загиблих вшанували міністри, рабини та іноземні дипломати
29 вересня 2026 року, в 85-ту річницю трагедії, президент України Володимир Зеленський особисто відвідав Бабин Яр у Києві. Він встановив поминальну лампадку біля меморіального знака «Менора», зведеного в 1991 році в пам’ять про знищених нацистами євреїв.
Разом з президентом у церемонії брали участь віце-прем’єр з гуманітарної політики та міністр культури України Тетяна Бережна, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, рабини, посли іноземних держав, представники міжнародних місій та єврейських організацій.
Представники єврейських громад прочитали поминальну молитву. Зеленський звернувся до присутніх, нагадавши, що Бабин Яр показує, до якої міри людське життя може бути знецінене. Президент пов’язав історичну пам’ять з тим, що відбувається сьогодні в Україні.
Він підкреслив, що особливо гостро цінність людського життя відчувається під час триваючої російської війни, спрямованої не тільки проти української держави, але перш за все проти людей і суспільства.
Зеленський також заявив про необхідність пам’ятати подібні трагедії, щоб скоєні злочини не залишалися безкарними.
Окремо президент подякував іноземним дипломатам за присутність у Бабиному Яру в такий важкий для України час.
«Я хочу подякувати вам за те, що ви з нами тут у таку дату», — сказав він, звертаючись до представників іноземних держав.
Одна історія для двох країн — і робота, яка триває
Церемонія в Єрусалимі показала, що історія Бабиного Яру залишається частиною спільної спадщини Ізраїлю та України.
У «Яд Вашем» зберігають свідчення врятованих, встановлюють імена Праведників народів світу, вивчають документи Голокосту. У Києві продовжують відновлювати списки загиблих, оцифровувати архіви, видавати свідчення очевидців і розвивати меморіальний простір.
На жовтень 2026 року Національний заповідник «Бабин Яр» також запланував запуск пілотної версії цифрового архіву спільно з дослідницькими партнерами. У програмі передбачені нові історичні публікації, обговорення та проекти, присвячені збереженню пам’яті в умовах війни.
Але на церемонії 29 вересня Геннадій Брескаленко говорив перш за все про людей, чиї вчинки рідко ставали відомі відразу.
Вони не знали, що колись з’явиться Держава Ізраїль, яка збереже їхні імена. Не розраховували на медалі або публічне визнання. І, звичайно, не могли уявити, що через 85 років у Єрусалимі український дипломат буде розповідати про їхні вчинки поруч з керівництвом головного ізраїльського меморіалу Голокосту.
Більше 2700 таких історій вже отримали офіційне визнання.
Робота з встановлення решти триває.