18 листопада 2026 року о 19:00 в Ізраїлі відбудеться безкоштовний показ українського документального фільму «Пробач мені, мамо» («Прости мене, мамо»). Картина режисера Євгена Лісного присвячена Геннадію Афанасьєву — уродженцю Криму, колишньому політв’язню Кремля, правозахиснику та українському військовослужбовцю, загиблому в грудні 2022 року під Білогорівкою в Луганській області.
Автор: Вікторія Кацман
Показ організовують Посольство України в Державі Ізраїль, Український культурний центр в Тель-Авіві та партнери. Вхід вільний, але попередня реєстрація обов’язкова.
Зареєструватися на показ 18 листопада о 19:00
Адреса проведення Ukrainian Cultural Center in Tel Aviv
В основі фільму — спогади матері Геннадія, Ольги Афанасьєвої, його дружини, друзів і бойового товариша. Історія починається задовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну і охоплює події в Криму, російське ув’язнення, повернення на свободу і рішення добровільно вирушити на фронт.
Чому фільм називається «Пробач мені, мамо»
Назва з’явилася з розмови, яку Ольга Афанасьєва запам’ятала на все життя.
У лютому 2022 року, після початку повномасштабного російського вторгнення, Геннадій вирішив вступити в українську територіальну оборону. Мати сама повезла його у військкомат.
Вони їхали мовчки. Потім син попросив пробачення і пояснив, що розуміє, як важко їй прийняти його рішення, але інакше вчинити не може.
Ольга вже одного разу боролася за його життя. У 2014 році російські спецслужби заарештували Геннадія в Криму. Наступні два роки вона домагалася його звільнення з російських в’язниць. Тепер син, повернувшись з ув’язнення, знову вирушав назустріч небезпеці.
Через десять місяців, 18 грудня 2022 року, він загинув.
Геннадію було 32 роки. Вдома залишилися мати, дружина Людмила і маленька дочка Квітослава, народжена в 2020 році.
Фільм, який захотіла зняти мати
Ініціатором створення картини стала сама Ольга Афанасьєва. Після загибелі сина у неї залишилися фотографії, відеозаписи та інші архівні матеріали.
Вона звернулася до знайомого українського журналіста і режисера Євгена Лісного з пропозицією зняти документальний фільм.
Лісний знав Геннадія особисто. У 2016 році, після звільнення Афанасьєва з російського ув’язнення, він брав у нього інтерв’ю. Пізніше вони спілкувалися в соціальних мережах, іноді сперечалися. За спогадами режисера, Геннадій був різким і принциповим чоловіком. У 2018 році після розбіжностей він навіть заблокував журналіста у Facebook.
Лісний розробив концепцію майбутньої картини. Продюсер Юрій Богданов знайшов фінансування, і зйомки почалися.
Режисер і мати домовилися не створювати ідеалізований образ загиблого. У фільмі Геннадій залишається живою людиною, зі складним характером, переконаннями, помилками і вчинками, за які йому доводилося платити.
Картина об’єднує дві історії: життя самого Афанасьєва і життя його матері після загибелі сина. Важливе місце займають спогади дружини і людей, які знали його в різні періоди.
У фільм увійшли архівні кадри. Творці також використовували штучний інтелект для відтворення голосу Геннадія і роботи над титрами.
Особливо важкою для режисера стала сцена на військовому кладовищі, куди Ольга приходить до сина. Там вона спілкується з іншими людьми, які втратили рідних на війні. Дзвін металевих флагштоків, розмови біля могил, звичні рухи людей — ці кадри показують життя сімей, для яких війна не закінчилася.
Хто такий Геннадій Афанасьєв
Геннадій Афанасьєв народився 8 листопада 1990 року в Сімферополі. Отримав юридичну освіту в Таврійському національному університеті імені Вернадського, а до російської окупації Криму працював фотографом.
Під час Революції гідності в 2013–2014 роках він їздив на Майдан у Київ. Повернувшись до Криму, брав участь у проукраїнських виступах, включаючи масову акцію 26 лютого 2014 року біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Для читачів в Ізраїлі важливо пояснити: 26 лютого стало однією з символічних дат опору російській окупації Криму. Того дня прихильники територіальної цілісності України зібралися біля кримського парламенту, намагаючись протистояти діям проросійських сил. Згодом Україна встановила на цю дату День опору окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
9 травня 2014 року співробітники російської ФСБ затримали Афанасьєва в Сімферополі.
Його включили в так звану справу групи Олега Сенцова. Разом з українським кінорежисером Сенцовим і активістом Олександром Кольченком його звинувачували в терористичній діяльності. У грудні 2014 року російський суд засудив Афанасьєва до семи років ув’язнення.
Пізніше він розповів про тортури під час допитів: побиття, застосування електричного струму і задушення. За його словами, свідчення, якими слідство користувалося проти інших обвинувачених, були отримані під тиском.
31 липня 2015 року в суді Ростова-на-Дону відбулася подія, що стала одним з центральних епізодів його біографії. Афанасьєв публічно відмовився підтверджувати попередні свідчення проти Сенцова і Кольченка і заявив, що вони були вибиті тортурами.
Він розумів, що після такої заяви його можуть знову піддати насильству.
14 червня 2016 року, провівши в російському ув’язненні 767 днів, Геннадій повернувся в Україну в результаті обміну ув’язненими разом з Юрієм Солошенком.
Повернення додому і нове життя
Після звільнення Афанасьєв оселився в Києві. Займався правозахисною діяльністю, виступав на підтримку українських політв’язнів Кремля, співпрацював з Міністерством закордонних справ України як спеціальний представник з питань звільнення полонених.
Він також допомагав ветеранам освоювати інформаційні технології і отримувати нові професійні навички.
Пережите в російських в’язницях продовжувало впливати на його життя. В інтерв’ю про роботу над фільмом Євген Лісний розповів, що Геннадій не відразу визнавав необхідність психологічної допомоги, але згодом звернувся до фахівців і займався арт-терапією.
Свій тюремний досвід Афанасьєв описав у численних авторських колонках. На їх основі в 2018 році вийшла автобіографічна книга «Піднятися після падіння» («Піднятися після падіння»). Вона була видана українською, російською та англійською мовами.
Геннадій одружився. У 2020 році у нього і Людмили народилася дочка Квітослава, яку рідні називають Квіточкою.
На київській прем’єрі фільму в лютому 2026 року Людмила розповіла, що дочка знає, ким був її батько, і часто просить показати записи з ним. Для сім’ї документальна картина стала можливістю зберегти його голос, спогади і розповіді друзів.
Чому колишній політв’язень добровільно пішов на фронт
Після 24 лютого 2022 року Афанасьєв міг залишитися в цивільному житті. Він вже пережив російське ув’язнення і тортури, був відомим правозахисником і батьком маленької дочки.
Однак він добровільно вступив у 130-й батальйон 241-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Служив під позивним «Тор».
Підрозділ брав участь в обороні Київської та Харківської областей, пізніше виконував бойові завдання на сході України.
18 грудня 2022 року Геннадій загинув біля Білогорівки в Луганській області. Його поховали в місті Вишневе Київської області.
У 2023 році Афанасьєва посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. 1 жовтня 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ №741/2025 про присвоєння старшому солдату Геннадію Афанасьєву звання Героя України з орденом «Золота Зірка».
Це сталося майже через три роки після його загибелі.
Від київської прем’єри до міжнародних показів
Прем’єра «Пробач мені, мамо» відбулася 26 лютого 2026 року в київському кінотеатрі «Жовтень» — в День опору окупації Криму.
Зал, розрахований більш ніж на 400 глядачів, був повністю заповнений. На показ прийшли родичі, друзі Геннадія, військовослужбовці, правозахисники і представники державних установ України.
Захід розпочався хвилиною мовчання в пам’ять про загиблих на війні. Прозвучав вірш Василя Симоненка, який Геннадій записав за життя.
Влітку 2026 року фільм відібрали в конкурсну програму Madrid International Film Festival. На 11 листопада був також анонсований спеціальний показ у Лондоні. Наступною міжнародною подією стане зустріч із глядачами в Ізраїлі 18 листопада.
Зі зйомок одного фільму народився інший
Робота Євгена Лісного над історією Афанасьєва призвела до появи ще однієї документальної картини.
Після завершення «Пробач мені, мамо» у режисера залишилися матеріали, зняті на військовому кладовищі. Він звернув увагу на відносини між людьми, які регулярно приїжджають до могил близьких.
Вони знайомляться, розмовляють, пригощають один одного кавою, обговорюють побутові проблеми. І називають один одного сусідами.
Так з’явився короткометражний фільм «Сусіди» («Сусіди») тривалістю близько дев’яти хвилин.
3 липня 2026 року картина брала участь у міжнародному NewBorn Short Film Festival у Берліні і отримала нагороду в категорії «Найкращий документальний фільм».
Таким чином, зібрані для історії Геннадія Афанасьєва матеріали стали основою двох самостійних документальних робіт.
Показ в Ізраїлі: дата, час і реєстрація
Назва: «Пробач мені, мамо» («Прости мене, мамо»).
Дата: середа, 18 листопада 2026 року.
Початок: 19:00.
Країна проведення: Ukrainian Cultural Center in Tel Aviv
Режисер: Євген Лісний.
Організатори: Посольство України в Державі Ізраїль, Український культурний центр в Тель-Авіві та партнери.
Вартість: безкоштовно.
Реєстрація: обов’язкова, за офіційною формою організаторів.
Організатори не уточнили в доступному анонсі, чи будуть присутні на ізраїльському показі режисер Євген Лісний або члени сім’ї Геннадія Афанасьєва.
Для української громади Ізраїлю цей показ — можливість познайомитися з історією людини, яка ще в 2014 році чинила опір російській окупації Криму, пережила в’язницю і тортури, повернулася додому, створила сім’ю, а потім знову вирушила захищати Україну.
Але фільм звернений не тільки до українських глядачів. Для ізраїльської аудиторії, добре знайомої з темами полону, повернення додому, військової служби і втрати близьких, історія Афанасьєва може бути зрозуміла і без детального знайомства з українською політикою.
У центрі картини залишається мати, яка спочатку боролася за звільнення сина з в’язниці, потім відпустила його на фронт і після його загибелі вирішила зберегти його історію для інших.
Безкоштовна реєстрація на показ 18 листопада 2026 року о 19:00: заповнити форму.
Інші культурні заходи та події в Ізраїлі можна знайти в афіші sTDe.
НАновини продовжать розповідати про українські культурні події в Ізраїлі та про людей, чиї історії пов’язують Україну, Ізраїль та міжнародну спільноту.
Додайте НАновини в Google, щоб стежити за новими публікаціями.