- 8 Жовтня, 2024
- 4:56 pm
- Близький Схід
Китай і Росія вже давно підтримують «палестинців», але останнім часом вони взяли на себе нові ролі — посередників у конфлікті між Ізраїлем та палестинцями. пише BBC.
“Москва не прагне вирішення конфлікту, оскільки це зменшило б її вплив у регіоні, якщо конфлікт між Ізраїлем і палестинцями був би вирішений, “обидві сторони більше не потребували б Росії” і переключилися б на співпрацю із Заходом або Китаєм для економічного розвитку” .
У липні 2023 року ХАМАС, ФАТХ та інші палестинські угруповання підписали у Пекіні попередню угоду про створення «тимчасового уряду національного примирення» для управління Газою після закінчення війни. Подібні зустрічі проходили і в Москві, наприклад, у лютому 2023 року, коли палестинські групи також шукали подібних домовленостей.
Цікаво, що, на відміну від США, ні Китай, ні Росія не вважають ХАМАС терористичною організацією, що дозволяє їм взаємодіяти з цим угрупуванням. Це робить їх позиції унікальними порівняно із Заходом. Крім того, обидві країни зберігають тісні зв'язки з важливими регіональними гравцями, такими як Іран, Сирія та Туреччина.
Проте експерти, з якими розмовляла ВВС, сумніваються, що посередництво Китаю та Росії призведе до значних результатів. На думку аналітиків, Пекін і Москва мають дві основні цілі: збільшити свій міжнародний вплив і протидіяти політичному домінуванню США в регіоні.
Від Мао Цзедуна до Сі Цзіньпіна
З моменту заснування Китайської Народної Республіки у 1949 році Китай незмінно підтримував палестинців. Засновник Китаю Мао Цзедун бачив в Ізраїлі ту ж загрозу, що й у Тайвані — інструмент західного імперіалізму, створений для контролю потенційних супротивників світового порядку, нав'язаного США. Як зазначає дослідник Ахмед Абуду, Китай «у стражданнях палестинців бачив власний досвід», відсилаючи до антиколоніальних та антизахідних настроїв Китаю того часу.
Мао не обмежувався однією риторикою: він підтримував Організацію звільнення Палестини (ООП) як ідеологічно, а й постачанням зброї. Проте з приходом до влади у 1978 році Ден Сяопіна зовнішня політика Китаю змістилася у бік прагматизму. Замість підтримки революційних рухів Китай прагнув розширювати дипломатичні відносини з великими та середніми державами, що було необхідно для реалізації реформ та відкриття економіки.
Проте за нинішнього лідера Китаю Сі Цзіньпіна, який прийшов до влади в 2012 році, ідеологічні елементи знову почали з'являтися в китайській зовнішній політиці, хоча завжди з урахуванням практичних інтересів країни. Конфлікт між Ізраїлем і Палестиною якраз ідеально вписується в цей підхід — з одного боку, він дозволяє Китаю підтримувати міжнародні відносини, а з іншого — продовжувати антизахідну риторику. BBC.
Від Сталіна до путіна
Відносини Росії з палестинцями розвивалися дещо інакше, ніж із Ізраїлем. Після проголошення незалежності Ізраїлю у 1948 році Радянський Союз під керівництвом Йосипа Сталіна став однією з перших країн, яка визнала єврейську державу. Як пояснює професор Марк Кац в інтерв'ю для BBCна той момент «здавалося, що Ізраїль був соціалістично налаштованим», що робило його союзником СРСР, тоді як сусідні країни перебували під європейським колоніальним контролем.
Однак у середині 1950-х років, з приходом до влади Микити Хрущова, Радянський Союз усунув свою підтримку у бік арабського націоналізму. Москва стала активно підтримувати палестинську сторону, що дозволило їй зміцнити свої позиції серед арабських країн на тлі проізраїльської політики США.
При цьому, як зазначає Кац, для Москви палестинська проблема завжди була питанням політичного зиску, а не принциповою позицією. Радянський Союз підтримував палестинців, але прагнув заходити настільки далеко, щоб ризикувати конфліктом зі США. “Вони ніколи не були по-справжньому антиізраїльськими”, – додає Кац.
З розпадом СРСР і ослабленням колишньої ворожості відносини Росії з Ізраїлем поступово покращилися, особливо після того, як дозволили єврейську еміграцію до Ізраїлю. До моменту приходу до влади володимира путіна в 2000 році близько мільйона ізраїльтян мали радянське коріння, і Кремль почав шукати баланс між відносинами з Ізраїлем та підтримкою палестинців.
Однак після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року та наступної війни в Газі, відносини Росії з ізраїльським урядом погіршилися. BBC.
Альтернативний світовий порядок
Китай став найбільшим імпортером нафти у світі, отримуючи близько половини своїх поставок із країн Близького Сходу та Перської затоки. Питання полягає в тому, чи пов'язане посередництво Китаю в ізраїльсько-палестинському конфлікті з його економічними інтересами у регіоні. Проте, за словами Ахмеда Абуду, дослідника Chatham House, відповіді на це немає. BBC цитує його: «Китай не пов'язує ці два питання», оскільки багато арабських країн уже нормалізували відносини з Ізраїлем, а такі країни, як Саудівська Аравія, можливо, зроблять це після завершення війни в Газі.
Крім того, як пояснює BBCКитай прагне утвердитися як світова держава, зацікавлена в посередництві та підтримці світу. Пекін також хоче запропонувати світові альтернативний погляд на глобальний лад, відмінний від американського, особливо на тлі підтримки палестинців країнами Глобального Півдня.
Проте, як зазначає Абуду, Китай не має чіткого плану щодо вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту і його інтереси не лежать у безпосередньому врегулюванні цього протистояння.
Відвернення уваги від України
Конфлікт між ХАМАС та Ізраїлем виявився для Росії корисним, оскільки відвернув увагу світової громадськості від війни в Україні. Професор Марк Кац зазначає, що після 7 жовтня новинне висвітлення подій у Європі, особливо навколо війни в Україні, значно скоротилося, а частина військової допомоги, яку союзники України, особливо США, планували направити Києву, була перенаправлена до Ізраїлю.
Крім того, як наголошує професор Кац в інтерв'ю BBCКремль вважає, що Захід використовує подвійні стандарти, звинувачуючи Росію в окупації України, але залишаючись відносно мовчазним щодо дій Ізраїлю щодо Палестини.
Ахмед Абуду з Chatham House додає, що посередницька роль Росії у конфлікті спрямована на вихід із міжнародної ізоляції, в якій країна опинилася після початку вторгнення в Україну. “Є країни Перської затоки, які готові продовжувати вести справи з Росією”, – додає Абуду.
Незважаючи на ідеологічні розбіжності з ХАМАС, Росія співпрацює з рухом та використовує свої стосунки з ним. Професор Кац пояснює, що шляху важливо, щоб ХАМАС не підтримував джихадистські групи всередині Росії, особливо в Чечні.
Пекін та Москва: різні стратегії
Росія і Китай, незважаючи на загальні цілі, такі як підрив впливу США на Близькому Сході та Глобальному Півдні, використовують різні методи для досягнення цих цілей. Як вказує BBCРосія бере участь у військових конфліктах у регіоні, наприклад, у сирійській війні, в той час як Китай уникає військового втручання.
Пекін прагне зберегти існуючий регіональний порядок, вносячи невеликі зміни захисту своїх інтересів. На противагу цьому, Росія, за словами Ахмеда Абуду з Chatham House«Хоче повністю зруйнувати регіональний порядок і перебудувати його на свою користь». Також Абуду додає, що Китай хотів би врегулювати конфлікт зі створенням палестинської держави, на яку мав би значний контроль.
Росія, навпаки, використовує інший підхід. Москва не прагне вирішення конфлікту, оскільки це зменшило б її вплив у регіоні. Абуду зазначає, що якби конфлікт між Ізраїлем і палестинцями було б вирішено, «обидві сторони більше не потребували б Росії» і перейшли б на співпрацю із Заходом чи Китаєм для економічного розвитку.
Як зазначає професор Кац, Росія зацікавлена у підтримці нестабільності, але не надмірної. Вони вважають за краще, щоб «каструля кипіла, але не переливалася» .
