Від європейських цінностей до диктатури: як Башар Асад пройшов шлях від лікаря-офтальмолога до залежного від шляху диктатора Сирії

Ситуація в Сирії знову загострилася: режим Башара Асада зазнає серйозних втрат у сутичках із повстанцями, які утримують більшість районів Алеппо. Це чинить тиск на Кремль, який змушений балансувати між підтримкою Сирії та війною в Україні.

Башар Асад керує Сирією вже 24 роки (з 17 липня 2000-го) методами залякування та терору. Будучи сином колишнього президента країни Хафеза аль-Асада, він не готувався стати наступником батька, адже президентську посаду мав зайняти його старший брат Бассель.

Башар Асад народився 11 вересня 1965 року в Дамаску, в сім'ї генерала Хафеза Асада, який згодом став президентом Сирії, і його дружини Аніси Махлуф. червоний диплом) закінчив медичний факультет Дамаського університету, отримавши спеціальність лікаря-офтальмолога. Після цього Асад працював у військовому шпиталі Тишрін.

1991 року вирушив на стажування до Великобританії в офтальмологічний центр Western Eye Hospital при лікарні Святої Марії, розташований у лондонському районі Паддінгтон. Під час навчання у Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя.

Біографи кажуть, що під час навчання у Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Асмою Фаваз аль-Ахрас.

Через три роки Бассель аль-Асад, старший брат Башара, який розглядався як спадкоємець президентського крісла, загинув в авіакатастрофі. Він врізався на своєму Mercedes в огорожу на величезній швидкості, коли поспішав до міжнародного аеропорту Дамаску, щоб вирушити на гірськолижний курорт.

Башар негайно повернувся з Британії до Сирії, де його почали готувати зайняти місце брата. Щоб зміцнити своє становище, 1995-го він вступив до військової академії і того ж року у званні капітана очолив танковий батальйон (а пізніше – Республіканську гвардію).

Паралельно з військовою службою майбутній диктатор керував бюро з розгляду скарг та звернень громадян, а також кампанією боротьби з корупцією. Таким чином Хафез аль-Асад прагнув створити позитивний публічний імідж своєму синові, який до цього жив поза громадськістю.

1999 року Башар аль-Асад отримав звання полковника, а ще – посаду радника свого батька.

Хафез аль-Асад помер 10 червня 2000 через серцевий напад. Через кілька годин після його смерті національний законодавчий орган схвалив поправку до конституції, яка знижує мінімальний вік для президента з 40 до 34 років – «випадково» це був вік Башара Асада.

Вже 10 липня, балотуючись без опозиції, нового президента було обрано на свій перший семирічний термін.

Хоча багато сирійців заперечували проти передачі влади від батька до сина, спочатку очікування від Башара – через його молодість, освіту та вплив Заходу – вселяли певний оптимізм як усередині країни, так і за кордоном.

В інавгураційній промові Башар підтвердив свою прихильність до економічної лібералізації і заприсягся провести деякі політичні реформи, але відкинув демократію західного зразка як відповідну політичну модель для Сирії.

Перші кілька місяців його правління зараз називають «Дамаської весни»; тоді політика Башара була м'якшою та гнучкішою порівняно з підходом батька. Однак досить швидко режим Асада змінив курс, використовуючи погрози та арешти для придушення прореформаторського активізму.

Проте найважливішу роль збереженні його влади зіграла Росія.

Співпраця між Москвою та Дамаском наголошує на тісних зв'язках двох країн, що особливо актуально для розуміння поточної ситуації на Близькому Сході.

Цитата: «Образ символу надії – непорозуміння. Башар ніколи не був реформатором, хоча сам вважав себе модернізатором» – Крістін Хельберг, автор книг про Сирію (DW).

Росія та Асад: альянс для виживання

Роль Росії в долі Башара Асада важко переоцінити.

Допомога Росії не тільки зміцнила владу Асада, а й перетворила Сирію на важливий форпост Москви на Близькому Сході.

Цитата: «Сирія стала символом впливу Росії на міжнародній арені, а допомога Асаду — способом утримати потрібний путін баланс сил у регіоні,» — аналізує експерт видання НАНовини.

Зв'язки з Ізраїлем: політика напруженості

Відносини Сирії з Ізраїлем залишаються напруженими протягом десятиліть. Башар Асад продовжує вимагати повернення Голанських висот та підтримує антиізраїльські угруповання, включаючи «Хезболла».

Проте втручання Росії змінило динаміку. Ізраїль та Росія останніми роками «вибудовують діалог» для мінімізації конфліктів у Сирії, що відображає складність політичної ситуації в регіоні.

Асад та Україна: підтримка Росії

Сирійського диктатора Башара аль-Асада нагородили орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня за президентство Леоніда Кучми у квітні 2002 року. Мотивація лаконічна: «За визначний особистий внесок у розвиток українсько-сирійських відносин». Минуло трохи більше десятиліття і аль-Асад став відвертим ворогом України.

Так, у жовтні 2018 року диктатор приймав у Сирії призначеного Кремлем голову Криму Сергія Аксьонова. Росію».

У червні 2022 року Сирія повідомила, що офіційно визнала «незалежність» так званих «ДНР» та «ЛНР».

У березні 2023 року після переговорів із путіним у Кремлі аль-Асад заявив, що визнає захоплені Росією території України «історично російськими».

Крім того, Сирія у диктатурі Асада регулярно голосує в ООН проти резолюцій на користь України.

Найцікавіше, що проти Башара Асада в Україні застосовано персональні санкції, але орден Ярослава Мудрого має ще.

Висновок: Асад та його місце в історії

Башар Асад – фігура суперечлива. Його режим уособлює жорстокість та репресії, і при цьому він став важливою ланкою російської політики на Близькому Сході.

Для ізраїльтян цей альянс між Москвою та Дамаском — нагадування про важливість геополітичного балансу. Ізраїль продовжує уважно стежити за ситуацією, усвідомлюючи ризики посилення російсько-сирійського впливу.

Ми в НАновини продовжуватимемо стежити за розвитком подій та надаватимемо аналітику для наших читачів.

Залишити коментар в Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю