- 10 Лютого, 2025
- 12:51 am
- В світі
“Україна активно намагається притягнути військових злочинців до відповідальності, але, згідно з даними, з 2022 року Національне бюро Інтерполу України отримало понад 70 запитів слідчих на розміщення повідомлень про міжнародний розшук підозрюваних у військових злочинах.
Проте жоден із цих запитів не був задоволений. Генеральний секретаріат Інтерполу відмовляється розглядати подібні запити, посилаючись на заборону втручатися у справи військового характеру.”
Уявіть собі країну, яка щохвилини своєї сучасної історії стикається з жахами агресії, де мирні сім’ї втрачають своїх близьких, а міста перетворюються на руїни. Такою є Україна в останні роки, коли агресія путінської Росії принесла смерть, руйнування та страждання.
Багато хто запитує: чому, незважаючи на весь біль, злочинці не притягуються до відповідальності? Чому процес екстрадиції військових злочинців гальмується, а міжнародні організації, такі як Інтерпол, не надають належної підтримки?
Про це та багато іншого розповідає аналітик Гюндуз Мамедов, як розібратися у складній системі міжнародного правосуддя.
На шляху до справедливості: юридичні та політичні бар’єри
Юридичні складнощі: несумісність норм
Однією з основних перешкод шляху до екстрадиції злочинців є несумісність законодавства. Уявіть, що ви намагаєтеся поєднати два несумісні елементи – міжнародні договори та національне законодавство, які найчастіше суперечать один одному. В Україні багато законів не містять чітких положень для швидкого та ефективного притягнення військових злочинців до відповідальності. Це створює ситуацію, коли справи затягуються, а судові процеси стають неефективними.
Політичні бар’єри: гра сил та інтересів
Процес екстрадиції часто перетворюється на політичну арену. Країни, де можуть знаходитися особи, що розшукуються, змушені приймати рішення, керуючись не лише правовими нормами, а й власними політичними інтересами. Багато держав побоюються погіршення відносин з Росією і, отже, не бажають співпрацювати з Україною у питаннях екстрадиції. Як сказав один із експертів:
«Іноді політичні міркування важливіші за закон, і саме це заважає оперативно притягувати до відповідальності винних», – наголошує Гюндуз Мамедов.
Обмеженість міжнародного співробітництва
Інтерпол є важливим інструментом міжнародного співробітництва, однак його можливості обмежені. Він може лише поширювати «червоні повідомлення», не маючи повноважень для примусового арешту або видачі осіб, які розшукуються. Це означає, що фактична видача злочинців залежить від рішень національних урядів, які, у свою чергу, часто схильні до політичного тиску.
Російський вплив: політичний та економічний важіль
Російський вплив є однією з найпотужніших перешкод на шляху до екстрадиції військових злочинців. У цій історії роль Росії можна порівняти з важкою ношею, яка лягає на плечі держав, здатних надати підтримку Україні.
- Політичний важіль.
Питання екстрадиції перетворюється на інструмент тиску: багато держав відмовляються співпрацювати, щоб не спричинити негативні наслідки з боку Кремля. Це дозволяє російським злочинцям залишатися безкарними. - Економічний тиск.
Росія використовує свої економічні ресурси з метою впливу рішення інших країн. Це призводить до того, що навіть за наявності правових підстав держави відмовляються виконувати запити України. - Дипломатичні міркування.
В умовах напруженої міжнародної обстановки багато країн вважають за краще уникати конфліктів, ніж ризикувати погіршенням відносин з Росією. - Юридичні маневри.
Російська влада активно використовує правові лазівки і чинить тиск на міжнародні організації, уповільнюючи процес екстрадиції.
Як каже Гюндуз Мамедов:
«Російський вплив перетворює питання екстрадиції на складну гру, де закон часто поступається місцем політичним інтересам», – зазначає він.
Пенітенціарна система: ще одна перешкода на шляху до правосуддя
І ще одна важлива проблема – умови утримання в українських в’язницях.
«І ще одна перешкода – наша пенітенціарна система. Умови утримання в українських в’язницях не відповідають міжнародним стандартам, і це давно стало проблемою екстрадиційних справ. Європейський суд з прав людини неодноразово визнавав системнені порушення, зокрема неналежні умови утримання», – повідомляє аналітик.
Ця ситуація робить багато держав неготовими до співпраці з Україною, оскільки вони побоюються, що видача підозрюваних призведе до порушення прав людини. Саме тому багато запитів, надісланих Національним бюро Інтерполу України, залишаються поза увагою.
Роль Інтерполу та його обмеження
Давайте розберемося, що таке Інтерпол та які його можливості. Інтерпол – міжнародна організація, яка об’єднує правоохоронні органи 196 країн. Незважаючи на офіційну назву «Міжнародна організація кримінальної поліції», Інтерпол не має повноважень самостійно заарештовувати чи висувати звинувачення. Він лише поширює «червоні повідомлення» – запити про міжнародний розшук.
Як показує практика, Інтерпол концентрує свою увагу на злочинах, що становлять загрозу для людей у глобальному масштабі, таких як тероризм та торгівля людьми. Але коли йдеться про військові злочини, пов’язані з агресією, Інтерпол дотримується політики нейтралітету і відмовляється втручатися у справи військового характеру.
Україна активно намагається притягнути військових злочинців до відповідальності, але, згідно з даними, з 2022 року Національне бюро Інтерполу України отримало понад 70 запитів слідчих на розміщення повідомлень про міжнародний розшук підозрюваних у військових злочинах.
Проте жоден із цих запитів не був задоволений. Генеральний секретаріат Інтерполу відмовляється розглядати такі запити, посилаючись на заборону втручатися у справи військового характеру.
Міжнародне співробітництво та перспективи
Для подолання всіх цих перешкод Україні потрібна активна міжнародна співпраця. Країна винна:
- Удосконалити національне законодавство, гармонізуючи його з міжнародними стандартами.
- Укладати двосторонні угоди та активізувати участь у багатосторонніх форумах для прискорення процесу екстрадиції.
- Модернізувати пенітенціарну систему, щоб умови утримання у в’язницях відповідали міжнародним стандартам – про це неодноразово свідчив Європейський суд з прав людини.
- Розробити гібридний механізм правосуддя, який об’єднає національні та міжнародні підходи, забезпечуючи неминучість покарання.
Як зазначали аналітики НАновини – новини Ізраїлю, обмін досвідом та спільна робота з іншими країнами, де проживають люди українського походження, має вирішальне значення для створення ефективної системи міжнародного.
Висновки та рекомендації
З проведеного аналізу випливає, що:
- Юридичні та політичні бар’єри серйозно гальмують процес екстрадиції військових злочинців.
- Обмежені повноваження Інтерполу та його нейтральна позиція роблять міжнародне співробітництво менш ефективним.
- Російський вплив через політичний, економічний та дипломатичний тиск є однією з ключових перешкод.
- Пенітенціарна система України, яка не відповідає міжнародним стандартам, також значно ускладнює процес екстрадиції.
Рекомендується:
- Реформувати законодавство, щоб усунути протиріччя між національними та міжнародними нормами.
- Активізувати міжнародне співробітництво шляхом укладання двосторонніх угод та участі у багатосторонніх ініціативах.
- Модернізувати пенітенціарну систему та привести умови утримання у в’язницях до міжнародних стандартів.
- Створити гібридний механізм правосуддя, здатний об’єднати найкращі національні та міжнародні практики для забезпечення неминучості покарання.
Висновок
Проблема екстрадиції військових злочинців, скоєних внаслідок агресії путінської Росії, залишається одним із найгостріших завдань сучасного правосуддя. Незважаючи на значні перешкоди, реформування законодавства, активне міжнародне співробітництво та модернізація пенітенціарної системи можуть стати ключем до притягнення винних до відповідальності.
Україні необхідно зосередитись на побудові довірчої та ефективної архітектури правосуддя, яка зможе забезпечити справедливість для жертв та покарання для злочинців.
Ми, команда НАновини – Новини Ізраїлю, закликаємо українських лідерів, правозахисників та всіх зацікавлених активно працювати над вирішенням цих питань. Обмін досвідом між Україною та країнами, де мешкають люди українського походження, є запорукою створення справедливої системи міжнародного правосуддя.
