- 8 Грудня, 2025
- 9:39 pm
- Україна
Юдейський курінь залишив значний слід в історії як символ мужності та солідарності двох народів.
На честь командувача Соломона Ляйнберга була названа вулиця в Львові.
У 2013 році було запропоновано встановити пам’ятник “Юдейському куреню” в Тернополі, але проєкт був призупинений через війну на Донбасі.
Юдейський курінь (офіційна назва – «Ударний курінь I корпусу Галицької армії») у складі Української Галицької Армії (УГА) став важливим елементом боротьби за незалежність України в 1919 році. Це підрозділ став яскравим прикладом співпраці двох народів — українського та єврейського, що прагнули свободи та незалежності в умовах війни і ми розповідаємо про нього в нашій постійній рубриці Євреї з України.
Політична ситуація та участь євреїв
На території Галичини на початку ХХ століття євреї складали близько чверті населення Львова, і більшість з них активно брали участь у соціальному та політичному житті. У Львові було багато єврейських адвокатів, лікарів та студентів. Незважаючи на відносну безпеку в Галичині, євреї все ж страждали від польської дискримінації, що змушувало їх співпрацювати з українцями в боротьбі за незалежність.
З утворенням УНР та ЗУНР євреї зіткнулися з необхідністю прийняти рішення про підтримку української боротьби за незалежність. Незважаючи на культурну автономію, запропоновану цими державами, багато євреїв зайняли нейтралітет.
УНР (Українська Народна Республіка), створена в 1917 році, прагнула до незалежності України, але зіткнулася з численними викликами — більшовиками, білими та польськими військами.
Тим часом ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка), утворена в 1918 році в Галичині, прагнула зберегти українську ідентичність та незалежність, але була швидко поглинена польськими військами. Ці дві держави не тільки визнали культурну автономію для єврейських громад, а й надали їм можливість брати участь у державному житті.
Злука УНР та ЗУНР
Злука, або об’єднання УНР та ЗУНР, відбулася 22 січня 1919 року і стала символом прагнення до єдності українських земель. Цей акт був важливим кроком у справі створення єдиного незалежного українського держави. Однак на практиці об’єднання виявилось складним. ЗУНР зрештою залишилась під польським контролем, а українські влади УНР зіткнулися з численними внутрішніми проблемами, що не дозволило Злуці призвести до довготривалого об’єднання. У 1920 році польські війська остаточно утвердилися в Галичині, і ЗУНР була інтегрована в польську державу. Тим не менше, Злука стала важливим символом єдності українського народу і продовжувала впливати на національну ідеологію України в наступні роки.
Злука не була миттєвою. Після того, як 9 листопада 1918 року УНРада сформувала Тимчасовий державний секретаріат на чолі з К. Левицьким, була прийнята “Тимчасова основна конституція” про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської імперії, проголосивши ЗУНР на території Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. 13 листопада був затверджений новий герб — золотий лев на синьому фоні, а також прийнятий прапор — синьо-жовтий.
В цей же час на фоні воєнних дій і польської агресії, 11 листопада війська ЗУНР були змушені залишити Перемишль, який став базою для наступу польських військ на Львів. Через кілька днів, в середині листопада, румунські війська захопили Північну Буковину, а 22 листопада польські війська взяли Львів.
До 1 грудня делегація ЗУНР підписала попередній договір про об’єднання з УНР. 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбувся акт воссоединения УНР і ЗУНР. Однак, насправді об’єднання було відкладено до проведення Установчих зборів (які так і не відбулися).
Доля УНР після Злуки
Після Злуки в 1919 році УНР продовжила боротьбу за незалежність, однак зіткнулася з серйозними внутрішніми та зовнішніми викликами. Українська армія активно воювала з більшовиками та намагалася утримати свої території від польської агресії. Польща, зміцнивши свою владу в Галичині, захопила територію ЗУНР, а в 1920 році завершила перемогу на цьому фронті.
У квітні 1918 року, після германської окупації, Павло Скоропадський став гетьманом Української Народної Республіки та оголосив створення Української Держави — авторитарного монархічного держави. Його правління підтримувалося Німеччиною, але викликало спротив з боку українських соціалістів та націоналістів, які були проти залежності від зовнішніх сил. Після капітуляції Німеччини в листопаді 1918 року Скоропадський був скинутий, і влада перейшла до Директории.
Директория була сформована в листопаді 1918 року у відповідь на скинення Скоропадського. Це був колективний орган виконавчої влади, що складався з п’яти лідерів, серед яких були Володимир Винниченко, Симон Петлюра та інші політичні діячі.
Директория представляла собою більш демократичну та радикальну форму влади, орієнтовану на масову підтримку серед селянства та робітництва.
Основною метою Директори було створення незалежної української держави, без залежності від зовнішніх сил, таких як Німеччина.
Директория зіткнулася з кількома проблемами: внутрішні розбіжності серед її лідерів, нестабільна політична ситуація, а також загрози з боку Польщі, більшовиків та інших зовнішніх ворогів.
Однак вона чинила опір як внутрішнім, так і зовнішнім загрозам, незважаючи на військові поразки.
Директория активно боролася з більшовиками та білими, намагаючись відновити незалежність України.
Однак у 1920 році більшовики здобули перемогу, і Україна (УНР) стала частиною Радянської Росії.
Створення “Юдейського куреня”
“Юдейський курінь”, офіційна назва якого — “Ударний курінь I корпусу Галицької армії”, був сформований у червні 1919 року в ході Чортківської офензиви (операції). Він став самостійним оперативним військовим підрозділом 1-го корпусу Української Галицької Армії і зіграв важливу роль у захисті українських територій від польських і більшовицьких військ.
Створення куреня було підтримано Юдейською національною радою Тернополя, яка уповноважила Соломона Ляйнберга звернутися до полковника Осипа Микитки, командувача 1-м корпусом УГА, з пропозицією сформувати єврейське військове підрозділ. Ляйнберг запропонував зібрати кілька сотень євреїв з Тернополя, щоб створити бойовий загін, який став би частиною Галицької армії.
Полковник Микитка погодився на це пропозицію, і був підписаний указ про формування куреня. Серед командирів підрозділу, окрім євреїв, були й старшини-українці. Таким чином, Юдейський курінь став символом союзу двох народів — українського та єврейського, які боролися за незалежність України.
Формування і навчання
Курінь був сформований у селі Остап’є, розташованому в Підволочиському районі Тернопільської області. Тут розпочалося інтенсивне навчання бійців. Підрозділ налічував близько 1200 бійців, включаючи стрільців, офіцерів, а також саперів, телефоністів і кавалерію. Особливістю куреня стало те, що серед бійців було багато інтелектуалів, а також досвідчених військових, що дозволило сформувати боєздатне і дисципліноване підрозділ.
Також варто зазначити інженерні здібності командувача — Соломона Ляйнберга, який, використовуючи свої знання, створив радіостанцію для ефективної зв’язку між частинами армії, що значно покращило координацію дій в бойових умовах.
Крім того, курінь був забезпечений усім необхідним — обмундируванням, озброєнням, патронами, фуражем і продовольством — від 1-го корпусу УГА, що свідчить про його важливість у контексті військових операцій.
Бойовий шлях куреня
З 14 липня 1919 року курінь взяв участь у боях з польськими військами в таких місцях, як Максимівка, Романове Село і Жеребки, прикриваючи відступ українських військ через річку Збруч. В наступні дні курінь активно брав участь у боях з більшовиками. Він захопив Михальполь, відстояв Проскурів (тепер Хмельницький), Вінницю, Фастів та Бердичів.
Незважаючи на великі втрати, курінь продовжив участь у бойових діях, беручи участь у Київському наступі в серпні 1919 року.
Причини розформування
“Юдейський курінь” був розформований наприкінці 1919 року за наступними причинами:
- Епідемія та втрати: Епідемія тифу і шигельозу забрала близько 60% складу, що ослабило курінь.
- Відсутність ресурсів: Після кількох бойових операцій не вистачало озброєння, боєприпасів і продовольства, що зробило продовження боротьби неможливим.
- Військова реорганізація: У зв’язку зі змінами в стратегії УГА курінь був інтегрований в інші частини армії.
Чому євреї пішли в українську армію
Євреї, які вступили в “Юдейський курінь”, бачили свою роль у захисті української незалежності з кількох причин:
- Ідея національного визволення: Незважаючи на прагнення створити єврейську державу в Палестині, багато євреїв побачили в підтримці України шанс для забезпечення безпеки єврейських громад.
- Солідарність з українцями: У Галичині існувала тісна зв’язок між єврейським і українським народами, що зміцнювало їх союз у боротьбі за незалежність.
- Відповідь на погроми: У відповідь на погроми у Львові в 1918 році, коли польські війська влаштовували масові розправи над євреями, багато євреїв вирішили вступити в ряди української армії, щоб захистити свою землю.
Спадщина та пам’ять
“Юдейський курінь” залишив значний слід в історії як символ мужності та солідарності двох народів. На честь командуючого Соломона Ляйнберга була названа вулиця в Львові. У 2013 році було запропоновано встановити пам’ятник “Юдейському куреню” в Тернополі, але проєкт був призупинений через війну на Донбасі.
Офіційно єврейське з’єднання перестало існувати. 17 листопада ГА і Збройні сили Півдня Росії підписали сепаратний договір. Українська армія перейшла під командування Антона Денікіна. “Білі” відзначалися шаленою антисемітською політикою. Частина єврейських бійців відмовилася воювати. Майже сотня солдатів прорвалася в Одесу. Там разом з членами місцевої єврейської бойової дружини захопили корабель і допливли в Палестину, де продовжили воювати вже за єврейську державу.
Деякі залишилися в Радянській Україні, а інші повернулися в Галичину, яка на той час вже була під контролем Польщі.
Як склалася подальша доля Соломона Ляйнберга — невідомо. За однією версією, він повернувся в Тернопіль і наступного року його вбили поляки. За іншою — залишився в Радянській Україні. Став членом Компартії, служив у Червоній армії, незабаром переїхав до Москви. Двічі був арештований. 1938 року розстріляний в Ленінграді.
Феномен “Юдейського куреня” можна порівняти з Єврейським легіоном, який воював у складі британської армії проти турків у Палестині, з тією різницею, що єврейські бійці куреня воювали не за свою країну, а за незалежність України.
НАновини і про серію “Євреї з України”
Стаття про “Юдейський курінь” у складі Української Галицької Армії підкреслює важливу роль євреїв у боротьбі за незалежність України. Це приклад солідарності та спільної боротьби українців і євреїв проти зовнішніх загроз, де євреї активно брали участь у створенні української держави.
В серії “Євреї з України“ ми розкриваємо вклад єврейської громади в історію України, підкреслюючи їх важливу роль у національній боротьбі. НАновини – новини Ізраїлю продовжує висвітлювати ці події, зберігаючи пам’ять про солідарність та взаєморозуміння між двома народами.
