Головний тезис. У сучасному конфлікті перемагає не той, у кого більше дивізій, а той, хто швидше перетворює ідеї на робочі рішення на полі бою — від дронів і РЕБ до автономних платформ і логістики без великих цілей. Саме це і стверджує Валерій Залужний у новій статті (укр.) на ZN.UA від 24 вересня 2025: інновації — основа «стратегії стійкого опору», що робить війну для Росії оперативно безглуздою.
У сучасному конфлікті перемагає той, хто швидше перетворює ідеї на серійні рішення. Валерій Залужний пропонує просту, але жорстку стратегію: зробити для агресора війну операційно безглуздою — за рахунок технологічної ініціативи, наскрізної оборони та безперервної адаптації.
Класичні прийоми — масування сил, «стіна на стіну», важка техніка колонами — втрачають ефективність. Чому? Тому що дрони, РЕБ, мережецентричність і довга рука далекобійних засобів ставлять хрест на будь-яких великих скупченнях.
Що за цим стоїть: не “гаджети”, а індустрія впроваджень

Нова норма — це не один вдалий БПЛА, а заправлена «конвеєрна стрічка»: ідея → випробування → військова експлуатація → доопрацювання → серія. Без цього «інновація» залишається презентацією.
Як змінилася війна: від лінії фронту до «хмари загроз» над тилом
Фронт перестав бути чистою геометрією. Він розмитий сенсорами: камера FPV-дрона, пасивний радіомоніторинг, комерційна оптика — все це сплітає мережу, де ціль накопичує ризики вже в момент виїзду з боксу.
Коротко про головне:
- Цикл “спостереження–удар” став коротшим, ніж цикл переміщення колони.
- РЕБ перетворився з «нішевого» інструменту на повсякденну погоду війни.
- Тил більше не безпечний — далекі БПЛА і морські/наземні робоплатформи розширюють географію загроз.
Чому масування сил все частіше самогубне
Групування, яке бачать, — це групування, по якому б’ють. І чим важчий «кулак», тим болючіші точні удари. Звідси випливає ставка Залужного: малі автономні групи, мобільність, скритність, постійна зміна темпу.
Три технологічні вузли, які вирішують результат на практиці
1) Дрони: від витратного матеріалу до системи
FPV-ударники, «квадрики» для розвідки, далекобійні «камікадзе» і наземні/надводні платформи створили економіку виснаження. Пара недорогих FPV спрацьовує як страховка від прориву; зграя далеких БПЛА — як «податок на тил».
Висновок: нарощувати потрібно і ударні БПЛА, і антидронну оборону — не тільки РЕБ, але й кінетичні засоби (гармати, сітки, перехоплювачі).
2) РЕБ і стійкість до перешкод
Вчорашня «фіча» — сьогодні фон. Будь-який засіб зв’язку і наведення зобов’язаний переживати брудний ефір: багатосмуговість, адаптивні протоколи, резервування каналів, швидке оновлення прошивок.
3) Автономізація і «софт-домінанта»
Ключ — у ПО та алгоритмах: розпізнавання цілей, антиспуфінг, навігація без GPS, розподілене управління роєм. Жорстке залізо без швидкої софт-ітерації — це музей, а не перевага.
Чому в стратегії Залужного мова не про чудо-зброю, а про «наскрізний ланцюг»
Національна програма і «власники вузлів»
Щоб інновації не застрягали в болоті, у кожного вузла повинні бути «господарі»: хто забезпечує сенсори, хто склеює дані, хто відповідає за РЕБ, хто жене серію. Не «на нарадах», а в KPI.
Люди: інженери і оператори
Дефіцит не тільки в залізі, але й у людях, які змінюють прошивки «по бойовому відгуку» і вчать війська жити в новій тактиці. Це не просто мобілізація — це дозбірка інженерної культури під війну.
Компоненти: вузьке горлечко
Мікроелектроніка, оптика, двигуни, акумулятори. Політика постачань — частина стратегії. Поки ланцюги ламкі, будь-яка «перемога» на стенді ризикує не стати батальйонним комплектом.
Ізраїльський ракурс: читач NAnews побачить знайому логіку
Багаторівнева оборона як «дім по-ізраїльськи»
Ізраїль десятиліттями вибудовував багатошарову систему: сенсори → інтеграція → перехоплення → відповідний удар. Україна приходить до схожої архітектури — в прискореному темпі і з акцентом на дешеву масовку БПЛА.
Ко-виробництво замість «пожежних постачань»
Союзники поступово переходять від разових пакетів до спільного випуску. Це вигідно всім: Україні — стійкість, партнерам — практичні напрацювання «з полігону реальності». Для Ізраїлю цей підхід — звична «фабрика оборони», для України — нова індустріалізація.
Як вимірювати прогрес: які метрики важливіші за красиві прес-релізи
Швидкість циклу
Скільки часу проходить від ідеї до серії? Не «квартали», а тижні. Якщо цикл довгий — це тривожний дзвінок.
Масштабованість
Скільки виробів дійшло до батальйонів? Серійність робить міць дешевою, а стримування — стійким.
Живучість у «брудному» середовищі
Як поводиться система під перешкодами і атакою? Якщо вона «сиплеться», значить, оптимізували під полігон, а не під фронт.
Ризики і протиотрути: де стратегія може буксувати
Інституційна інерція.
Якщо закупівлі довгі, а випробування паперові — інновація «засинає». Ліки — короткі контури рішень, військова експлуатація як норма, а не виняток.
«РЕБ-гонка без фінішу».
Будь-яка знахідка сьогодні — іспит завтра. Потрібно прийняти «вічний апдейт» як стандарт: дублювання каналів, модульність, швидкі прошивки.
Компонентна залежність.
Окрім імпортозаміщення, працює «портфельність»: три (краще чотири) джерела, запас по критичних вузлах, локалізація там, де це б’ється з економікою.
Що це дає в політиці: перетворюємо війну на погану угоду для Кремля
Залужний переводить військову думку в політичний результат: коли атака завжди дорога і ризикована, війна перестає бути важелем тиску. Тоді дипломатична вага України зростає — не як «прохач», а як опора європейської безпеки.
І тут показове його нинішнє амплуа: посол у Великій Британії і представник при IMO. Це не «вихід на пенсію», а зміна фронту: архітектор кооперацій, які перетворюють ініціативу на полі бою в довгу стійкість.
Часті запитання
FAQ
Навіщо стільки рівнів захисту, якщо є далекі удари?
Тому що противник адаптується. Ешелонування — це страховка від сюрпризів і спосіб не платити двічі.
Чому концентровані наступи рідкісні?
Щільність розвідки і точності робить масові маневри вразливими. «Дорожня карта» — це малі групи, скритність і темп.
Де слабка ланка України?
Компоненти і цикл закупівель. Рішення — ко-виробництво, портфель постачальників, короткі контури рішень.
Висновок для України і союзників
Війна стала змаганням швидкості адаптації. Залужний пропонує стратегію, де кожен наступний апдейт — це нова броня. Якщо конвеєр ідей і серій працює, агресор платить за дії заздалегідь, і його «важіль війни» ламається сам собою.
Довідка: Валерій Залужний
Валерій Федорович Залужний — український військовий і дипломат, народився 8 липня 1973 року. Кар’єра в ЗСУ: командні посади від бригади до оперативного рівня. 27 липня 2021 — 8 лютого 2024: Головнокомандувач Збройних сил України. Період його керівництва — зрив «бліц-планів» РФ, швидкі реформи управління, масове впровадження дронів і тактик, заснованих на мережецентричності і РЕБ.
З 2024 року — Надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії, пізніше — постійний представник України при Міжнародній морській організації (IMO).
У публічних аналітичних матеріалах послідовно просуває ідею технологічної ініціативи і масштабованих інновацій як ключа до перемоги в позиційній фазі війни. Вне риторики — акцент на інституційних механізмах: програма оборон-тех, «власники вузлів», людські компетенції, стійкі постачання компонентів і ко-виробництво з союзниками.
