- 6 Жовтня, 2025
- 11:53 am
- Ізраїль
Коли цифри стають болем, а статистика — пам’яттю, сухі звіти перетворюються на сторінки національної скорботи.
Міноборони Ізраїлю опублікувало 6 жовтня 2025 дані до дворічної річниці війни, що почалася 7 жовтня 2023 року. І цифри, як завжди в Ізраїлі, не ховаються за анонімністю — тому що кожна з них має ім’я, сім’ю та обличчя.
Покоління, яке не встигло вирости
З початку війни загинуло 1 152 особи.
З них 487 — молодші 21 року. Це 42% усіх жертв конфлікту.
Ті, хто тільки починав жити. Ті, чиї батьки досі зберігають їхні шкільні фотографії на стінах, а в WhatsApp-чатах все ще бачать статус «в мережі».
141 загиблому було більше 40 років — батьки, командири, добровольці, які поверталися на службу, щоб підтримати своїх.
Ціна, яку неможливо порахувати
За два роки понад 6 500 ізраїльтян втратили близьких.
Це не просто цифри — це 1 973 батьки, які втратили дітей.
351 вдова, чиє життя розділилося на «до» і «після».
885 сиріт, які ростуть у домах, де тиша голосніша за слова.
3 481 брат і сестра, які більше не почують сміх тих, з ким ділили дитинство.
Ці дані включають солдатів ЦАХАЛу, співробітників поліції, ШАБАКу, резервістів та добровольців, які загинули в боях — від Сектора Газа до Лівану, від Сдерота до Галілеї, від Юдеї та Самарії до південних кібуців.
Сироти війни: дитинство, яке обірвалося
Окрему статистику представила організація «Хаманіот», яка допомагає сиротам війни.
За два роки 987 дітей втратили одного або обох батьків.
З них 686 — діти військовослужбовців, які загинули при виконанні.
301 дитина втратила батьків через терористичні атаки.
39 малюків народилися вже після загибелі своїх батьків.
Тільки за останній рік їхня кількість зросла ще на 173.
Маленька країна з великою пам’яттю
Ізраїль — країна, де кожен знає когось, хто знає загиблого. Тут не приховують імена. Тут втрати читають вголос — на радіо, на площах, у школах.
Щороку до річниці Міноборони публікує точні дані — не заради звітності, а заради пам’яті.
Ці числа не говорять про війну як про статистику. Вони нагадують, що Ізраїль — маленька країна, де кожне життя — це ціла історія.
Імена замість чисел
На відміну від багатьох інших країн, Ізраїль вважає своїм обов’язком не ховати біль за сухими цифрами.
Тут кожне ім’я звучить окремо, а кожен загиблий стає частиною національного оповідання — про стійкість, молодість і ціну, яку доводиться платити за право на існування.
