Пауза перед ударом: чому Трамп не поспішає починати війну з Іраном

Президент США Дональд Трамп передумав — або, принаймні, заявив, що передумав — завдавати удару по Ірану. У всякому разі, на даному етапі. Формально пояснення звучить просто: вбивства протестувальників «припинилися», страти — скасовані.

Проблема в тому, що ця версія вступає в пряме протиріччя з даними правозахисників і повідомленнями ЗМІ, які продовжують говорити про тисячі вбитих демонстрантів і масштабні репресії. Розрив між офіційною риторикою і реальністю занадто помітний, щоб його ігнорувати.

За даними джерел, Трамп дав зрозуміти своїй команді: якщо операція проти Тегерана і можлива, то тільки за однієї умови — вона повинна бути швидкою, жорсткою і приводити до вирішального результату. Новий затяжний конфлікт, у який США можуть бути втягнуті без ясного фіналу, його не влаштовує.

Судячи з усього, у Білого дому поки немає впевненості, що протести в Ірані дійсно наблизили режим аятол до системного колапсу. А без цього військовий удар ризикує перетворитися не на інструмент тиску, а на фактор консолідації влади в Тегерані.

Важливо розуміти: пояснювати те, що відбувається, імпульсивністю Трампа — «починаємо війну, не починаємо війну» — занадто примітивно. При всій специфіці його стилю він добре усвідомлює ціну подібних рішень і їх політичні наслідки.

Ймовірна логіка виглядає інакше. Напередодні річниці своєї інавгурації і на тлі недавньої успішної операції у Венесуелі Трамп не хоче втягуватися у війну з непередбачуваним сценарієм. Тому, зібравши військових і радників, він, вочевидь, поставив вкрай конкретне питання: чи можна вкластися в 24–72 години? Так чи ні — без застережень.

Якщо у відповідь послідували міркування про «фактори», «ризики» і «неоднозначність», підсумок був передбачуваний. Почувши «ні», операцію або скасували, або відклали. Непрямим підтвердженням цього служить активність авіаційних заправників — їх масова присутність у повітрі говорить швидше про підготовку, ніж про фантазії.

Окрема змінна — позиція Ізраїлю. Ізраїльські сигнали в останні дні звучать вкрай жорстко: якщо конфлікт почнеться, то без «раундів» і дипломатичних пауз. Ракети — значить війна за повною схемою, без гуманітарних застережень і з ударами по ключовій інфраструктурі, включаючи порт Бендер-Аббас і термінал Харг.

Є і стратегічне питання, яке поки залишається без відповіді: який сценарій Трамп розглядав спочатку. Обмежений демонстративний удар по символах режиму — наприклад, по об’єктах на кшталт Фордо? Чи повноцінну силову операцію з метою зламу режиму і перетворення його на наочний приклад для Пекіна і Москви?

Для другого варіанту поточних ресурсів явно недостатньо. Рух двох авіаносних груп у бік Червоного моря лише побічно підтверджує: США готуються до тиску, але не до тотальної війни.

Історія з Іраном явно не завершена. Більше того — можливо, вона навіть толком не починалася. Пауза може виявитися тимчасовою, а може стати точкою пересборки стратегії. У будь-якому випадку, те, що відбувається навколо Ірану, залишається одним з ключових факторів регіональної і глобальної безпеки, за яким уважно стежить НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.