- 27 Січня, 2026
- 3:10 pm
- Україна
Київ переживає черговий енергетичний удар посеред зими. Після ракетної атаки РФ в ніч на 24 січня місто вже втретє за сезон змушене екстрено перезапускати систему опалення. Майже шість тисяч будинків залишилися без тепла — в тому числі ті, які вже двічі підключали після обстрілів 9 і 20 січня. Для мегаполіса з мільйонним населенням це вже не аварія, а системна криза.
Фактично столиця знову заходить в опалювальний сезон з нуля — на тлі морозів до мінус 10–15 градусів. В таких умовах запуск теплоносія перетворюється на технічно складну і ризиковану операцію, де будь-яка затримка означає холод у квартирах і соціальну напругу.
Третій удар по опаленню і реальність війни
Без тепла залишаються близько 1330 багатоповерхівок. Найважча ситуація — в Деснянському районі, де приблизно 600 будинків одночасно позбавлені води, опалення та електрики. В мікрорайонах Троєщини розгортають додаткові пункти обігріву: їх кількість збільшують до 145, доповнюючи вже існуючу мережу.
Міська влада відкриває опорні пункти, де люди можуть перебувати цілодобово. Їх розміщують у школах і соціальних установах, обладнуючи мобільними котельнями, місцями для сну і гарячим харчуванням. Але це екстрені заходи — не вирішення проблеми.
Кияни рятуються по-різному. Одні тимчасово виїжджають за місто, інші залишаються в холодних квартирах, покладаючись на обігрівачі, термокуртки і пункти допомоги поблизу. Це вже не виняток, а нова міська реальність.
Чому Київ не повторив досвід Харкова
На тлі кризи в столиці в соцмережах і експертному середовищі звучить одне і те ж питання: де обіцяні міні-ТЕЦ і мобільні котельні? Чому система розподіленої когенерації, про яку говорили ще восени, так і не запрацювала тоді, коли вона була потрібніша за все.
Експерти порівнюють ситуацію в Київ з прифронтовими містами — насамперед з Харковом і Житомиром. Саме там когенераційні установки вдалося розгорнути вчасно. Когенерація — це одночасне виробництво електроенергії і тепла, при якому тепло не втрачається, а відразу направляється на обігрів будинків. Для Харкова ці установки стали фактором виживання.
Парадокс в тому, що саме Київ публічно просував концепцію розподіленої когенерації і затвердив її рішенням міськради ще в травні 2024 року. При цьому столиця знаходилася далі від лінії фронту і не зазнавала постійних ударів КАБами, як Харків. Однак масовані і повторні ракетні атаки по енергосистемі Києва, особливо в період морозів, призвели до руйнувань, яких місто раніше не знало.
П’ять міні-ТЕЦ, які поки не гріють
Навесні 2024 року КП «Київтеплоенерго» оголосило тендер в системі Prozorro на закупівлю 15 когенераційних установок — з них сформували п’ять міні-ТЕЦ. Чому в січні 2026 року вони все ще не працюють, стало одним з найрезонансніших питань.
У міській адміністрації пояснюють: Київ — єдине місто в Україні, яке закуповувало когенераційне обладнання за власні кошти. Лише одна установка потужністю 1,5 МВт була отримана як міжнародна гуманітарна допомога в 2024 році і вже працює для потреб критичної інфраструктури.
За даними КМДА, всі закупівельні процедури виконані, але проєкт виявився вкрай складним. Обладнання закуповували у різних виробників — українських і міжнародних. Кожна міні-ТЕЦ — це не генератор і не мобільна котельня, а повноцінний енергетичний об’єкт.
На сьогодні побудовані п’ять локальних ТЕЦ, оснащених системами захисту другого рівня. Простіше кажучи, їх довелося фактично «ховати» під бетон, забезпечувати газопостачанням і складною вентиляцією. Саме це і розтягнуло терміни. Зараз на станціях завершується експлуатаційне тестування, після чого вони повинні бути введені в роботу.
Міні-ТЕЦ як порятунок мікрорайонів, а не всього міста
Директор енергетичних програм Центр Разумкова Володимир Омельченко закликає не шукати «крайнього», а тверезо оцінити масштаб проблеми. За його словами, навіть якщо місто отримало лише одну установку від партнерів, із закупівлею і монтажем решти не можна було затягувати.
Сім децентралізованих когенераційних установок загальною потужністю близько 60 МВт — це занадто мало для столиці. За бажанням місто могло б наростити потужності до 300–400 МВт, що дало б відчутний ефект. Особливо якщо розміщувати такі установки в зонах, залежних від ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, як резерв на випадок атак.
Одна установка потужністю близько 22 МВт здатна забезпечити електроенергією і теплом один або кілька мікрорайонів — близько 20–30 тисяч споживачів. Але Київ споживає близько 1700 МВт. Тобто одна міні-ТЕЦ — це лише 1,5% від потреб міста. Ефект з’являється тільки тоді, коли таких об’єктів десятки.
Енергетична вразливість як спадок минулого
За словами Омельченка, енергетична вразливість Києва — не нова проблема. Вона була закладена ще в радянський час, коли місто критично залежало від двох великих ТЕЦ. Понад мільйон жителів безпосередньо залежать від їх роботи. Руйнування цих об’єктів автоматично залишає величезні райони без тепла — що частково і сталося.
У перспективі Київ потребує нової конфігурації енергопостачання. Зараз місто покриває лише близько 25% власного споживання, а після ударів — і взагалі 10–15%. Вихід експерти бачать у розвитку децентралізованої когенерації, будівництві сміттєпереробних заводів з виробленням енергії, використанні біопалива і біометану, створенні систем накопичення енергії (Energy Storage), а також у посиленні зовнішніх ліній електропередач, в тому числі від Рівненської АЕС.
Тільки так столиця зможе перейти від аварійного виживання до реальної енергетичної стійкості — і перестати входити в зиму з питанням, чи буде тепло в будинках. Саме цю системну кризу сьогодні фіксують і аналізують НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.
