- 1 Лютого, 2026
- 9:47 pm
- Відео
Подивіться це інтерв’ю. Це важливе, але необхідне свідчення — і для України, і для Ізраїлю.
Ізраїльський журналіст Дан Гольдман спільно з організацією Ізраїльські друзі України опублікував велике інтерв’ю, яке важко сприймати як звичайний медіаматеріал. Це не репортаж і не політичний аналіз — це свідчення.
Герої відео — журналіст агентства УНІАН Дмитро Хилюк і колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко. Обидва — цивільні. Обидва були викрадені російськими військовими в перші тижні повномасштабного вторгнення. Обидва провели три з половиною роки в російських тюрмах і колоніях.
Ні звинувачень, ні суду, ні статусу. Тільки полон.
Про що це відео — і чому воно адресоване ізраїльтянам
На самому початку Дан Гольдман чесно визначає рамку: він не військовий кореспондент і не аналізує карти бойових дій. Його завдання — розповідати історії людей, до яких прийшла війна.
Саме тут виникає пряма і болісна паралель з Ізраїлем після 7 жовтня 2023 року. Викрадення, утримання в ізоляції, фізичне і психологічне насильство, перетворення людей на розмінну монету — все це ізраїльській аудиторії більше не потрібно пояснювати.
Хто вони: Дмитро Хилюк і Володимир Миколаєнко
Дмитро Хилюк
Журналіст, який працював в УНІАН. Був викрадений у рідному селі під Києвом у березні 2022 року — за кілька десятків метрів від власного дому. Його і батька зупинили російські військові під час «зачистки». Батька пізніше відпустили, Дмитра — вивезли через Білорусь до Росії.
Майже до самого звільнення про його долю не було інформації. Ні адвокатів, ні зв’язку з родиною.
Володимир Миколаєнко
Колишній мер Херсона, проукраїнський політик, активіст Євромайдану. Після окупації міста відмовився співпрацювати з російськими військовими, вступив у територіальну оборону і залишився з жителями.
Йому пропонували знову «очолити місто». У разі відмови — погрожували зламати ноги. У квітні 2022 року його викрали, били, перевозили через Крим до Росії, намагалися використовувати в пропагандистських відео під загрозою насильства.
«Нас набирали як обмінний фонд»
Один з ключових тез інтерв’ю звучить жорстко і без емоцій: російська армія цілеспрямовано захоплювала цивільних.
Не за віком, не за професією, не за «виною». Чоловіки від 20 до 60 років — для кількості. Їх одразу розглядали не як затриманих, а як майбутній ресурс для обміну.
Полон: перші дні і перший злам
Обидва герої детально описують перші дні полону як стан повного шоку. Ти знаходишся у себе вдома, у своєму селі, де почувався безпечно навіть у 1990-ті — і раптом тебе кладуть обличчям у землю, зв’язують, зав’язують очі, кидають у темне приміщення без вікон.
Найважче — не біль, а відсутність пояснень. Ти не розумієш, за що, чому і на скільки.
Етапування в Росію
Через кілька днів приходить суха фраза: «Завтра вас повезуть в Росію».
Жодних документів, жодних рішень. Армійські вантажівки, зашторені вікна, орієнтир по сонцю — так Дмитро зрозумів, що їх везуть на північ, у бік Білорусі та Росії.
Перше місце — СІЗО в Брянській області, потім колонії у Володимирській області. Українців тримали окремо, повністю ізолюючи від російських ув’язнених.
Допити, пропаганда і абсурд
Формально Дмитро проходив по справах як «свідок». На допитах його питали про «біолабораторії», «фосфорні бомби», «злочини ЗСУ в Маріуполі» — в момент, коли він навіть не знав, що місто вже окуповане.
Слідчі щиро дивувалися, дізнавшись, що «Правий сектор» і «Нацкорпус» — легальні політичні організації. Це була не робота з фактами, а відтворення міфів.
Ставлення: «як до тварин»
В обох тюрмах ставлення описується однаково: приниження, мат, побої, систематичне позбавлення гідності.
Один з героїв формулює принципову думку: держава може позбавити життя, але не має права позбавляти гідності. У російській системі це правило не існує.
Психіка і безумство
Окремий блок інтерв’ю присвячений людям, які психічно ламалися в полоні. Одиночні камери, постійні побої, ізоляція призводили до важких розладів.
Миколаєнко розповідає про випадки, коли він свідомо відмовлявся від обміну, поступаючись місцем тяжкохворим полоненим. Після цього російська сторона роками викреслювала його зі списків.
Тіла як заручники
Один з найстрашніших фрагментів — розповідь про те, що Росія утримує навіть тіла загиблих. Їх використовують як інструмент торгу: територія в обмін на тіла.
Ця логіка безпосередньо перегукується з практиками терористичних організацій. В інтерв’ю прямо проводиться паралель з ХАМАС.
Мова як привід для насильства
Українська мова в полоні ставала тригером. За українську мову били. За суржик били. За неправильну вимову били.
Саме тут народжується фраза, що стала заголовком відео: «Російських з нас вже не зробити».
«Росія породила путіна»
Один з ключових філософських висновків інтерв’ю: не путін зробив Росію такою, якою вона є — Росія породила путіна, тому що на нього був соціальний запит.
Цю думку особливо важко вимовляє людина, яка за освітою — російський філолог, спеціаліст з Срібного віку і російської літератури. Полон зруйнував ілюзію «культури поза насильством».
Звільнення
Звільнення відбулося 24 серпня 2025 року — в День незалежності України. Без пояснень. «З речами на вихід».
Літак, зав’язані очі, команда зняти пов’язки — і білоруські автобуси на злітній смузі. Тільки тоді стало зрозуміло: це обмін.
Херсон сьогодні
Повернення в Херсон описується як другий шок. Місто на лінії фронту, дрони, полювання на мирних жителів, зруйнована інфраструктура, лікарні і пологовий будинок.
Адміністрації міста більше немає — тільки руїни.
Чому це відео потрібно дивитися
Дан Гольдман підкреслює: історії Дмитра і Володимира підтверджують думку, сформульовану пережившим Аушвіц ізраїльським письменником Єхіель Дінур:
щоб стати солдатом армії абсолютного зла, не потрібно бути особливим. Достатньо бути людиною, охопленою ненавистю.
Ми бачили це в Бучі. Ми побачили це 7 жовтня на півдні Ізраїлю.
Відео
Це відео — не про Україну «десь там». Це розмова про механізми зла, які працюють однаково — в Росії, в Газі, в будь-якій системі, де людина перетворюється на інструмент.
Подивіться це інтерв’ю.
Це важливе, але необхідне свідчення — і для України, і для Ізраїлю.
Ютуб-канал Дана Гольдмана – https://www.youtube.com/@dangoldman13
Відео від 26 січня 2026:
Хто такий Дан Гольдман
Дан Гольдман — ізраїльський журналіст, блогер і автор подкастів, що працює в російськомовному медіапросторі Ізраїлю. Він веде авторські відео-проекти і публіцистичні формати, присвячені ізраїльській політиці, війні, Близькому Сходу і міжнародним конфліктам.
Гольдман відомий як автор YouTube-інтерв’ю і аналітичних розмов, а також як творець Telegram-каналу «Перший Дан: Ізраїль | Новини | Думки», де він коментує ключові події і обговорює їх з аудиторією. Його формат — це не новинна стрічка і не пропаганда, а спроба розібратися в тому, що відбувається через людські історії і особистий досвід співрозмовників.
З початку повномасштабної війни Росії проти України Дан Гольдман регулярно звертається до української теми, розглядаючи її через призму, зрозумілу ізраїльському суспільству. У його роботах звучать паралелі між українським досвідом полону і ізраїльською темою заручників, між державною пропагандою і насильством, між війною «десь далеко» і реальністю, яка раптово виявляється дуже близькою.
НАновини Новини Ізраїлю Nikk.Agency
