Президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, що Тегеран готовий припинити ядерне протистояння із Заходом та закликав зупинити війни в Україні та на Близькому Сході «шляхом діалогу».
Іран, перебуваючи в умовах внутрішньої економічної та політичної нестабільності, намагається використати стратегію дипломатичної гри, пропонуючи Заходу «діалог про примирення». Проте експерти, такі як директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважають, що за цією мирною риторикою ховаються більш глибинні та небезпечні плани Тегерана.
Суть такої дипломатії може полягати в тому, щоб виграти час для підготовки до майбутніх конфліктів, зокрема з Ізраїлем. Наразі Іран ослаблений санкціями та внутрішніми економічними проблемами, що обмежує його можливості вести агресивну політику.
Проте Тегеран прагне зміцнити свої сили та заручитися підтримкою інших гравців на арені, таких як Росія. Передбачається, що Іран може сподіватися на гарантії з боку Москви у разі загострення конфлікту з Ізраїлем, особливо якщо в ситуацію втрутиться США.
28 вересня 2024 року Іран офіційно звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням скликати засідання щодо дій Ізраїлю в Лівані та регіоні. Це звернення пов'язане з ліквідацією лідера ліванської «Хезболли» Хасана Насралли, що стало серйозним ударом по проросійських та проіранських силах на Близькому Сході. Тегеран використав цей момент для посилення міжнародного тиску на Ізраїль, стверджуючи, що подібні акції створюють загрозу стабільності в регіоні та можуть спровокувати подальшу ескалацію.
Посол Ірану в ООН Амір Саїд Іравані звернувся до членів Ради із попередженням, що Іран не зазнає агресії щодо своїх дипломатичних та національних інтересів, і висловив готовність використовувати всі можливі заходи для захисту країни.
На цьому тлі Росія, традиційний союзник Ірану, також посилює свою риторику та діяльність у регіоні. Після вбивства Насралли Москва зайняла ще жорсткішу позицію щодо Ізраїлю. Російське керівництво використовує такі інциденти, щоб зміцнити свої позиції на Близькому Сході, підтримуючи сили, що протистоять Ізраїлю та його західним союзникам. Це відбивається і в постачанні зброї, таких як балістичні ракети, дрони та інші системи, які Іран передає Росії для ведення війни проти України. У свою чергу Росія може надавати Ірану технології та військові системи, які допоможуть Тегерану у разі прямого конфлікту з Ізраїлем.
За інформацією видання Reuters, Іран, незважаючи на офіційні заяви про свою нейтральність, вже на початку вересня передав Росії балістичні ракети Fath-360, які можуть бути використані у бойових діях в Україні. Хоча постачання було не повним і були відсутні пускові установки, ці дії ясно показують тісне військове співробітництво між Москвою та Тегераном. Очікується, що Росія продовжуватиме підтримувати Іран і надалі, що створює серйозну загрозу для Ізраїлю та всієї геополітичної стабільності в регіоні.
На цьому тлі Іран намагається вдати, що він готовий до діалогу із Заходом і що його риторика мирна. Однак це, на думку експертів, є лише прикриттям для накопичення сил та підготовки до можливих агресивних дій. Економічна ситуація в Ірані погіршується, інфляція досягає 40%, і падіння національної валюти ріалу чинить додатковий тиск на бідні верстви населення, що створює внутрішню напругу. У таких умовах Тегеран шукає підтримки в Росії, щоб бути готовим до нових викликів. Іран, напевно, розраховує на те, що Росія виступить гарантом його безпеки у разі ескалації конфлікту з Ізраїлем.
Таким чином, гра Ірану та Росії на міжнародній арені стає все більш очевидною. Тегеран пропонує мирний діалог, проте це лише тимчасовий захід. Насправді Іран та Росія продовжують готуватися до майбутніх конфронтацій. Семиволос наголошує, що поточна зміна риторики іранського керівництва може бути пов'язана з тим, що країна тимчасово не готова до агресивних дій, але це не означає, що вона відмовилася від своїх планів. На його думку, Іран готує ґрунт для отримання сильнішої підтримки з боку Росії, і це особливо важливо, якщо в конфлікт втручаться США.
Водночас Росія продовжує агресивну політику не лише в Україні, а й на Близькому Сході. В умовах, коли західні санкції чинять тиск на Іран, Москва стає для Тегерана важливим партнером, який може надати не лише військову допомогу, а й дипломатичне прикриття на міжнародній арені. Таким чином, можна очікувати подальшого посилення взаємодії між Росією та Іраном, особливо якщо йдеться про протистояння з Ізраїлем та Заходом.
Цей сценарій виглядає вкрай небезпечним для стабільності у регіоні. Іран, використовуючи Росію як свого захисника та партнера, може зважитися на нові провокації проти Ізраїлю, що неминуче призведе до ескалації конфлікту на Близькому Сході.
