МЗС Росії: Фільм про пам’ять Голокосту, який отримав “Оскара”, “ображає пам’ять полеглих бійців і бреше про Червону Армію” – це про “Справжній біль”

“Драма “Справжній біль” режисера Джессі Айзенберга, яка отримала нагороду за “Кращу чоловічу роль другого плану”, образливо ставиться до пам’яті 600 тисяч наших бійців, що загинули під час визволення Польщі. Фільм уже побачили мільйони, а після присудження “Оскара” його побачать ще більше”, – цитата від Марії Захарової від 17 березня 2025.

“Отже, хороший фільм, варто подивитися”, – редакція НАновини.

“Чому б не додати до попереджень «Фільм містить сцени насильства, куріння тощо» згадку про русофобію. Чудова буде вакцинація від історичних фальсифікацій”, – це вже “Комсомольська Правда” 17 березня 2025.

до речі, хто не знає, Марія Захарова — Директор Департаменту інформації та преси МЗС Росії, офіційний представник МЗС Росії з 10 серпня 2015 року, має ранг Чрезвичайного та Повноважного Посла 1 класу. Член Колегії МЗС Росії, кандидат історичних наук.

Знову цитата Захарової:

“Обурюватися мовчанням тих організацій, які на Заході зберігають пам’ять про Голокост, не будемо. Вони давно мовчать і з більш обурливих причин. Більш важливо поставити питання: що з цим робити суспільству?”

“Ми б, напевно, не стали взагалі говорити про цей фільм, якби не цей обурливий епізод: “Головний герой — онук жінки, яка пережила Голокост, а отже, врятована Червоною армією, запрошує групу сфотографуватися біля пам’ятника повстанцям, які, за його словами, “воювали з чортовими руськими та німцями”. До слова, саме цей персонаж півфільму ходить обкурений. Але саме за його роль і дали “Оскар”. І, судячи з того, як ретельно підійшов до своєї роботи Джессі Айзенберг, нічого випадкового в його фільмі немає.”

Ось основні пункти, за якими Марія Захарова звинувачує фільм «Справжній біль»:

1. Поляки начебто воювали і з німецькими військами, і з Радянською армією:
   • У фільмі головний герой, онук жінки, що пережила Голокост, заявляє, що повстанці поляки «воювали з чортовими руськими та німцями». Захарова стверджує, що це неправда і “спотворює історичну реальність”, представляючи Червону армію як ворога польських повстанців, хоча вона мала бути показана як союзник.
2. Фільм не пояснює, чому Радянська армія не втрутилася в придушення Варшавського повстання:
   • Захарова звинувачує фільм у тому, що він не дає пояснень, чому Радянська армія не прийшла на допомогу повстанцям, незважаючи на свою близькість до міста. Це, на її думку, “спрощує і спотворює історичну правду” про події Варшавського повстання.
3. Підриває пам’ять про Голокост:
   • Захарова стверджує, що фільм підриває пам’ять про Голокост, пов’язуючи трагедію з антирадянською риторикою. Головний герой фільму, який є онуком жінки, що пережила Голокост, звинувачує Червону армію. Це, на її думку, несправедливо використовує трагедію Голокосту для “русофобської пропаганди” і спотворює історичну картину, створюючи хибне зображення Радянської армії як агресора.

«Поляки начебто воювали і з німецькими військами, і з Радянською армією»

Під час Другої світової війни в Польщі діяло кілька армій, кожна з яких мала свої цілі та підтримувала різні ідеології. Основними силами опору були Армія Крайова (АК) та Польська Народна Армія (ПНА), які в подальшому зіткнулися не лише з нацистами, але й з радянськими військами, що прагнули встановити контроль над Польщею.

1. Армія Крайова (АК)

• Армія Крайова була найбільшою та найорганізованішою польською підпільною збройною організацією в роки Другої світової війни. Вона була створена польським урядом в еміграції в Лондоні і боролася за незалежність Польщі, чинячи опір нацистам, а також готувала ґрунт для загальнонаціонального повстання.
• Цілі: Армія Крайова була налаштована проти не лише нацистської Німеччини, але й проти Радянського Союзу, оскільки вважала, що після закінчення війни польська незалежність може бути поставлена під загрозу радянським впливом. Генерал Стефан Ровецький, командуючий АК, дотримувався концепції двох ворогів (нацистська Німеччина і Радянський Союз). Він вірив, що після ослаблення цих двох режимів, за підтримки Великої Британії та США, Польща зможе відновити свою незалежність.
• Важливо зазначити, що Радянський Союз не підтримував Армію Крайову. Коли радянські війська вступали в західні частини Польщі, вони почали вимагати від польських збройних сил здачі зброї та приєднання до польсько-радянської армії. Це викликало глибоке незадоволення серед бійців АК, оскільки вони не були готові підкорятися радянському режиму.

2. Польська Народна Армія (ПНА)

• Польська Народна Армія (ПНА) була створена в 1943 році як комуністичне збройне формування, яке підтримувалося Радянським Союзом. ПНА співпрацювала з Червоною армією у боротьбі з нацистами і прагнула встановити комуністичний режим у Польщі, що ставило її в протиріччя з Армією Крайовою.
• Цілі: ПНА прагнула звільнити Польщу від німецьких загарбників і встановити в країні радянську владу, що не відповідало цілям АК, оскільки Армія Крайова боролася за незалежність країни без втручання Радянського Союзу.
• Після закінчення війни ПНА стала основою для комуністичного уряду Польщі, підтримуваного Москвою.

3. Подавлення опору після війни

• Після війни, коли Польща опинилася під радянським контролем, багато бійців Армії Крайової не погодилися з рішенням про її розпуск і продовжили боротьбу проти радянського впливу. Ці бійці продовжили партизанську боротьбу проти радянських військ і комуністичного режиму, здійснюючи диверсії, влаштовуючи терор проти представників польської комуністичної влади та активно борючись проти радянських військ і їх польських прихильників.
• Ці дії продовжувалися до кінця 1940-х років, і в них загинуло багато польських бійців.

Заключення

Поляки воювали з Радянською армією не лише в контексті збройних зіткнень, але й у ідеологічній та політичній боротьбі за незалежність Польщі. Армія Крайова прагнула звільнити Польщу від нацистів і відновити її незалежність, не дозволяючи радянському впливу, тоді як Польська Народна Армія підтримувала радянський режим і намагалася встановити комуністичну владу в Польщі.

Це звинувачення, висунуте Марією Захаровою, є спробою приховати реальну роль Радянської армії в подіях Варшавського повстання 1944 року. Відповідь на це питання вже давно відома з історичних джерел і фактів. Радянська армія не втручалася в повстання з політичних причин, а не через які-небудь непередбачені обставини чи відсутність можливостей.

1. Політичні мотиви Радянського Союзу:
   • По-перше, Радянський Союз не був зацікавлений у перемозі польських сил, лояльних уряду в еміграції, оскільки вони були антирадянськими. Армія Крайова (АК), яка організувала повстання, прагнула до незалежної Польщі, на відміну від сил, підтримуваних Москвою, які хотіли встановити комуністичний режим у країні.
   • На момент повстання Радянський Союз вже контролював значну частину території Польщі і просувався далі на Захід. Однак, незважаючи на близькість радянських військ, Червона армія не надавала підтримки повстанцям, тому що втручання могло посилити вплив польських сил, які не були лояльними Кремлю.
2. Очікування придушення повстання німецькими військами:
   • Важливо зрозуміти, що Радянський Союз, ймовірно, розраховував, що польське повстання буде придушене німецькими військами, що ослабить позиції польських опірників і полегшить встановлення радянського контролю в Польщі.
   • Совєти не хотіли зміцнювати сили, які могли загрожувати радянському контролю після закінчення війни. Радянська армія, по суті, спостерігала за розвитком подій, дозволивши німцям придушити повстання, що дозволило б посилити позиції комуністів у повоєнній Польщі.
3. Реальні історичні факти:
   • Радянська армія не лише не підтримала повстання, але й ухвалила рішення не втручатися, незважаючи на те, що повстанці поляки боролися з німецькими військами. Ці факти відомі з безлічі історичних досліджень і документів того часу.
   • Надалі, після придушення повстання, Польська Народна Армія (ПНА), підтримувана Совєтами, взяла на себе роль у визволенні Польщі, але вже під комуністичним контролем, що остаточно змінило політичний ландшафт країни.

Таким чином, фільм не зобов’язаний пояснювати те, що давно відомо з історичних джерел: Радянська армія не втручалася в повстання з політичних мотивів і з розрахунком на придушення опору польських сил, лояльних уряду в еміграції.

«Фільм не пояснює, чому Радянська армія не втручалася в придушення Варшавського повстання»

Це звинувачення, висунуте Марією Захаровою, є спробою приховати реальну роль Радянської армії в подіях Варшавського повстання 1944 року. Відповідь на це питання вже давно відома з історичних джерел і фактів. Радянська армія не втручалася в повстання з політичних причин, а не через які-небудь непередбачені обставини чи відсутність можливостей.

1. Політичні мотиви Радянського Союзу:
   • По-перше, Радянський Союз не був зацікавлений у перемозі польських сил, лояльних уряду в еміграції, оскільки вони були антирадянськими. Армія Крайова (АК), яка організувала повстання, прагнула до незалежної Польщі, на відміну від сил, підтримуваних Москвою, які хотіли встановити комуністичний режим у країні.
   • На момент повстання Радянський Союз вже контролював значну частину території Польщі і просувався далі на Захід. Однак, незважаючи на близькість радянських військ, Червона армія не надавала підтримки повстанцям, тому що втручання могло посилити вплив польських сил, які не були лояльними Кремлю.

• Очікування придушення повстання німецькими військами:
  • Важливо зрозуміти, що Радянський Союз, ймовірно, розраховував, що польське повстання буде придушене німецькими військами, що ослабить позиції польських опірників і полегшить встановлення радянського контролю в Польщі.
  • Совєти не хотіли зміцнювати сили, які могли загрожувати радянському контролю після закінчення війни. Радянська армія, по суті, спостерігала за розвитком подій, дозволивши німцям придушити повстання, що дозволило б посилити позиції комуністів у повоєнній Польщі.
• Реальні історичні факти:
  • Радянська армія не лише не підтримала повстання, але й ухвалила рішення не втручатися, незважаючи на те, що повстанці поляки боролися з німецькими військами. Ці факти відомі з безлічі історичних досліджень і документів того часу.
  • Надалі, після придушення повстання, Польська Народна Армія (ПНА), підтримувана Совєтами, взяла на себе роль у визволенні Польщі, але вже під комуністичним контролем, що остаточно змінило політичний ландшафт країни.

Таким чином, фільм не зобов’язаний пояснювати те, що давно відомо з історичних джерел: Радянська армія не втручалася в повстання з політичних мотивів і з розрахунком на придушення опору польських сил, лояльних уряду в еміграції.

«Підриває пам’ять про Голокост»

Це звинувачення — чергова спроба російської пропаганди маніпулювати історичною пам’яттю і приховати власні злочини, підміняючи реальність фальшивими наративами. Як і в випадку з Україною, де російські влади використовують терміни «нацисти» і «фашисти», щоб виправдати свої злочини, так і тут російська дипломатія намагається очорнити фільм, який стосується історичної правди, а не вносить спотворення в пам’ять про Голокост.

1. Маніпуляція та замилювання реальних злочинів:
   • Звинувачення в підриві пам’яті про Голокост — це чергова спроба відвернути увагу від справжніх злочинів, які Росія скоює в Україні. Такі заяви відволікають від реальних фашистських практик Росії, включаючи знищення мирних жителів і інші злочини проти людяності. Ця тактика спрямована на замилювання реальних злочинів, а не на захист пам’яті про жертв Голокосту.
2. Підміна понять і фальсифікація історії:
   • Як і в випадку з Україною, російська пропаганда активно використовує терміни «нацисти» і «фашисти», щоб створити хибний образ ворога. Так само і в цьому випадку російська дипломатія використовує трагедію Голокосту для того, щоб замаскувати свої злочини. Тоді як фільм «Настояща біль» не спотворює пам’ять про Голокост, а, навпаки, піднімає важливі питання про маніпуляції з історичною пам’яттю, російська пропаганда намагається використати трагедію для власного політичного реваншу.
3. Мета спотворення історії:
   • Фільм не підриває пам’ять про Голокост, а скоріше висвітлює складні моральні питання, пов’язані з війною, політикою та історичною пам’яттю. Але російська пропаганда, застосовуючи свої методи спотворення фактів, вдається до того, що будь-яка критика Радянського Союзу або будь-якого іншого аспекту історичної правди про війну — це напад на пам’ять про Голокост. Це не що інше, як політична маніпуляція, яка служить для приховування істинних злочинів Росії в сучасності.

Таким чином, звинувачення в підриві пам’яті про Голокост — це частина звичайної російської пропаганди, яка спрямована на відволікання уваги від реальних злочинів, скоєних в Україні, і на спотворення історичної правди.

від редакції НАновости – новини Ізраїлю:

Фільм «Настояща біль» режисера Джесси Айзенберга може викликати різні реакції, але спроби російської пропаганди звинуватити його в спотворенні історичної правди — це типова маніпуляція. Російська дипломатія продовжує використовувати трагедію Голокосту і події Другої світової війни для підміни реальних злочинів, скоєних сьогодні, і створення хибних наративів.

Ми вважаємо, що такі спроби спотворення історії тільки відволікають увагу від справжніх злочинів Росії в Україні, де насправді ми стикаємося з реальними злочинами проти людства, а не з «русофобією», як намагається представити російська пропаганда.

Фільм «Настояща біль» (A Real Pain)

«Настояща біль» (A Real Pain) — американо-польський трагікомедійний фільм, який став другим у режисерській та сценарній кар’єрі Джесси Айзенберга. Міжнародна прем’єра відбулася 20 січня 2024 року в конкурсній програмі кінофестивалю «Санденс», де картина отримала високу оцінку критиків, а Джесси Айзенберг був удостоєний премії за кращий сценарій. Кіран Калкін, виконавець однієї з головних ролей, отримав Оскар за кращу чоловічу роль другого плану.

Сюжет

Головний герой, Девід, живе в Нью-Йорку, виховує сина і працює в рекламній індустрії. В юності він був дуже близьким зі своїм двоюрідним братом Бенджі, але з часом їх шляхи розійшлися. Бенджі, на думку Девіда, так і не знайшов свого місця в житті. Після смерті бабусі, пережившої Голокост, брати відправляються в подорож по важливим польським місцям, пов’язаним з трагедіями Другої світової війни та Голокосту, щоб розібратися з особистими переживаннями та усвідомити спадщину цих подій.

Оскар та визнання

Після прем’єри на «Санденсі» фільм привернув велику увагу завдяки сильному сценарію та видатним акторським роботам. Особливо відзначали Кирана Калкіна, чия роль принесла йому Оскар. Попри критику, «Настояща біль» був визнаний значним вкладом у світове кіно. Оскар за роль Кирана Калкіна став однією з головних подій нагородного сезону, а фільм був високо оцінений за складні моральні питання, підняті в контексті історичної пам’яті та особистих переживань героїв.