ТАСС: “Україна може стати співучасницею агресії США та Ізраїлю проти Ірану”

16 березня 2026 року ТАСС виніс у заголовок формулу, яка сама по собі вже працює як політичний удар: Україна, мовляв, може стати «співучасницею агресії США та Ізраїлю проти Ірану». Приводом стала заява офіційного представника МЗС Ірану Есмаїла Багаї, який звинуватив Володимира Зеленського в “спробі втягнути Київ у конфлікт з Тегераном” через відправку військових радників і спеціалістів для допомоги союзникам США у відбитті іранських дронів. У версії, яку розігнав ТАСС, це вже не оборонна допомога, не обмін досвідом і не експорт української експертизи, а майже пряме входження України в табір «агресорів».

Тут важливо не тільки те, що сказав Багаї, але й як саме це було подано. Іранський “дипломат” виголосив ключову формулу: така поведінка, за версією Тегерана, означає «співучасть у конфлікті» і «співпрацю з агресорами проти Ірану», а отже, потягне за собою «міжнародну відповідальність» держави. Це вже не емоційна тирада на тлі війни. Це спроба заздалегідь створити політико-пропагандистську рамку, в якій будь-який наступний крок Києва можна буде пояснювати як “ворожий акт проти Ісламської Республіки”.

Що саме сказав Тегеран і чому це не просто чергова загроза

Сюжет виник не на порожньому місці. Ще 5 березня Reuters повідомляв, що Володимир Зеленський після запиту з боку США розпорядився надати допомогу для захисту від іранських Shahed на Близькому Сході і забезпечити присутність українських спеціалістів. А вже 15 березня Reuters уточнив: Київ направив три групи спеціалістів на Близький Схід для оцінки ситуації і демонстрації того, як має працювати протидронова оборона; називалися Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія і американська база в Йорданії. У тій же публікації Зеленський прямо говорив, що Україні важливі і технології, і фінансування в обмін на таку допомогу.

Саме на цей фон і лягли слова Багаї. Тегеран свідомо обрав найжорсткішу інтерпретацію: не допомога в захисті від дронів, а “втягування України у війну проти Ірану”. Для ізраїльського читача такий прийом добре знайомий. Коли іранська сторона не може заперечувати, що її дрони стали частиною регіональної загрози, вона змінює акцент і намагається зробити винним того, хто допомагає ці дрони збивати.

Формула «міжнародної відповідальності» — це вже мова тиску

Фраза про «міжнародну відповідальність» звучить голосно, але її сенс в іншому.

Тегеран не пред’являє світу готовий юридичний механізм проти Києва. Він створює політичну основу для подальшого тиску: інформаційного, дипломатичного, а в разі ескалації — і для нових загроз на адресу України. Це та ж логіка, за якою іранські представники в останні тижні попереджали інші країни: допомога США та Ізраїлю буде розглядатися як участь на боці «агресорів».

Україну тепер намагаються вставити в той же ряд.

Чому тут важливіше не Київ, а вісь Іран–росія

Якщо прибрати шум, залишиться головна річ: іранська атака на Київ у цій історії виглядає перевернутою реальністю. Саме Іран став одним з ключових зовнішніх постачальників війни проти самої України. 29 січня 2026 року Рада ЄС прямо заявила, що Іран продовжує військову підтримку російської війни проти України, і ввела нові обмеження, включаючи заходи проти осіб і структур, пов’язаних з іранською програмою дронів і ракет. Це вже не суперечка політологів і не українська риторика. Це офіційна позиція Євросоюзу: Іран і росія пов’язані не епізодом, а стійким військово-технологічним партнерством.

Більше того, до середини березня 2026 року ця зв’язка стала виглядати ще цинічніше. Reuters 15 березня передавав слова Зеленського про те, що тепер вже росія постачає Ірану Shahed для ударів по США та Ізраїлю. Навіть якщо ця історія ще буде далі уточнюватися по деталях, сам поворот вже показовий: те, що колись починалося як іранська допомога Кремлю для ударів по українських містах, тепер повертається на Близький Схід як елемент загальної антиизраїльської та антизахідної військової інфраструктури. Перед нами не два розрізнених кризи, а одна лінія обміну зброєю, технологіями і стратегічним прикриттям.

Для НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency тут важливіше всього саме цей шар. Іран і росія в такій конфігурації виступають вже не як ситуативні партнери, а як союзники по загальній осі зла, яка б’є по Україні дронами і ракетами, а потім використовує той же досвід, ті ж інструменти і ту ж політичну лексику проти Ізраїлю і американських союзників на Близькому Сході. Тому слова Багаї про «співучасть» звучать не як самостійна іранська претензія, а як частина великого загального фронту тиску.

Чому ТАСС підхоплює це з таким задоволенням

Російському державному агентству ця історія вигідна відразу з двох причин.

По-перше, вона дозволяє представити Україну не жертвою російсько-іранського військового співробітництва, а нібито новим учасником «чужої війни» на боці США та Ізраїлю.

По-друге, це допомагає москві і Тегерану склеювати два фронти в один сюжет: якщо Україна допомагає захищатися від Shahed у Перській затоці, значить, вона вже не просто воює з росією, а бере участь у широкому антииранському контурі. Для російської пропаганди це зручна конструкція — перевести увагу з факту іранської допомоги Кремлю на звинувачення Києва в «співучасті».

Що це означає для Ізраїлю і чим історія може закінчитися

Для Ізраїлю ця новина важлива не тому, що Тегеран знову підвищив градус риторики. Вона важлива тому, що Іран фактично визнає: український досвід боротьби з Shahed став стратегічно цінним для держав Близького Сходу. Країни регіону витрачають великі обсяги ракет ППО на відбиття іранських атак, а Київ пропонує не абстрактну солідарність, а реальну прикладну експертизу, яку отримав під ударами тих самих дронів. Це і злить Тегеран найсильніше.

На найближчій дистанції історія, швидше за все, продовжиться не юридичним процесом, а новим витком тиску на Україну — через загрози, пропаганду і спроби представити Київ частиною ворожої коаліції.

Але глибше тут інше.

Іран вже публічно визнає, що боротьба проти його дронів перестала бути тільки українською темою. Вона стала частиною нової архітектури безпеки на Близькому Сході. А отже, для Ізраїлю це вже давно не чужа історія.