- 15 Грудня, 2024
- 2:08 pm
- Україна
«26.03.2022 Російські загарбники обстріляли та пошкодили меморіал жертвам Голокосту на околицях Харкова. Нацисти повернулися. Рівно за 80 років».
14 грудня 1941 року розпочалася одна з найстрашніших сторінок Голокосту в Україні — масові розстріли євреїв Дробицькому Ярущо розташований на східній околиці Харкова.
Протягом кількох днів німецькі нацисти вбили від 16 до 20 тисяч людей, серед яких були чоловіки, жінки та діти.
Рашизм – сучасний нацизм
14 грудня 1941 року стало початком трагедії Дробицького Яру – однієї з найстрашніших ран Голокосту, завданих Харкову. Проте історія масового знищення людей за національною ознакою, на жаль, має сучасні паралелі. Сьогодні російські війська, діючи методами, що нагадують нацистські, руйнують Харків, бомбардуючи житлові квартали та вбиваючи мирних жителів без розбору їхньої національності.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну тисячі харків'ян загинули внаслідок ракетних ударів, артилерійських обстрілів та авіабомбардувань. Серед жертв – українці, євреї, росіяни, цигани та представники інших національностей, які разом переживають черговий виток трагедії. Удари по житлових будинках, лікарнях, школах та меморіальних комплексах – як, наприклад, по меморіалу у Дробицькому Яру у березні 2022 року – є яскравим свідченням того, що Росія ігнорує всі норми гуманітарного права.
Іронія долі полягає в тому, що країна, яка називає себе «визволителем фашизму», насправді повторює найгірші методи нацистського режиму, знищуючи життя і культуру людей. У цьому контексті руйнація Харкова російськими «рашистами» стає новою сторінкою кривавої хроніки міста, де знову гинуть люди всіх національностей, які об'єднані спільною трагедією.
Трагедія Дробицького Яру
Після окупації Харкова 24 жовтня 1941 року нацисти розпочали перепис населення, окремо реєструючи євреїв та циган. Вже 14 грудня вийшов наказ про переселення їх до бараків на околиці міста, де було організовано тимчасове гетто.
За кілька днів почалися масові розстріли.
Приречених групами по 250–300 осіб гнали у Дробицький Яр. На дітей кулі не витрачали — їх скидали до котлованів живими. Вже на початку 1942 року харківське гетто перестало існувати. У яру також розстрілювали полонених червоноармійців та психічно хворих людей. Загалом, за даними Державного архіву Харківської області, було розстріляно близько 16–20 тисяч осіб.
5 грудня 1941 року Харківська міська управа за дорученням німецького військового командування ухвалила постанову про проведення загального перепису та реєстрації мешканців Харкова, починаючи з 6 грудня 1941 року. Реєстрацію жителів єврейської національності було наказано проводити окремо від інших городян на спеціальних листах листя жовтого кольору. Загалом таких жовтих бланків, призначених виключно для реєстрації євреїв, було надруковано 125 тисяч.
Перепис завершився 12 грудня 1941 року. За її підсумками у місті виявили 10 271 людину єврейської національності:
– 1959 дітей до 16 років (999 дівчаток та 960 хлопчиків);
– 5405 жінок;
– 2907 чоловіків.
14 грудня 1941 року, після завершення перепису та підготовчих робіт, військовий комендант міста генерал-лейтенант Альфред фон Путткамер видав наказ, згідно з яким євреї міста Харкова мали протягом двох днів, до 16 грудня 1941 року, переселитися до бараків гетто.
Точної кількості знищених у Дробицькому Яру євреїв досі не встановлено. Загальноприйнятою вважається цифра понад 16 тисяч жертв, хоча є джерела, що вказують на 20 і більше тисяч розстріляних…
Вже в грудні 1943 року – після першого визволення Харкова – розпочався процес над військовими злочинцями, який описали Ілля Еренбург та Олексій Толстой. Тоді з повідомлень «Совінформбюро» весь світ вперше дізнався про «газенвагени» — машини-душогубки та газ «Циклон Б».
Пам'ять про жертви: створення меморіалу
Після війни історія Дробицького Яру почала забувати, однак у 1988 році було створено ініціативну групу для увічнення пам'яті жертв. 1991 року відбувся конкурс на створення меморіального комплексу. Його авторами стали архітектор Олександр Лейбфрейд та художник Ст. Савенків.
Меморіал почав будуватися в 1992 році, але через брак коштів роботи зупинилися. Ситуація змінилася у 2000 році, коли будівництво було відновлено. Вже у 2002 році було відкрито першу частину комплексу: пам'ятний знак у вигляді менори, алею та пам'ятник-монумент.
Значні дати:
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1941 | Масові розстріли у Дробицькому Яру |
| 1992 | Рішення про будівництво меморіалу |
| 2002 | Відкриття першої частини комплексу |
| 2016 | Меморіал набув статусу пам'ятника культури |
| 2022 | Пошкодження меморіалу під час російської агресії |
Дробицький Яр та сучасність
У 2016 році меморіальний комплекс отримав статус пам'ятника місцевого значення, але війна знову завдала йому шкоди. 26 березня 2022 року, під час російської агресії, меморіал було пошкоджено артилерійським обстрілом. Менора, яка символізує пам'ять жертв Голокосту, постраждала від вибухів.
Про це повідомила прес-служба Об'єднаної єврейської громади України.
«На виїзді із м. Харкова (у бік м. Чугуїв) 26.03.2022 внаслідок артилерійських обстрілів ЗС РФ було пошкоджено монумент у вигляді Менори на в'їзді до меморіального комплексу «Дробицький Яр», — йдеться у повідомленні.
«Російські загарбники обстріляли та пошкодили меморіал жертвам Голокосту на околицях Харкова. Нацисти повернулися. Рівно за 80 років», — написали до Міноборони України.
Ці слова не лише описують ушкодження меморіалу, а й наголошують, як сучасна війна знову пожвавлює тіні минулого.
Що таке Дробицький Яр для Ізраїлю та України?
Дробицький Яр – символ спільної трагедії єврейського та українського народів. Історія Голокосту в Україні має особливе значення для Ізраїлю, де багато родин єврейських переселенців зберігають пам'ять про своїх предків, які загинули під час війни.
У той же час це місце нагадує світові про важливість боротьби з антисемітизмом та збереження історичної пам'яті. Співпраця між Україною та Ізраїлем у відновленні меморіалів Голокосту підтверджує, що обидві країни цінують пам'ять про жертв та готові працювати разом заради миру та справедливості.
Підсумок
Дробицький Яр — це не лише частина історії України, а й світова спадщина. Ця трагедія показує, наскільки важливо пам'ятати уроки минулого, щоб не допустити їх повторення. НАновини – Новини Ізраїлю продовжує стежити за тим, як події минулого знаходять відгук у сучасності.
Жертви Дробицького Яру не будуть забуті, а їх пам'ять служитиме нагадуванням про те, що світ має будуватися на принципах поваги та справедливості.
Залишити коментар в WhatsApp – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю
Залишити коментар у Telegram – каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю
