- 13 Грудня, 2025
- 9:49 am
- Ізраїль
У квітні 2025 році в Єрусалимі, в Саду Роз (Wohl Rose Garden), між Кнесетом і Верховним судом, був встановлений перший в Ізраїлі пам’ятник жертвам українського Голодомору 1932-1933 років.
Голодомор 1932-1933 років в Україні — це трагічна подія в історії, коли в результаті штучно створеного голоду, організованого радянською владою, загинуло величезне число людей. Він був частиною сталінської політики колективізації та насильницького вилучення продовольства, що призвело до масового голоду на території України.
Згідно з різними джерелами, число жертв варіюється, але найчастіше називають цифри від 3 до 7 мільйонів загиблих. Це був акт жорстокого придушення українського населення, в тому числі селян, які чинили опір колективізації та втрачали свою землю.
Голодомор став однією з найбільших гуманітарних катастроф в історії, і в останні десятиліття на міжнародній арені активно обговорюється питання визнання Голодомору геноцидом українського народу.
У листопаді 2024 року Міністерство закордонних справ України заявило, що 38 країн та міжнародних організацій визнали Голодомор геноцидом українського народу.
Україна щорічно, в четверту суботу листопада, вшановує пам’ять жертв цих страшних подій.
15 травня 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала Голодомор актом геноциду.
28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», трактуючи події 1932—1933 років як геноцид українського народу.
Незважаючи на окремі ініціативи та заклики, Ізраїль досі на державному рівні не визнав Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду.
Згадаємо коротко історію цього питання.
2007–2008: Перші заклики і відмова Ізраїлю
В кінці 2000-х Україна розпочала кампанію міжнародного визнання Голодомора 1932–33 років геноцидом. Президент Віктор Ющенко звертався до світових лідерів, включаючи Ізраїль, з проханням дати політичну оцінку цій трагедії. Однак офіційна позиція Ізраїлю тоді була негативною. Посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман заявила в 2008 році, що, визнаючи Голодомор найбільшою трагедією українського народу, Ізраїль «не може визнати голод 1932–1933 років актом етнічного геноциду».
Інакше кажучи, Єрусалим не вважав, що голод був спрямований виключно проти українців. Ізраїльські аналітики відзначали, що подібні заяви відображали думки в ізраїльському МЗС і не були остаточною позицією держави, однак жодних кроків до визнання не було зроблено.
Ізраїль зберіг тоді нейтральну лінію, уникаючи офіційних декларацій по Голодомору, частково враховуючи “делікатність теми” для відносин з Росією і унікальний статус терміна «геноцид» (асоційованого передусім з Шоа) у внутрішній політиці країни.
2016: Питання Голодомору на порядку денному Кнесету
Через майже десятиліття, після Революції Гідності і у зв’язку з 75-ю річницею трагедії Бабиного Яру, тема Голодомору знову вийшла на порядок денний двосторонніх відносин.
У 2016 році група українських громадських діячів передала в Кнесет звернення про визнання Голодомору геноцидом.
Вперше в історії ізраїльсько-українських відносин депутати Кнесету офіційно ознайомились з цією темою: у вересні 2016-го в Ізраїль прибула делегація Верховної Ради, а потім відповідний візит відбувся в Київ. В рамках заходів до 75-ї річниці Бабиного Яру почесний консул Ізраїлю в Західній Україні Олег Вишняков організував відвідування ізраїльськими парламентарями Національного музею «Меморіал жертв Голодомору».
Делегація, до складу якої входили віце-спікери кнесету Талі Плосков і Нава Бокер, депутат Єхієль Бар, голова коаліції Давид Битан і гендиректор Кнесету Альберт Сахарович, була глибоко вражений експозицією.
Результатом цього візиту стала перша спроба офіційного визнання Голодомору в Ізраїлі.
В листопаді 2016 року президіум Кнесету вніс до порядку денного резолюцію про визнання Голодомору актом геноциду українського народу, за пропозицією депутатки Нави Бокер (партія «Лікуд»).
«Протягом багатьох років Кнесет відмовлявся від обговорення Голодомору… Прийшов час це змінити», – відзначила тоді Бокер.
Резолюція передбачала офіційно визнати, що сталінський режим навмисно влаштував масовий голод проти українців, і осудити ці дії як геноцид. Однак, незважаючи на включення до порядку денного, розгляд питання було відкладено. Кнесет так і не проголосував по цій резолюції в 2016 році, частково через політичну чутливість теми.
Глава Ваада України (Асоціації єврейських організацій України) Йосиф Зісельс тоді відзначав, що для позитивного рішення необхідна тривала роз’яснювальна робота з ізраїльським суспільством і елітами – “пам’ять про Голодомор була недостатньо відома в Ізраїлі, і треба було подолати скепсис і неосвіченість”.
2017: Позиція ізраїльських властей та дипломатів
У 2017 році офіційний Єрусалим продовжував дотримуватися обережної лінії.
Ізраїльські керівники давали зрозуміти, що ймовірність визнання Голодомору геноцидом вкрай мала.
Так, міністр з питань Єрусалима та охорони навколишнього середовища Зеєв Елькін в серпні 2017 року заявив, що шанси на прийняття Кнесетом рішення про визнання Голодомору геноцидом українського народу «вкрай низькі». За його словами, Ізраїль дуже обережно ставиться до таких питань і не поспішає робити історико-політичні заяви.
Причини такої позиції були як політичними, так і концептуальними. З одного боку, Ізраїль намагався не псувати відносини з Росією — ключовим гравцем на Близькому Сході. Спостерігачі відзначали, що ізраїльський уряд враховує вплив Москви в Сирії та інших регіонах.
З іншого боку, ізраїльські дипломати вказували на характер самого Голодомору. Посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон відзначав, що під час голоду загинули також багато євреїв та представників інших національностей, тому в Ізраїлі ряд істориків схильні вважати цю трагедію не суто етнічним геноцидом, а частиною широкої репресивної політики – своєрідним «соціоцидом» проти селянства.
«Нам дуже складно сказати, що це [Голодомор] було спрямовано проти українського народу», — відверто зізнався посол Ліон, пояснюючи, чому Ізраїль офіційно не використовує термін «геноцид» у цьому випадку. Таким чином, на державному рівні зберігалася позиція: визнавати масштаби та трагізм Голодомору, але уникати юридичного терміну «геноцид».
2018: Законопроект Акрема Хасона та громадська реакція
Тим не менш, в 2018 році в Ізраїлі була зроблена ще одна спроба переглянути попередній підхід.
Депутат Кнесету Акрем Хасон (партія «Кулану»), що представляв друзьку громаду, після поїздки в Україну вирішив добиватися визнання Голодомору на законодавчому рівні.
7 лютого 2018 року Хасон вніс на розгляд кнесету законопроект, що пропонує оголосити 6 грудня Днем пам’яті жертв Голодомору в Україні та офіційно визнати Голодомор актом геноциду українського народу.
У пояснювальній записці відзначалося, що “голод 1932–33 рр. був спланований радянською владою з метою завдання удару по українському народу та його національній ідентичності“. Сам депутат розповів, що ідея виникла у нього після відвідування музею Голодомору в Києві в грудні 2017 року: він єдиний з ізраїльської делегації вирішив піти в цей музей і був потрясений побаченим.
Вивчивши історичні дослідження (в тому числі праці Рафаеля Лемкіна та висновки українських та західних істориків), Хасон прийшов до переконання, що сталінський режим цілеспрямовано влаштував масовий голод як зброю проти населення України, що повністю підпадає під визначення геноциду.
Він підкреслював, що діє з моральних міркувань: будучи громадянином Ізраїлю, вихованим на пам’яті про Катастрофу, він вважає моральним обов’язком своєї країни визнати і цю трагедію геноцидом.
Хасон, не будучи ані українцем, ані євреєм, заявляв про свою безпристрасність:
«Мене ніхто не може звинуватити в зацікавленості… Але моє виховання не дозволяє спокійно ставитися до таких жахливих речей».
«Я не знаю, як хтось може злитися через це, і я не зобов’язаний нікого догоджати», — сказав він. «Я працюю в парламенті Ізраїлю — демократичній державі з людськими цінностями, заснованій після геноциду. Чому б нам не визнати цей геноцид?»
Законопроект Хасона привернув значну увагу, як в ізраїльських ЗМІ російською та івритом, так і в Україні. Його ініціатива отримала підтримку української діаспори і дипломатів, але зіштовхнулася з опором усередині ізраїльського істеблішменту.
Уряд Нетаньяху холодно ставився до ідеї: законопроект не отримав схвалення коаліції і так і не був винесений на голосування.
Міністр оборони того періоду Авігдор Ліберман публічно назвав депутата Хасона «бредовим» за цю ініціативу.
По даним Reuters, у правлячій коаліції законопроект зустрів рішучий опір і був «далекий від ратифікації».
Російська Федерація також одразу відреагувала: заступник посла РФ у Тель-Авіві Леонід Фролов попередив Ізраїль, заявивши в інтерв’ю Армійському радіо Ізраїлю, що обговорення такого закону — «нехороший крок» і «не найкращий час» для цього.
Прозорий натяк полягав у тому, що Москва сприйме визнання Голодомору як ворожий жест.
Сам Акрем Хасон, однак, стояв на своєму і відкидав звинувачення у політизованості: він підкреслив, що діє не щоб комусь догодити або нашкодити, а виходячи з цінностей ізраїльської демократії. «Я ні перед ким не зобов’язаний заискивати… Чому ми, держава, заснована після геноциду, не повинні визнати цей геноцид?» – заявив Хасон.
На його думку, небажання називати речі своїми іменами лише кидає тінь на моральний облік Ізраїлю. Він також вказував, що спроби «угодити путіну» не приносять Ізраїлю честі, нагадуючи, що ані Ердоган, ані російське керівництво не проявляють подібної делікатності по відношенню до Ізраїлю.
Незважаючи на ці аргументи, ініціатива Хасона не просунулася далі початкової стадії: кнесет не встиг розглянути її до свого розпуску (в кінці 2018 року в Ізраїлі почалась черга дострокових виборів). Таким чином, на законодавчому рівні спроба 2018 року не увінчалась успіхом, але вона суттєво підвищила обізнаність про Голодомор серед ізраїльського суспільства і еліт.
Діаспора і громадські організації (2018).
Паралельно з парламентськими зусиллями, українська діаспора в Ізраїлі і пов’язані з нею організації активізувалися, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору і привернути увагу громадськості. У 2018 році, до 85-х роковин трагедії, в Ізраїлі відбулася міжнародна акція «Запали свічку пам’яті!» («Запаліть свічку пам’яті!»).
1 листопада 2018 року в греко-католицькій церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці в Тель-Авіві відслужили панахиду по загиблим під час Голодомору.
Поминальну подію організували Посольство України в Ізраїлі спільно з місцевою українською громадою та УГКЦ. Посол України Геннадій Надоленко у своїй промові розповів про наслідки Голодомору і підкреслив необхідність зберігати пам’ять про злочин сталінського режиму. Він особливо відзначив важливість підтримки української громади у питанні визнання Ізраїлем Голодомору актом геноциду. Учасники акції – представники діаспори і дипломати – зачитали імена 85 дітей, померлих у 1932–33 рр., і запалили поминальні свічки.
Окрім релігійних та меморіальних заходів, активісти привертали увагу широкої публіки. Наприклад, в грудні 2018-го в Ізраїлі провели незвичайну акцію під назвою «Uncounted since 1932» («Непораховані з 1932-го») – одночасно в 30 різних місцях країни волонтери пропонували перехожим спробувати «суп з хвої, кори і шишок», тим самим імітуючи їжу часів голоду.
Цю перформанс-акцію організували студенти Української академії лідерства, щоб викликати в ізраїльтян емоційну реакцію і розповісти про мільйони загиблих від штучного голоду.
Також у грудні 2018 НКО Israeli Friends of Ukraine за підтримки Канадського фонду українсько-єврейського діалогу (UJE) влаштувала в Тель-Авіві відкритий форум на тему «Спасителі і катівники: українсько-єврейський діалог на фоні Холокосту і Голодомору».
У ньому взяли участь історики з України та Ізраїлю, журналісти та громадські діячі. Обговорення велося відверто і відкрито, що сприяло кращому розумінню обома сторонами історичних травм один одного. Такі зусилля діаспори та громадських організацій підтримували інтерес до теми Голодомору в ізраїльському суспільстві, навіть якщо офіційна позиція держави залишалася незмінною.
2019: Звернення керівництва України до Ізраїлю
У 2019 році українське керівництво продовжило наполягати на визнанні Голодомору, намагаючись переконати Ізраїль переглянути підхід.
21 січня 2019 року президент Петро Порошенко під час офіційного візиту в Ізраїль підняв це питання на зустрічі з спікером Кнесету Юлієм Едельштейном. Він висловив надію, що ізраїльський парламент все ж таки визнає Голодомор геноцидом українського народу.
Порошенко наголосив на спільному трагічному досвіді двох народів – Голодоморі та Холокості – і підкреслив, що історична справедливість вимагає визнання всіх безпрецедентних трагедій, які випали на долю людства.
Раніше, у 2018 році, з аналогічним закликом до Кнесету звертався голова Верховної Ради Андрій Парубій.
Хоча ізраїльська сторона вислухала ці звернення, офіційної відповіді у вигляді зміни політики не надійшло – спікер Едельштейн дипломатично відзначив важливість пам’яті про жертв, але жодних зобов’язань не взяв.
Літом того ж року до діалогу підключилося нове українське керівництво.
19 серпня 2019 року до Києва з першим за 20 років візитом приїхав прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху. Президент Володимир Зеленський під час переговорів особисто закликав ізраїльського прем’єра визнати Голодомор актом геноциду українського народу.
«Я звернувся до ізраїльської сторони з закликом визнати Голодомор актом геноциду українського народу», – повідомив Зеленський за підсумками зустрічі.
В цей же день Зеленський і Нетаньяху разом відвідали Бабин Яр і вшанували пам’ять жертв розстрілів і Холокосту, що символічно підкреслило взаєморозуміння у питанні трагедій XX століття.
Тим не менш, на заклик щодо Голодомору Нетаньяху публічно не відповів. Спостерігачі відзначили, що візит ізраїльського лідера носив у великій мірі передвиборний характер (Нетаньяху прагнув заручитися підтримкою вихідців з СРСР в Ізраїлі) і надмірно чутливі теми він віддав перевагу оминути. В результаті ні в 2019-му, ні в наступні пару років Ізраїль не зробив офіційних кроків щодо визнання Голодомору, незважаючи на особисті звернення двох українських президентів. Тим не менше, ці контакти на високому рівні поступово розширяли розуміння ізраїльською стороною теми Голодомору і важливості її для України.
2021: Пам’ять про Голодомор на високому рівні
Знаковою подією стало участь президента ізраїльської держави в пошануванні пам’яті жертв Голодомору. В жовтні 2021 року президент Ізраїлю Іцхак Герцог відвідав Україну (для участі в заходах з нагоди 80-ї річниці трагедії Бабиного Яру) і в рамках візиту поклав вінок до пам’ятника жертвам Голодомору в Києві.
Це був перший випадок, коли такий високий ізраїльський лідер публічно вшанував пам’ять жертв українського Голоду 1932–33 років. У своєму виступі Герцог відзначив, що був глибоко зворушений відвідинами меморіалу Голодомору. Цей жест, хоча і не супроводжувався формальним визнанням, мав велике символічне значення і був високо оцінений українською стороною як крок назустріч. Сам Зеленський подякував Герцогу за участь у вічному вшануванні пам’яті Голодомору.
Одночасно офіційні особи Ізраїлю продовжували роз’яснювати незмінність позиції держави. В інтерв’ю 2021 року (напередодні від’їзду з України) посол Джоел Ліон ще раз підкреслив, що Ізраїль не збирається визнати Голодомор геноцидом в юридичному сенсі. Він повторив аргументацію, що жертвами голоду були різні національності, і для Ізраїлю слово «геноцид» несе специфічний зміст цілеспрямованого винищення саме за національною ознакою.
Тим не менш, між рядків читалося, що Ізраїль визнає колосальний масштаб трагедії. Можна сказати, що до 2021 року позиція еволюціонувала до формули: пам’ятаємо і сумуємо, але не формулюємо особливої резолюції. Участь президента Герцога в церемонії, а також регулярна участь посольства Ізраїлю в Україні у щорічних Днях пам’яті жертв Голодомору свідчать про повагу до пам’яті загиблих.
Але ні Кнесет, ні уряд по-прежньому не зробили офіційних заяв про геноцидний характер Голодомору.
2022: Нові акценти на фоні війни
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року надало темі Голодомору нову актуальність. Масові вбивства українців сучасним російським режимом (Буча, Ізюм та ін.) змусили багатьох проводити історичні паралелі.
Україна почала ще активніше домагатися від світової спільноти визнання Голодомору геноцидом, тим більше що 2022 рік припав на 90-ту річницю початку голоду. Наприкінці 2022 року низка країн (Німеччина, Румунія, Ірландія та ін.) прийняли резолюції про визнання Голодомору геноцидом. У цьому контексті знову виникло питання: чи змінить Ізраїль свою багаторічну позицію?
У листопаді 2022 року – напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів (відзначається в Україні в останню суботу листопада) – президент Іцхак Герцог направив лист Володимиру Зеленському.
В ньому він написав: «Важливо увічнювати пам’ять жертв Голодомору», нагадуючи, як рік тому був зворушений церемонією покладання вінка. Герцог підкреслив, що світ повинен винести уроки з історії, особливо коли Україна знову стикається з загрозою продовольчої безпеки через війну.
Ці слова прозвучали на фоні того, що Росія умисно руйнувала інфраструктуру і блокувала експорт зерна, фактично знову використовуючи «голод» як зброю – вже в XXI столітті. Українські офіційні особи сприйняли лист Герцога з захопленням, деякі навіть розцінили його як крок до визнання геноциду. Однак канцелярія президента Ізраїлю швидко прояснила ситуацію: йдеться про повагу до пам’яті, а не про офіційне політичне визнання. Герцог свідомо не вжив слово «геноцид». Ізраїльські ЗМІ відзначили, що президент держави зупинився «на крок від того, щоб назвати Голодомор геноцидом», хоча за тональністю лист був безпрецедентно теплим.
Трохи раніше, у серпні 2022 року, свою позицію чітко виклав новий посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський. У інтерв’ю виданню Главком він пояснив: трагедія Голокосту має особливий статус в Ізраїлі, а держава Ізраїль не практикує офіційне визнання чи невизнання тих чи інших національних трагедій.
Інакше кажучи, в Ізраїлі немає заведеної процедури парламентських декларацій щодо історичних подій, що відбувалися за кордоном.
Бродський підтвердив, що офіційно Ізраїль не називає Голодомор геноцидом, однак це не означає байдужості: він нагадав, що МЗС Ізраїлю осудило військові злочини в Бучі і що ізраїльтяни не можуть залишатися байдужими до таких трагедій, включаючи Голодомор.. Таким чином, посол провів чітку лінію: в ізраїльській дипломатичній практиці немає прецеденту визнання (Ізраїль, наприклад, досі офіційно не визнав геноцид вірмен в Османській імперії), і робити виняток для Голодомору уряд не готовий. При цьому моральну підтримку Україні в боротьбі за історичну правду Ізраїль в деякій мірі виражає – хоча б на рівні слів про співчуття і пам’ять.
Важливо відзначити, що в самому ізраїльському суспільстві до 2022 року значно зросла обізнаність про Голодомор. Завдяки зусиллям діаспори і висвітленню війни, тема радянського терору проти українців стала ближчою ізраїльтянам.
В кінці 2022 року матеріали про Голодомор з’явилися на популярних ізраїльських ресурсах, пройшли покази фільмів і лекції. Однак на офіційну політику це значного впливу не мало. Ізраїль все ще намагався балансувати між співчуттям Україні і стратегічними інтересами: враховувалося, що різке рух (наприклад, визнання Голодомору геноцидом) могло викликати негативну реакцію Москви, яка залишалася важливою для ізраїльської безпеки (Сирія, Іран).
Тому на державному рівні в 2022 році позиція формально не змінилася: Держава Ізраїль не визнало Голодомор геноцидом українців. Проте символічні жести (лист Герцога, заяви посла про співчуття, участь ізраїльської делегації в глобальному саміті з продовольчої безпеки Grain from Ukraine та ін.) свідчили про те, що тема вже не замовчується, а відкрито обговорюється.
Українська діаспора і дипломати в 2022 році продовжували меморіальну роботу. Щорічні заходи пам’яті пройшли і в умовах війни – українці в Ізраїлі запалювали свічки пам’яті, організовували виставки. Хоча ізраїльські офіційні особи (за винятком посольства в Києві) зазвичай не присутні на цих церемоніях, українська громада в Ізраїлі відчувала підтримку з боку ізраїльського громадянського суспільства.
Наприклад, ізраїльські ЗМІ (включаючи російськомовні) публікували статті про річницю Голодомору, президент Герцог зробив публічний жест, а ізраїльські аналітики проводили паралелі між Голодомором і поточною агресією РФ.
Все це говорить про еволюцію громадського сприйняття: від майже повного незнання теми в 1990-х – до її визнання як важливої частини історії ХХ століття.
2025: Перший меморіал жертв Голодомору в Ізраїлі
Новим етапом символічного визнання стало увічнення пам’яті Голодомору на ізраїльській землі. На початку 2025 року в Єрусалимі встановлено перший в історії Ізраїлю пам’ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років. Монумент з’явився в столиці в Саду Роз (неподалік від Кнесету та Верховного суду) за ініціативою української діаспори та за сприяння міських властей. Автором пам’ятника стала канадська художниця українського походження Людмила Темертей; участь у створенні взяв також скульптор Девід Робінсон
Проект підтримали кілька організацій, в тому числі Фонд Темертея, Всесвітній конгрес українців, Меморіальний центр Голодомору в Києві, Посольство України в Ізраїлі, а також Єрусалимська муніципалітет та Управління по розвитку Єрусалиму. Волонтер Мартин Даничев, що проживає в Петах-Тікві, був одним із координаторів проекту та першим повідомив у соцмережах про встановлення пам’ятника.
Про це можна прочитати детальніше – В Єрусалимі встановили перший пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні — що відомо?
Ізраїльські офіційні особи поки не давали коментарів.
Принципова позиція держави залишається такою ж: як зазначав ще в 2022 році посол Бродський, Ізраїль утримується від формальних політичних рішень щодо національних трагедій інших народів.
Таким чином, на початок 2025 року Ізраїль де-факто визнає Голодомор великою трагедією та увічнює пам’ять про неї (на рівні освітніх обмінів, меморіальних заходів, встановлення монумента), але де-юре (на рівні парламентської резолюції чи урядової заяви) все ще не визнав його актом геноциду українського народу.
Еволюція ставлення
За останні десятиліття ставлення Ізраїлю до питання Голодомору зазнало помітних змін.
Якщо в 1990-ті – на початку 2000-х ця тема практично відсутня в ізраїльському публічному просторі, то до 2020-х роках про неї знають і говорять все частіше. Ізраїль пройшов шлях від повного небажання обговорювати (позиція «це не наша справа, трагедія була, але ми не втручаємось») до стану, коли тема відкрито дебатується в парламенті та суспільстві. Були зроблені кілька спроб офіційного визнання – у 2016, 2018 роках – ініційованих окремими депутатами та підтриманих українською стороною, хоча жодна не увінчалася прийняттям резолюції.
Офіційна позиція уряду Ізраїлю при різних кабінетах (і при прем’єр-міністрі Нетаньяху, і при його опонентах) залишалася обережною: Ізраїль співчуває Україні, скорбить про жертви Голодомору, але утримується від слова «геноцид». Мотивація цієї позиції поєднує дипломатичні міркування (не бажаючи ускладнювати стосунки з Росією, ізраїльтяни уникали кроків, які Москва вважає анти-російськими) та історико-ідеологічні нюанси (в ізраїльській пам’яті центральне місце займає Холокост; крім того, ізраїльські історики вказують, що голод 1930-х забрав життя і євреїв, і росіян, і казахів, а не лише етнічних українців).
Тим не менш, спостерігається поступова гуманізація і зближення позицій: лідери Ізраїлю тепер беруть участь у меморіальних заходах, відкрито визнають, що Голодомор був умисним масовим вбивством (хоча і не називаючи його геноцидом в офіційних документах). Як підкреслив президент Герцог, «ми ніколи не повинні забувати, що в голоді, як і у війні, найсильніше страждають невинні». Ці слова, рівно як і встановлений в Єрусалимі меморіал, наближають народи України та Ізраїлю до кращого розуміння історичних трагедій.
Таким чином, Ізраїль еволюціонує від мовчання до пам’яті: сьогодні він зберігає пам’ять про Голодомор і дозволяє українській громаді увічнювати жертв на ізраїльській землі, хоча юридично поки не приєднався до десятків країн, що визнали Голодомор геноцидом.
Українська діаспора і дипломати продовжать роботу, сподіваючись, що з часом історична справедливість переможе і в Кнесеті буде прийнято відповідне рішення. У будь-якому разі, динаміка останніх років показує, що тема Голодомору зайняла міцне місце в українсько-ізраїльському діалозі пам’яті, ставши ще одним мостом взаєморозуміння між двома народами.
НАновини – актуальна інформація і новини про історію відносин України та Ізраїлю та аналіз.
