Радянська заборона на згадку: у Києві відкрилася виставка нереалізованого меморіалу Бабиного Яру 1965 року

«Повернення нам власного минулого і руйнування міфів, створених радянською владою про Голокост, є одним зі стратегічних напрямів діяльності Національного історико-меморіального заповідника Бабин Яр», — зазначила у вступному слові його очільниця Роза Тапанова.

Вона наголосила, що конкурс 1965 року був надією громади вшанувати жертв, однак радянська цензура лише імітувала діалог.

Зрештою влада скасувала конкурс, а згодом, у 1976 році, за державним замовленням був виготовлений і встановлений «Пам’ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру».

«Радянська влада переписувала історію і замовчувала факти. Ця виставка — відтворення нашої пам’яті. Адже, як написано на фасаді виставкового центру, той, хто не пам’ятає, змушений проживати свою історію ще раз і ще раз. Бабин Яр — трагічна і важлива сторінка історії України, тому йому було надано статус національного заповідника. І та діяльність, яку веде його команда, повністю відповідає нашим національним інтересам сьогодні — повертати правду про нас», — додав Сергій Станіславович Бєляєв, заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань спадщини.

Коли руйнується світ: виставка, що повертає голос пам’яті

НАновини публікують огляд події, яка має велике значення для українського та єврейського народів. У виставковому центрі «Жива пам’ять» при Національному історико-меморіальному заповіднику Бабин Яр відкрилася нова документальна виставка під назвою «Коли руйнується світ».

Експозиція присвячена меморіальному проєкту трагедії Бабиного Яру, який був розроблений у 1965 році творчим дуетом Ади Рибачук і Володимира Мельниченка (АРВМ). Радянська цензура не дозволила реалізувати цей проєкт, але сьогодні, через десятиліття, він отримав друге життя і став центром нової виставки.

Що представлено на виставці

• Архівні документи і тексти
• Авторські ескізи та фотографії
• Відреставрований макет меморіалу
• Відеоробота режисера Олексія Радинського — кінематографічна реконструкція меморіального маршруту

Експонати надані Фондом збереження культурної спадщини АРВМ і документують спробу художників створити мову пам’яті, яка відображає масштаб трагедії та гідність жертв.

Цензура і мовчання: історія нереалізованого проєкту

У 1965 році було оголошено архітектурний конкурс на створення пам’ятника жертвам фашизму в Шевченківському районі Києва. Серед учасників — відомі архітектори та художники, зокрема Авраам Мілецький, Йосип Каракіс, Яків Ражба, Євген Жовнеровський, Альберт Крижопільський, а також АРВМ. Конкурс було скасовано — і натомість у 1976 році встановили знеособлений монумент, який відповідав радянській ідеології замовчування Голокосту.

АРВМ: художники, що випередили час

Ада Рибачук (1931–2010) та Володимир Мельниченко (1932–2023) — українські художники, які працювали разом понад 50 років. Їхні спільні проєкти — від оформлення Центрального автовокзалу Києва до створення Парку Пам’яті на Байковому кладовищі — стали символами українського монументального мистецтва.

У 1982 році влада ухвалила рішення залити бетоном їхню Стіну Пам’яті площею понад 2000 м², що стало актом прямого знищення історичної і художньої правди.

Кураторська робота і підхід до пам’яті

Команда кураторів — Марія Мізіна, Анастасія Пасєка, Михайло Алексєєнко — розповіла про шість місяців архівних досліджень, оцифрування та реставрацію макету.

«АРВМ не просто створювали пам’ятник. Вони проєктували досвід — меморіал як особисте переживання», — підкреслила Пасєка.

Режисер Олексій Радинський додав, що відеоробота створює ефект присутності, дозволяючи глядачеві пройти шлях, закладений художниками.

Цитати, що формують сенс

Роза Тапанова, директорка заповідника: «Повернення нам власного минулого і руйнування міфів радянської влади про Голокост — одне з головних завдань нашої роботи».

Сергій Бєляєв, заступник міністра культури України: «Радянська влада переписувала історію і замовчувала факти. Ця виставка відновлює нашу колективну пам’ять».

Інокентій Вировий, представник Фонду АРВМ: «Десятиліттями проєкт був у забутті. Але Ада і Володимир ніколи не сумнівалися, що правда переможе».

Чому це важливо

Бабин Яр — символ Голокосту на території України. Тут за два дні, у вересні 1941 року, було розстріляно понад 33 000 євреїв. Пам’ять про цей злочин намагалися знищити, але саме такі виставки, як «Коли руйнується світ», відновлюють історичну справедливість.

Для ізраїльтян українського походження це — не лише частина особистої історії, але й підстава для зміцнення зв’язків між єврейським і українським народами. Саме тому сайт НАновини — Новини Ізраїлю звертає увагу на такі події.

Факти і цифри

НАновини — Новини Ізраїлю й надалі розповідатимуть про проєкти, у яких культура та історія об’єднують народи та борються з фальсифікацією минулого. Адже без правди про Голокост не може бути справжньої пам’яті — ні в Україні, ні в Ізраїлі, ні в світі.