- 17 Грудня, 2025
- 2:52 pm
- Україна
Поки вся увага ізраїльської громадськості прикута до протистояння Ізраїлю та Ірану, війна в Україні не вщухає. Російські ракети продовжують завдавати ударів по українських містах, знищуючи як мирне населення, так і громадську інфраструктуру.
Але на тлі руйнувань, втрат і тривог відбуваються й події, що надихають — особливо для єврейської громади, як в Україні, так і в Ізраїлі.
Один із найбільших порталів для ультраортодоксальної аудиторії Ізраїлю «בחדרי חרדים» (Behadrei Haredim) 20 червня 2025 року опублікував одразу дві історії з Києва, які яскраво демонструють, як путінська агресія впливає на єврейське життя в Україні.
З одного боку — обстріл і руйнування будівлі талмуд-тора в Києві.
Ми вже писали про це — 10 червня 2025 року — на фото — Обгоріла ханукія, викинута вибуховою хвилею, Київ, БЦ Артем, Глибочицька, 4, 10 червня 2025 року
З іншого — особиста історія українського солдата, який, переживши загибель товаришів, відкрив у собі єврейське коріння і вирішив пройти брит-міла (обрізання).
Ці дві події — про біль і надію, про війну і віру, про жертви й вибір. Вони торкаються глибинних шарів того, як переживає війну єврейська Україна, і чому це важливо для Ізраїлю.
Солдат, який став євреєм за вибором
Молодий українець, музикант і звукорежисер за професією, був запрошений до студії, де велася робота над піснею для єврейської громади Києва. Проєкт координувався за участю равина Якова Блайха, діяльність якого охоплює десятки єврейських ініціатив по всій країні.
Під час запису учасники хору помітили, що на звукорежисерові кипа. Питання прозвучало майже жартома: «Ти, бува, не єврей?». Відповідь виявилася неочікувано серйозною:
«Я єврей. Але я абсолютно світський. Я нічого не знаю про релігію. Просто знаю, що моє коріння єврейське, тому й ношу кипу».
На цьому спілкування з єврейською громадою не продовжилося. Молодий чоловік пішов на фронт. Але доля вже готувала йому поворот, який змусить його повернутися до себе справжнього.
Біль, вибух і переродження: як трагедія стала вибором
Через кілька тижнів після тієї зустрічі, коли він перебував на бойовому завданні разом з побратимами, по позиції ЗСУ влучив російський снаряд. Це був один із численних обстрілів, якими путінська армія тероризує українську землю. Внаслідок удару кілька його друзів загинули на місці, інші були важко поранені. Він сам дивом вижив — із пораненням руки, але живий.
Цей момент став переломним. Переживши страх, біль і смерть, він усвідомив, що має заново осмислити своє життя. У госпіталі він сказав Аврааму Блайху, сину головного равина України:
«З Божою допомогою я хочу почати наближатися до юдаїзму».
Через тиждень, у скромній, але зворушливій церемонії, він пройшов брит-міла. Це була не просто формальність. Він узяв ім’я Моше — на честь Моше Рабейну, як сам пояснив: «Моше дав Тору, а я тепер хочу її прийняти».
Ця історія — не просто про релігійний акт. Це розповідь про внутрішню трансформацію, що відбувається не в синагозі, а на тлі війни, під звуки тривоги, коли людина шукає сенс, за який варто триматися.
Поки одні обирають віру, інші втрачають дім: удар по талмуд-тора
У той самий час російська ракета влучила у будівлю талмуд-тора в Києві. До війни там навчалися діти з єврейської громади столиці, включно з учнями руху Хабад і тими, хто був пов’язаний з освітніми ініціативами равина Якова Блайха. Будівля, яка стала духовним домом для десятків сімей, була повністю зруйнована.
Фотографії з місця трагедії демонструють жахливі руйнування: стіни зруйновані, класи й молитовні зали знищені. Навчальні матеріали, книги, релігійні предмети — все опинилося під завалами.
«Ми бачимо, як руйнуються не лише будинки, а й духовні центри. Руйнування в Києві — це продовження того, що ми переживаємо в Ізраїлі через іранські атаки. Але саме в такі часи ми бачимо, як євреї повертаються до свого коріння, незважаючи ні на що», — заявив равин Яков Блайх.
Спільний фронт: Ізраїль, Україна та духовний спротив
Сайт НАновини — Новини Ізраїлю підкреслює, що такі історії не мають залишатися на узбіччі уваги. Бо вони стосуються найголовнішого — збереження єврейської ідентичності, навіть в умовах повномасштабної війни. Коли один молодий чоловік проходить обрізання, незважаючи на поранення й нещодавню трагедію — це акт внутрішнього спротиву, акт віри, акт належності до народу.
Коли знищуються єврейські школи — це не лише про стіни. Це про те, що Росія атакує не просто Україну, а й єврейське коріння, виховання, майбутнє.
Саме такі моменти роблять очевидною близькість між єврейським та українським народами. Недарма останніми роками посилилася взаємодія між громадами двох країн. І те, як Україна береже свої єврейські інституції, навіть в умовах війни, — це приклад для всього світу.
Підсумок: шлях Моше і зруйнована школа — два обличчя однієї війни
Один солдат, якого майже ніхто не знав, став символом духовного відродження. Він не просто вижив — він повернувся до свого коріння, став Моше.
А зруйнована будівля талмуд-тора в Києві стала символом того, що ворог знищує не лише стіни, а й смисли. Але єврейське життя — триває, навіть під обстрілами.
Сайт НАновини — Новини Ізраїлю й надалі розповідатиме про ці історії. Адже саме в них — правда про війну й віру, про те, як проходить межа між втратою й віднайденням.
