- 24 Вересня, 2025
- 12:26 pm
- В світі
Головна битва за майбутнє світу, як прийнято вважати, розгортається в Україні. Однак для США боротьба все частіше проходить не в Європі, а в Індо-Тихоокеанському регіоні, де вирішується доля технологій і глобального лідерства. Це наочно демонструє, як швидко Вашингтон може переключатися з однієї області на іншу.
Чому фокус на Тайвані
17 вересня 2025 прем’єр-міністр Юлія Свириденко заявила про те, що Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (DFC) інвестувала 150 мільйонів доларів у Фонд відновлення України. В той же час у Сполучених Штатах обговорюється масштабний проєкт на суму 100 мільярдів доларів від Taiwan Semiconductor Manufacturing Company (TSMC).
Контраст між цими подіями помітний: економічний і безпековий пріоритет Вашингтона зараз зосереджений не на Європі чи Україні, а на іншому континенті.
Переміщення уваги американської адміністрації в бік Тайваню пояснюється стратегічними пріоритетами: США прагнуть випередити Китай, тому саме Тайвань стає ключовим партнером у цій гонці.
TSMC вже будує заводи з виробництва чипів в Аризоні, поєднуючи економічні та безпекові інтереси Америки. Тайвань прагне не лише скоротити торговий дефіцит, але й активно закуповує американську зброю, беручи участь у спільних оборонних проєктах у сферах дронів та штучного інтелекту. В той час як Україна змушена проходити через політичні баталії за постачання озброєнь, Тайвань інтегрується в ці процеси автоматично як частина широкої стратегії США зі стримування Китаю.
Незважаючи на політичну напругу, США активно підштовхують Тайвань до інтеграції в довгострокове стратегічне планування на випадок кризи в Тайванській протоці. Тайвань, подібно до України, стикається з постійним конфліктним тиском, однак для Вашингтона цей фокус виявляється більш стратегічно важливим, оскільки тут вирішуються питання технологічного лідерства, і саме тут США бачать головний фронт протистояння з Китаєм.
Глобальні амбіції Китаю на тлі ослаблення Заходу
У 2024 році товарообіг між Росією і Китаєм досягне 237 мільярдів доларів. Для порівняння: обсяг експорту та імпорту між Україною і США складе лише 4,27 мільярда доларів.
Геополітично війна в Україні вигідна для Китаю, оскільки відкриває можливості підриву впливу Заходу на світовій арені, одночасно зміцнюючи союз з Росією.
Пекін утримується від прямої військової допомоги Росії, побоюючись наслідків, але допускає експорт товарів подвійного призначення, що фактично підживлює російську військову машину. В той час як Захід ізолює Кремль, Пекін заповнює утворену нішу, постачаючи все: від нафти до високих технологій.
Ця підтримка відображає стратегічний інтерес КНР у підтриманні тісних відносин з Росією, особливо в умовах наростаючого тиску західних санкцій на обидві країни. Ризик для США полягає не лише в збільшенні співпраці між Китаєм і Росією, але й у тому, що Пекін одночасно намагається зміцнитися в Африці, яка стає ще однією ареною боротьби за вплив.
Нещодавні події показали, що в колишніх колоніях Франції в Африці відбулися перевороти, в результаті яких до влади прийшли проросійські військові режими. Нові уряди виганяють не лише французьку, але й американську військову присутність. Міжнародний інтерес до Африки можна пояснити наявністю рідкісноземельних металів і критичних мінералів, ключових для високих технологій. Китай активно використовує фінансовий важіль, пропонуючи кредити на невигідних умовах, щоб організувати розрив дипломатичних відносин африканських країн з іншими, зокрема, Тайванем і США.
Таким чином, зовнішня політика Китаю свідчить про прагнення створити паралельну систему глобального управління, аналогічну американській та європейській.
Існує постійно змінюване сприйняття ролі США в міжнародних справах, і країни Глобального Півдня все активніше вимагають свого голосу в міжнародних відносинах.
Роль України в міжнародному протистоянні
При протистоянні між США і Китаєм формується нова архітектура глобальної політики та економіки. Україна повинна визначити своє місце в цій конфігурації.
Чому саме зараз це так важливо?
По-перше, якщо Україна не стане довгостроковим стратегічним союзником США в області безпеки, це місце можуть зайняти інші держави з аналогічним потенціалом. Вашингтон вже демонстрував готовність робити ставку там, де бачить конкретні вигоди.
Тайвань увійшов у стратегію США завдяки розробкам у сфері чипів і оборонних технологій. Яскравим прикладом того, як це реалізується, є Ізраїль, який в результаті глибокої співпраці з США після Другої світової війни став ключовим партнером у регіоні Близького Сходу. Це сталося не випадково, а завдяки чіткій стратегії: від військових союзів до технологічних рішень і ролі демократичного оплоту. Україна теж має унікальний потенціал: бойовий досвід, оборонні інновації та геополітичне позиціонування як щит для Європи.
По-друге, якщо Київ не вибудує довгостроковий стратегічний альянс з Вашингтоном, він може опинитися в ролі партнера Китаю і, в кінцевому підсумку, Кремля. У разі перемир’я на невигідних умовах Росія швидко відновить сили завдяки зняттю санкцій, в той час як Україна ослабне через зменшення міжнародного фінансування.
За словами Вадима Скібіцького, заступника начальника ГУР МО України, РФ планує до 2030 року підготувати свої збройні сили до можливого конфлікту з НАТО. В таких умовах стратегічно вигідним кроком Москви стане “примирення”, пропонуючи Україні союз. Це може відкрити шлях до повернення до кордонів 1991 року, але під диктатом Москви і в рамках авторитарної моделі. Ціна такого “союзу” буде катастрофічною: втрата незалежності, перетворення в інструмент російської політики, згортання демократії і остаточний перехід до авторитарної системи.
Український вибір в цьому контексті полягає не в підлаштуванні під правила нової імперії, а в чіткому утвердженні: бажання бути частиною Заходу, а не підкорятися чужим диктатам.
Перебуваючи в партнерстві з Заходом, Україна не лише розділяє цінності, але й може запропонувати конкретні вигоди для обох сторін. США роблять ставку на Тайвань завдяки його технологіям і оборонній співпраці. Україна в свою чергу повинна сформулювати власну пропозицію для Вашингтона про свою незамінність.
У сфері технологій акцент варто зробити на українських розробках у сфері дронів, радіоелектронної боротьби і кіберзахисту, які вже зарекомендували себе в боротьбі з Росією.
В Африці Україна може посилювати позиції союзників завдяки власним запасам критичних мінералів, а також використовуючи навички протидії гібридним операціям. Україна має унікальний досвід у боротьбі з російськими інформаційними операціями і методами дестабілізації, які активно застосовуються Москвою і Пекіном, що може сприйматися як важливий внесок у зміцнення стійкості союзників на континенті.
У військовій сфері Україна могла б передавати свої перевірені на практиці тактики застосування дронів і організації відсічі БПЛА, проводити спільні тренування і тестувати нові системи ППО і радіоелектронної боротьби. Досвід українського флоту в чорноморських операціях міг би стати цінним для формування військово-морської доктрини США.
Використовуючи мандат Заходу і власні унікальні бойові напрацювання, Україна здатна не лише стримувати Росію, але й посилювати своїх союзників, одночасно покращуючи свої міжнародні позиції.
Лише інтегрувавши свої технології в загальну оборонну систему і зміцнюючи позиції союзників в Африці, Україна не лише залишиться “об’єктом допомоги”, але й перетвориться на повноцінного гравця на новій арені глобальної політики. В умовах, коли головне — баланс сил між Вашингтоном і Пекіном, Україна повинна бути партнером, а не тягарем. Це і є шлях до утвердження свого місця на Заході.
Недолік європейського вектора: ставка на США
Київ повинен вибудовувати пряме стратегічне партнерство зі США, не ставлячи його в залежність від позиції ЄС. Дональд Трамп підкреслював, що миротворча готовність США до санкційної політики буде залежати від єдиної позиції країн НАТО, включаючи відмову від російських енергетичних ресурсів на користь американських. Це свідчить про те, що Америка очікує від союзників вибору на її користь, а не балансування.
Це очевидний висновок для України: у прагненні стати ключовим партнером Вашингтона, необхідно пропонувати стратегічну співпрацю безпосередньо, а не через Європу. Партнерство базується на взаємних інтересах: щоб отримати підтримку, Україна повинна запропонувати свої переваги — у сфері технологій, безпеки і міжнародної стійкості. Таким чином, країна може стати суб’єктом, а не об’єктом у грі великих держав.
Обіцянки, декларації і саміти, часто закінчуються порожніми фотографіями, вказують на наявне пояснення: стратегічна увага Вашингтона сьогодні переміщується до Індо-Тихоокеанського регіону, до Китаю і Тайваню, де розігрується питання глобального лідерства і технологічної переваги, що ставить Україну на другий план.
Джерело – www.pravda.com.ua