- 8 Жовтня, 2025
- 1:46 pm
- Відео, Україна
7 жовтня 2025 року, в українській Вінниці, біля стін центральної синагоги імені Лівшиця, десятки людей зібралися, щоб промовити прості, але вічні слова: «Ніколи не забути 7 жовтня» — «Ніколи не забути 7 жовтня».
Ця дата увійшла в історію як день страшної атаки ХАМАС на Ізраїль, коли терористи вбили понад тисячу людей і захопили в полон сотні заручників — серед них були діти, жінки та літні люди.
Акція у Вінниці стала частиною світової хвилі пам’яті — тих, хто не може забути біль того ранку, і тих, хто вірить, що навіть після жаху можливі солідарність і світло.
06:29 — час, коли все почалося
Акція пам’яті почалася рівно о 06:29 ранку — у той самий момент, коли два роки тому за ізраїльським часом почалася атака на південні регіони Ізраїлю.
Люди стояли з плакатами «Ніколи не забути заручників» і свічками, які мерехтіли в ранковому повітрі як символ життя, що триває незважаючи на біль.
Голова єврейської месіанської громади Юрій Гузєєв пояснив:
«Два роки тому саме в цю хвилину ХАМАС почав напад. Ми зібралися, щоб помолитися за тих, кого вже немає, і за тих, хто все ще в полоні».
За словами організаторів, 48 заручників досі залишаються у терористів, і їхні імена звучали серед молитов, разом з іменами загиблих.
Свічки, молитви та імена, які звучали в серці України
Вулиця Соборна у Вінниці наповнилася м’яким світлом. Люди стояли в тиші, тримаючи свічки — як маленькі обіцянки: пам’ятати і не дозволити повторення.
Організатори акції — єврейська месіанська громада Вінниці (КЕМО) і Центр єврейської культури міста Вінниці — запросили всіх, хто відчуває біль Ізраїлю як свою. Серед учасників були українці, репатріанти, сім’ї ізраїльтян і членів місцевої громади.
Прозвучали молитви «Шма, Ісраель» і слова підтримки ізраїльському народу. Люди зачитали імена загиблих — тих, хто був убитий на фестивалі Nova, в кібуцах Беері і Нір Оз, хто просто відкрив двері, не встигнувши зрозуміти, що за нею смерть.
Україна та Ізраїль: пам’ять, яка об’єднує
Акція у Вінниці — не тільки данина скорботи. Це вираження духовного зв’язку між двома народами, які вже не перший рік проходять через випробування і знають ціну болю, втрат і спротиву.
«Ми не можемо забути, тому що сьогодні Ізраїль захищає ті ж цінності, за які бореться Україна — життя, свободу, гідність», — сказала учасниця акції, вінничанка Алла Ковальчук, мати українського військового, загиблого під Херсоном.
За словами організаторів, Вінниця приєдналася до світової хвилини мовчання, оголошеної рухом March of Life (Марш життя). Ця акція пройшла одночасно в десятках міст світу — від Єрусалима і Берліна до Нью-Йорка і Торонто.
Біль, яку можна зрозуміти
Серед учасників звучала фраза, яка стала майже символом цього ранку:
«Ті звірства, які сталися 7 жовтня 2023 року в Ізраїлі, — це те ж саме, що відбувалося у нас в Бучі».
Ці слова промовила вінничанка Наталія Демидова, учасниця акції. Вона додала:
«Ми живемо в Україні і розуміємо, через що проходить Ізраїль. Ми теж втратили друзів, сусідів, близьких. І тому не можемо мовчати, коли інші переживають ту ж біль».
Цей паралель звучала не як порівняння, а як відгук. Буча і Беері, Ірпінь і Нір Оз — назви, де людяність зіткнулася з жорстокістю. Пам’ять про них об’єднує людей по обидва боки континентів.
Вечір, який говорив без слів
Серед свічок і молитов відчувалася не тільки скорбота, але й рідкісне почуття — розуміння, що людяність сильніша за політику.
Багато учасників прийшли з дітьми. Вони пояснювали їм, чому важливо запалити свічку, чому не можна бути байдужим до чужого болю.
«У 2023 році Ізраїль пережив той день, як ми — лютий 2022-го, — сказав один з організаторів. — Це був момент, коли руйнується звичний світ. Але саме з таких уламків народжується сила».
Мовчання тривало всього хвилину, але воно говорило голосніше слів. Після акції учасники ще довго стояли біля синагоги, обіймалися, ділилися спогадами.
Хтось тихо співав на івриті «Осе шалом» — молитву про мир, який все ще можливий.
Вінниця — частина світової карти пам’яті
Подібні акції пройшли і в інших українських містах — у Києві, Львові, Одесі, Дніпрі.
Але саме Вінниця, з її глибокими єврейськими коренями і повагою до традиції, стала символом теплоти і духовної участі.
Тут звучали слова на двох мовах — українською та івритом.
Місцеві ЗМІ відзначили щирість, з якою вінничани підтримали Ізраїль.
Учасники говорили, що важливо пам’ятати не тільки трагедію, але й історії порятунку — сусідів, волонтерів, солдатів, тих, хто не залишився осторонь.
Ці історії — доказ того, що добро все ще сильніше зла.
Пам’ять як міст між народами
Для ізраїльтян, які живуть в Україні, і українців, які живуть в Ізраїлі, такі акції — не просто жест солідарності, а особисте спогад.
«Ми живемо між двох батьківщин — Ізраїлем і Україною. І ця свічка — не тільки за загиблих, але й за живих, за тих, хто продовжує боротися за свободу», — сказала учасниця з громади «Бейт-Шалом».
Коли сонце опустилося за вінницькі будинки, у склі синагоги відбивалися вогні свічок. Люди розходилися тихо.
Хтось тримав маленький ізраїльський прапор, хтось — букет волошок і маку, квітів України.
7 жовтня 2025 року — день, коли Вінниця показала: біль Ізраїлю — не чужий біль.
У світі, де легко забувати, найголовніше — пам’ятати.
