«Ні міжнародні єврейські організації, ні уряди західних країн, ні США, ні Ізраїль не засудили удари по синагогах.»
Один з головних стратегічних центрів Ізраїлю — INSS (Інститут досліджень національної безпеки), чиї оцінки цитують в уряді та армії країни, опублікував 30 жовтня 2025 аналіз про серію російських ударів по синагогах в Україні.
Свідома частина російської тактики
Автор дослідження, колишній дипломат Ізраїлю Ярон Гамбург, показує, що атаки на синагоги в Херсоні, Києві та Одесі не випадкові. Це не помилка наведення і не побічна шкода — це свідома частина російської тактики, вписана в ширший тренд.
Росія, руйнуючи Україну і публічно демонструючи зневагу до міжнародних норм, одночасно грає на хвилі глобального зростання антисемітизму. Кремль активно використовує антисемітські наративи, а удари по єврейських святинях стають практичним продовженням цієї риторики.
Автор підкреслює: це відбувається в момент, коли антисемітизм стрімко посилюється у світі, особливо в Західній Європі. І саме тому тиша міжнародної спільноти небезпечна — вона перетворює ненависть і насильство в норму.
Головний висновок дослідження ясний:
Росія не просто воює проти України. Вона свідомо б’є по єврейських символах — і цим стає частиною глобального антисемітського тренду.
Хронологія ударів
«24 жовтня 2025 року російська ракета завдала прямого удару по центральній синагозі Херсона. Хоча ракета не вибухнула, вона повністю зруйнувала будівлю; рабин врятувався дивом, вийшовши з неї за секунди до влучання.»
Ця ж синагога вже була атакована 9 жовтня, коли «російський касетний боєприпас пошкодив одну зі стін».
Потім — 22 жовтня: російський безпілотник ударив по синагозі в районі Поділ у Києві, спричинивши серйозні руйнування.
І, нарешті, серпень: на наступний день після посту Тиша бе-Ав, дрон «Шахед» зруйнував історичну синагогу в Одесі.
«Частота атак на синагоги викликає сумніви в їх випадковості, особливо на тлі заяв Росії про “розумні” і “точні” озброєння.»
Незважаючи на заяви Москви про «військові цілі», обстріли цивільних районів, за словами автора, завдають важкого удару по інфраструктурі.
Мета — «перетворити Україну на місце, непридатне для життя».
А доми молитви стають «якісними цілями, руйнування яких підриває тканину цивільного життя».
Через три з половиною роки після початку вторгнення, пише Гамбург, вже важко дивуватися цинізму російської військової тактики.
“Незалежно від того, чи були напади на синагоги випадковими чи умисними, Росія не вибачилася”, – пише автор.
Антисемітська риторика Кремля і небезпечний світовий контекст
Автор підкреслює, що у російського керівництва немає причин проявляти співчуття до єврейської громади України.
Сам факт єврейського походження Володимира Зеленського дратує російську еліту, яка намагається переконати світ, що в Україні діє “неонацистський режим”.
За словами дослідника, Кремль систематично використовує антисемітські мотиви, спотворює пам’ять про Голокост і поширює антизахідні конспірологічні тези.
Автор нагадує, що Путін публічно звинувачував «етнічних євреїв» у нібито переслідуванні Російської православної церкви в Україні — що посилює конспірологічний і ворожий підтекст. Як приклад він наводить висловлювання міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про “єврейські корені” Гітлера і Зеленського.
Гнів російського керівництва спрямований не тільки проти Зеленського, але й проти єврейської громади України. Головний рабин країни і емісар Хабаду Моше Асман, який засудив вторгнення і втратив сина-солдата, став об’єктом нападок: один з представників російського Радбезу назвав рух Хабад в Україні “сектой, управляющей страной”.
Росія при цьому не принесла жодних вибачень за удари по синагогах.
Не менш тривожною автор вважає реакцію міжнародної спільноти — точніше, її відсутність.
Незважаючи на те що більшість зруйнованих синагог належать Хабаду, голова російського Хабаду Берл Лазар, близький до Кремля, не зробив заяв.
Також не було засуджень з боку міжнародних єврейських організацій, західних урядів, США та Ізраїлю.
Автор зазначає, що таке мовчання підриває моральну основу глобальної боротьби з антисемітизмом.
Він підкреслює, що йдеться не тільки про моральну площину — боротьба з антисемітизмом має стратегічне значення.
Дослідник пов’язує те, що відбувається, з загальним зростанням антисемітизму у світі, особливо в Західній Європі, і попереджає, що повторювані атаки на синагоги в Україні відбуваються на тлі цього процесу.
Висновок залишається принциповим:
важливо не допустити нормалізації такого явища — ні в міжнародній політиці, ні в суспільному сприйнятті.
Висновок INSS
INSS бачить в цих ударах не помилку і не побічну шкоду, а усвідомлену тактику символічного терору.
Росія атакує не тільки людей, але й пам’ять, культуру, святині. Мовчання міжнародної спільноти нормалізує цю поведінку і підриває основи світової етики.
INSS і автор дослідження
INSS — Інститут досліджень національної безпеки Ізраїлю
INSS (Institute for National Security Studies) — один з найвпливовіших аналітичних центрів Ізраїлю та Близького Сходу.
Це головний мозковий центр з питань безпеки та стратегічної політики в країні.
Що важливо знати:
заснований при Тель-Авівському університеті, але працює як незалежний стратегічний інститут
його аналізи і рекомендації використовуються Генштабом ЦАХАЛа, Міністерством оборони, МЗС та Офісом Прем’єр-міністра Ізраїлю
до висновків INSS регулярно звертаються міжнародні структури НАТО, ЄС, ООН, дипломатичні місії
щорічна Конференція INSS (INSS Annual Conference) — одна з ключових стратегічних майданчиків Ізраїлю, куди приходять:
прем’єр-міністри
глави Генштабу
керівники розвідслужб
міністри оборони
представники США та Європи
За рівнем впливу в стратегічному дискурсі Ізраїлю INSS часто порівнюють з RAND Corporation у США.
Тобто: якщо INSS каже, що атаки по синагогах системні і вписуються в глобальний тренд антисемітизму — це не просто думка. Це попередження рівня державної безпеки.
Про автора: Ярон Гамбург
Автор публікації — Ярон Гамбург, експерт з Росії та пострадянського простору в Інституті досліджень національної безпеки Ізраїлю (INSS).
Це не журналіст і не політичний коментатор —
це кар’єрний дипломат і стратегічний аналітик, багато років працював на державу Ізраїль.
Коротка біографія і посади
Дослідник програми «Росія» в INSS
Докторант Університету Париж 8, де займається дослідженням:
сучасної російської риторики,
історичної пам’яті,
антисемітизму і дискурсу про Голокост.
Офіцер ізраїльської дипломатичної служби (з 1999 року)
Служив на ключових позиціях:✅ прес-аташе посольства Ізраїлю в Росії (2000–2003)
✅ заступник генконсула Ізраїлю в Каліфорнії (2005–2008)
✅ дипломат місії Ізраїлю в США (2015–2018)
✅ прес-аташе посольства Ізраїлю у Франції (2010–2014)
✅ заступник голови місії Ізраїлю при міжнародних організаціях у Парижі (2019–2022)Керував курсом підготовки кадрів дипломатичної служби Ізраїлю і брав участь у розробці стратегії публічної дипломатії МЗС.
Професійні інтереси
зовнішня політика Росії та пострадянського регіону
антисемітизм і політичні наративи
державна пропаганда
стратегічна комунікація
роль цифрових технологій у міжнародній дипломатії
Чому його думка має вагу
Гамбург — представник покоління ізраїльських дипломатів, які бачили російську систему зсередини і працювали з її елітами.
Простіше кажучи:
це людина, яка професійно вивчає Росію і її інформаційні стратегії, знає російську систему зсередини дипломатії і розбирається в антисемітизмі як політичному і стратегічному інструменті.
Чому це важливо
Ці висновки —
не внутрішній український тезис,
не академічна теорія,
і не емоційний коментар у мережі.
Це:
✅ позиція авторитетного ізраїльського стратегічного інституту
✅ підтверджена досвідом дипломата і дослідника
✅ вписана в глобальну картину зростання антисемітизму
✅ адресована світовим елітам і політикам
Коли такі структури кажуть, що:
Росія свідомо б’є по синагогах
використовує антисемітизм як політичну зброю
а світ мовчить, і це небезпечно
— це сигнал рівня державного попередження, а не публіцистики.
Висновок від НАновини
Ці удари по синагогах — не помилка прицілювання. Це частина війни проти символів, пам’яті та ідентичності.
Мовчання світу перетворює жах у норму, а байдужість — у співучасть.
INSS нагадує: боротьба з антисемітизмом — це не тільки питання історії та моралі. Це питання безпеки і майбутнього цивілізованого світу.
