Головний рабин Києва закликав Нетаньягу “вплинути на путіна”: “Святі місця єврейського народу не є ареною війни”

На листі стоїть лише одна дата — י״ג בכסלו תשפ״ו, і в григоріанському календарі це 3 грудня 2025 року. Равин Києва Йонатан Маркович, який керує громадою вже багато років, пише текст без дипломатичних прикрас. Він відправляє листа прем’єр-міністру Ізраїлю Біньяміну Нетаньягу, а копії — двом головним рабинам Ізраїлю: рабу Калману Бар-Мору і рабу Давиду Йосефу. Сам факт звернення — вже сигнал, що ситуація вийшла за межі звичайного релігійного листування.

Про що лист

Осінь 2025 року стала однією з найважчих для єврейських громад України. Події йдуть ланцюгом, без пауз.
Синагога в Кривому Розі — зруйнована прямим попаданням.
У Києві ракета падає в 150 метрах від школи «Ор Авнер».
У Харкові пошкоджено старе єврейське кладовище.
І всього за кілька днів до листа — удар по області, де знаходиться дім самого рабина Марковича.

Ця історія вже встигла пройти по релігійних та ізраїльських медіа. Але не одночасно. Вперше про лист взагалі дізналися через Chabad-info — хасидський новинний портал, який працює в Ізраїлі і публікує матеріали руху Хабад з усього світу. Саме там з’явився повний текст листа, не переказ, а скан з оригінальною єврейською датою. Ми використовуємо саме їхню публікацію, тому що тільки вона містить першоджерело, без журналістських скорочень.

Після Chabad-info тему підхопив JDN (חדשות היהדות החרדית) — велике харедимне видання, яке виділило політичну частину: звернення до Нетаньягу і сам факт вимоги вплинути на російське керівництво. А пізніше лист опинився і на сторінках Ynet, де журналісти витягли в заголовок ту саму фразу про «святі місця, які не є полем бою».

Так лист рабина, відправлений у Києві 13 кислева 5786 року, спочатку потрапив у релігійну пресу, потім — у харедимні новинні стрічки, а вже потім — у загальнонаціональні ізраїльські медіа. І тільки завдяки Chabad-info сьогодні є можливість цитувати оригінал, а не перероблені фрагменти.

Маркович пише майже звітним тоном — не заради драматичності, а щоб ніщо не спростило картину того, що відбувається.

Він пише:

«З моменту початку важкої війни в Україні ми, на жаль, стаємо свідками повторюваних випадків
пошкодження синагог і єврейських установ по всій країні російською армією.»

І наступна фраза — та, яку цитували всі івритські медіа:

«Святі місця єврейського народу не є ареною війни і не повинні бути частиною бойових дій.»

В українських єврейських організаціях говорять про більше ніж 30 пошкоджених об’єктів — від шкіл до кладовищ. Святиня, громадський центр, молитовний зал — кожна така точка відіграє роль «опорного каркасу» єврейського життя. Удари по них — це не просто руйнування будівель, це руйнування інфраструктури ідентичності.

У листі рабин пояснює, що громади продовжують працювати щоденно — навчати дітей, забезпечувати гуманітарну допомогу, підтримувати сім’ї. Але удари по ключових об’єктах роблять це все більш складним.

Навіщо рабин звертається саме до Нетаньягу? Чи може він допомогти?

Це важливе питання, і Маркович сам дає на нього непрямий відповідь.

В ізраїльському політичному просторі саме Біньямін Нетаньягу — один з небагатьох діючих світових лідерів, які зберегли “прямий робочий канал” з путіним.

Цей зв’язок:

• створювався роками,
• використовувався в минулому для запобігання конфліктів Ізраїлю і Росії в Сирії,
• “інші фактори” про які ми можемо не знати,
• залишається єдиним майданчиком, на якому Ізраїль теоретично може передати путіну запит, не перетворюючи його в публічний скандал.

Маркович не очікує публічних заяв. Він розраховує на особистий вплив, який в дипломатії часто виявляється сильнішим за прес-релізи.

Він не пише: «станьте на нашу сторону».
Він не вимагає політичної позиції.

Він просить про речі, які підлягають захисту за міжнародним правом.

Це означає, що він дійсно вважає Нетаньягу людиною, здатною сприяти припиненню ударів по релігійних об’єктах. У релігійному середовищі Ізраїлю цю можливість не вважають фантазією — навпаки, саме тому лист і направлено йому.

Головний фрагмент листа — повністю, без скорочень

(дослівно, так, як написано в оригіналі)

“Як той, хто стоїть на чолі єврейської держави і веде прямий канал зв’язку з керівництвом Росії, я прошу задіяти всю вашу впливовість і звернутися до влади Росії з однозначною вимогою, щоб вони зберігали святі місця єврейського народу і утримувалися від нанесення їм шкоди, відповідно до загальноприйнятих правил і міжнародних норм.

Святі місця єврейського народу не є ареною війни і не повинні бути частиною бойових дій.

З повагою і великою вдячністю,
Рав Йонатан Маркович
Головний рабин Києва

Копія:
рав Калман Бар, головний рабин Ізраїлю
рав Давид Йосеф, Рішон ле-Ціон і головний сефардський рабин Ізраїлю»**

Контекст: чому ця частина листа настільки значуща

Тому що в ньому немає політичного підтексту.

Це прохання:

• захистити святині,
• зупинити руйнування,
• вивести релігійні об’єкти з зони бойових дій,
• зробити те, що передбачено міжнародним гуманітарним правом.

І, на думку Марковича, саме Нетаньягу — той, хто може хоча б спробувати передати цей сигнал туди, де його почують.

Офіційної реакції Ізраїлю поки немає. Можливо, вона буде закритою. Можливо — дипломатичною. Але лист вже став документом, який цитують у діаспорі і який увійде в історію українського єврейства як офіційне звернення за захистом у той момент, коли святиням загрожувала реальна небезпека.

Чому лист важливий — і чим він допомагає Україні

Лист Марковича — не жест у порожнечу. Ізраїль залишається однією з небагатьох країн, де у лідера є прямий робочий канал до Путіна. І якщо Нетаньягу тихо передасть сигнал про неприпустимість ударів по синагогах і школах, у Москві почують це куди швидше, ніж офіційні ноти України.

Другий шар — статус самих об’єктів. Удари йдуть по єврейських святинях, а такі випадки завжди викликають міжнародну реакцію: від єврейських організацій США до європейських правозахисних центрів. Це автоматично підсилює позицію України.

Третій момент часто недооцінюють: лист — офіційне свідчення руйнувань. Тепер це не чутка і не пост у соцмережах, а зафіксований документ, який можна використовувати в майбутніх розслідуваннях, правозахисних звітах і дипломатичних процесах.

І є ще вплив Хабаду. Маркович — частина глобальної мережі, у якої є канали в США, Канаді, Ізраїлі і Європі. Коли Хабад піднімає тривогу, тема виходить далеко за межі України: діаспори, медіа, фонди, громади — все включається швидко, без бюрократії.

Саме тому лист, датований 13 кислева 5786 року, працює як міжнародний сигнал. Україна отримує те, що дипломатія дає рідко — увагу і підтримку через паралельні, але дуже сильні канали.

І, по суті, саме так лист рабина Марковича і вийшов з внутрішнього релігійного кола — з хасидських ресурсів у публічний простір і далі, туди, де дипломатія іноді чує краще, ніж гучні заяви. І коли ми сьогодні розбираємо цей документ, цитуємо оригінал і повертаємо в контекст кожен рядок, важливо, що про це говорять не тільки релігійні медіа, але й аналітичні майданчики на кшталт НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, які фіксують момент: українське єврейство прямо звернулося до Ізраїлю з проханням захистити свої святині. І це прохання вже стало частиною історії.