Європейський союз і Сполучені Штати публічно демонструють готовність до координації зусиль з питань безпеки та майбутнього континенту. При цьому позиція Росія залишається жорсткою і практично незмінною, що помітно обмежує простір для дипломатичного маневру. Паризькі домовленості в цьому контексті виглядають не як фінал, а як проміжна точка.
Ключовий елемент всієї конструкції — роль України. Збереження і підтримка приблизно 700-тисячної української армії розглядаються в Брюсселі як фундамент європейської безпеки. Без Збройних сил України ідея захисту східного флангу Європи перетворюється на теорію, не підкріплену реальними ресурсами. Для Європейський союз це вже не абстрактне питання, а практичне завдання на роки вперед.
На цьому тлі виникає головне для Києва питання: чи зможе Україна витягти з ситуації максимум. На кону — перспектива інтеграції в ЄС, довгострокова фінансова підтримка і участь у загальноєвропейських механізмах безпеки. Інші ідеї, включаючи обговорення можливих британсько-французьких миротворчих місій, поки залишаються другорядним фоном і не змінюють стратегічної картини.
Геополітична частина рівняння ускладнюється зовнішніми факторами. Росія як і раніше не демонструє готовності до змістовних переговорів. Однак аналітики вказують: якщо США і Ізраїль досягнуть відчутних результатів в іранському напрямку, це може створити для Москви серйозні проблеми на нафтових ринках. Такий сценарій потенційно посилить позиції Вашингтона в діалозі з Китай і з часом змусить Кремль коригувати свою лінію.
Поки все це залишається на рівні розрахунків і припущень. Паризькі домовленості не дають швидких відповідей, але чітко показують розстановку пріоритетів і межі можливих компромісів. У найближчі місяці саме практичні кроки, а не заяви, визначать, в який бік зрушиться баланс сил. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
