- 25 Січня, 2026
- 1:23 pm
- В світі
25 січня 2026 року в The Jerusalem Post вийшла стаття, яка зафіксувала важливий зсув в українській публічній риториці. Матеріал під заголовком “We are here to live” описує, як військова пропаганда України поступово відходить від образів апокаліпсису і тотального знищення — до теми життя, сім’ї та майбутнього.
Ще на початку 2024 року вулиці українських міст були заповнені агітаційними плакатами з вкрай жорсткою візуальною метафорою. Українські солдати дивилися в обличчя «оркам» і «зомбі» в російській військовій формі — пряме відсилання до міфології Толкіна, де орки виходять з Мордору, знищуючи все навколо. Ця мова залишалася зрозумілою і точною: ворог — не просто армія, а безособове зло.
Такі плакати нікуди не зникли повністю. Але, як зазначає The Jerusalem Post, у багатьох регіонах вони відійшли на другий план. Їх місце зайняла нова кампанія, побудована на принципово іншому повідомленні.
«Ми тут, щоб жити»
На білбордах — не чудовиська і не символи ненависті. Українські військові тримають дітей на плечах, піднімають немовлят над головою, обіймають матерів і літніх родичів. Слоган вкрай простий: «Ми тут, щоб жити».
Кампанія була запущена Третім армійським корпусом України ще в серпні, але саме зараз вона стала помітною частиною міського простору. Це не реклама миру і не відмова від опору. Це спроба зафіксувати інший стан суспільства — після трьох років повномасштабної війни.
Україна входить у четвертий рік російського вторгнення. Лінія фронту багато в чому стабілізувалася, а війна перейшла у формат виснажливого протистояння. Екстрений стан перших місяців змінився відчуттям затяжної реальності, з якою країні доведеться жити довго.
Війна як нова норма
Журналісти The Jerusalem Post спілкувалися з українцями ще в грудні. Багато хто тоді сподівався на швидке завершення війни — в тому числі на тлі дипломатичних ініціатив президента США Дональда Трампа. Однак очікування були стриманими: все більше людей говорили про те, що протистояння з Москвою стає довгостроковою нормою, а не тимчасовою кризою.
Один з українських офіцерів у розмові з виданням підкреслив: ставлення до загарбників не змінилося. «Орки» як і раніше залишаються «орками». Але суспільству важливо бачити не тільки ненависть і лють, а здатність вистояти, адаптуватися і продовжувати життя навіть в умовах війни.
Пам’ять про загиблих — незмінна
При цьому нова візуальна мова не витіснила тему втрат. У кожному місті залишаються білборди з іменами і обличчями загиблих. Ці плакати не оновлювалися стилістично і не пом’якшувалися. Вони як і раніше нагадують: за майбутнім стоїть конкретна ціна.
Один з таких слоганів, згаданих у матеріалі, звучить майже парадоксально: «Вони не вмирають». Це не заперечення смерті, а ствердження пам’яті — спроба зберегти присутність тих, хто заплатив максимальну ціну.
Зміна пропагандистського фокусу не означає втоми від боротьби. Швидше, це ознака зрілості суспільства, яке більше не живе тільки в режимі виживання. Україна намагається зафіксувати просту думку: війна не скасовує право на життя, сім’ю і горизонт майбутнього. Саме цей зсув і зафіксувала ізраїльська преса — і саме тому матеріал The Jerusalem Post виявився важливим маркером моменту, який продовжують відстежувати НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.
