- 14 Травня, 2026
- 2:26 pm
- Близький Схід
14 травня 2026 року в Рамаллі відкривається восьма генеральна конференція ФАТХу — найбільшого руху всередині “Організації визволення Палестини” та політичного ядра Палестинської адміністрації. Для самого ФАТХу це перший такий з’їзд майже за десять років: попередня, сьома конференція проходила в Рамаллі у 2016 році, а до неї шоста — у Віфлеємі у 2009-му.
Формально йдеться про внутрішньопартійну процедуру: оновити керівні органи, підтвердити політичний курс, обрати Центральний комітет і Революційну раду. Але на практиці цей з’їзд став набагато більше, ніж технічне зібрання старого палестинського руху.
Головна інтрига — питання про те, хто буде контролювати ФАТХ після Махмуда Аббаса. Аббасу вже 90 років, він одночасно очолює ФАТХ, ООП і Палестинську адміністрацію, але така конструкція не є вічною політичною аксіомою. Саме тому конференція в Рамаллі важлива не лише для палестинської політики, але й для Ізраїлю.
Рамалла, Газа, Каїр і Бейрут: як організований з’їзд ФАТХу
Конференція проходить у Рамаллі і, за офіційними даними, розрахована на три дні — з четверга по суботу. Відкриття заплановано в залі Ахмада Шукейрі в Рамаллі, а в програмі заявлені виступ Махмуда Аббаса, звернення представників палестинських фракцій і участь міжнародних гостей.
Всього очікується близько 2580 учасників. Приблизно 1600 осіб повинні знаходитися в Рамаллі, ще 400 підключаються з сектора Газа, 400 — з Каїра і близько 200 — з Бейрута. Такий формат показує географію впливу ФАТХу: Західний берег, Газа, “палестинська діаспора” в арабських країнах і старі структури ООП залишаються частинами однієї політичної системи, навіть якщо вона давно розколота і ослаблена.
За внутрішніми правилами руху учасники конференції повинні обрати 80 членів Революційної ради і 18 членів Центрального комітету. При цьому сама конференція може змінити ці числа, якщо таке рішення буде прийнято в ході засідань.
Чому це важливо саме зараз
За статутною логікою ФАТХ повинен проводити такі з’їзди раз на чотири роки, але реальність виявилася іншою: після 2016 року рух не збирав повноцінну генеральну конференцію майже десятиліття. Тому нинішній з’їзд виглядає не тільки як планове оновлення, але й як спроба перезапустити внутрішню легітимність у момент, коли Палестинська адміністрація переживає кризу довіри.
Для Ізраїлю це має пряме значення. ФАТХ залишається основою влади в Рамаллі і центральним елементом “палестинської” політичної системи на “Західному березі”. Будь-який внутрішній зсув у керівництві руху впливає на безпеку, координацію, дипломатичні канали, можливі переговорні сценарії і конкуренцію з ХАМАСом.
Ясер Аббас і питання спадкування: чому з’їзд став боротьбою за майбутнє
Найбільш чутлива тема конференції — не тільки склад нових органів, а можлива підготовка до періоду після Махмуда Аббаса. За повідомленнями міжнародних ЗМІ, старший син палестинського лідера Ясер Аббас прагне отримати місце в Центральному комітеті ФАТХу. Для нього це могло б стати першим формальним політичним постом всередині руху.
Саме ця деталь викликала головне напруження.
Ясер Аббас відомий насамперед як бізнесмен, а не як партійний політик. Його можливе просування всередині ФАТХу сприймається критиками як спроба надати сімейному сценарію інституційну форму. Reuters зазначав, що його висування посилило розмови про те, чи готує Махмуд Аббас сина до майбутньої ролі в ФАТХу і, можливо, в ширшій палестинській системі влади.
При цьому мова не йде про пряму автоматичну передачу влади. У палестинській політиці є й інші фігури: Хусейн аш-Шейх, який отримав статус заступника в структурі ООП, ув’язнений в ізраїльській в’язниці Марван Баргуті, а також зовнішні центри впливу, пов’язані з Мухаммедом Дахланом.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency звертає увагу саме на цю точку: для ізраїльської аудиторії з’їзд ФАТХу важливий не як внутрішня палестинська бюрократія, а як дзеркало майбутньої влади по сусідству. Коли лідер 90 років утримує одразу кілька ключових посад, будь-яка розмова про наступника стає питанням регіональної стабільності.
ФАТХ між Аббасом, Дахланом і внутрішніми бойкотами
Конференція проходить на тлі серйозних внутрішніх розколів.
Частина видатних фігур ФАТХу дистанціюється від процесу або бойкотує його. Серед критиків згадується Насер аль-Кідва — племінник Ясіра Арафата і колишній високопоставлений палестинський дипломат. Окремо існує «Демократичний реформістський рух», пов’язаний з Мухаммедом Дахланом, який вже багато років знаходиться за межами “палестинських територій” і живе в ОАЕ.
Ця конкуренція показує, що ФАТХ не є монолітом.
З одного боку, рух хоче продемонструвати інституційну стійкість: є з’їзд, є учасники, є вибори в керівні органи. З іншого — сам факт довгої перерви, критика спадкового сценарію, відсутність загальнопалестинських виборів і конфлікт з виключеними групами говорять про глибоку кризу легітимності.
Що це означає для Ізраїлю і регіону
Для Ізраїлю конференція ФАТХу в Рамаллі важлива одразу за кількома напрямками. По-перше, ФАТХ і Палестинська адміністрація залишаються ключовою адресою для управління цивільними і силовими питаннями “на Західному березі”. Навіть при всіх проблемах ПА саме вона залишається структурою, з якою пов’язані механізми координації, міжнародне фінансування і дипломатичні контакти.
По-друге, боротьба за спадкування після Аббаса може відкрити період нестабільності. Якщо новий баланс всередині ФАТХу буде сприйматися як нав’язаний зверху або сімейний, це посилить недовіру всередині палестинського суспільства. А у вакуумі легітимності завжди посилюються радикальні сили.
По-третє, з’їзд проходить на тлі війни в Газі і загальної регіональної напруженості. ФАТХ намагається довести, що він все ще здатний бути політичною платформою, а не тільки адміністративною оболонкою навколо старіючого керівництва. Але питання в тому, чи повірять у це самі палестинці.
Формальна конференція чи підготовка до постаббасівської епохи?
Офіційно порядок денний з’їзду виглядає стандартно: оновлення органів, політична програма, внутрішня дисципліна, представництво різних територій. Але реальний порядок денний ширший. Це спроба Махмуда Аббаса зміцнити контроль над рухом до того моменту, коли питання наступника стане вже не політичною інтригою, а практичною необхідністю.
Для Ізраїлю тут немає простого сценарію.
Слабкий ФАТХ означає ризик хаосу і посилення ХАМАСу. Занадто закритий ФАТХ, керований вузьким колом лоялістів, означає ще більшу втрату довіри серед палестинців. А спроба сімейного просування Ясера Аббаса може стати символом того, що палестинська політика замість реформ знову обирає внутрішні домовленості еліт.
Саме тому з’їзд у Рамаллі варто сприймати не як локальну подію в “палестинському” русі, а як частину більшого питання: хто буде говорити від імені Палестинської адміністрації завтра, наскільки стійкою буде ця влада і чи зможе вона утримати контроль на тлі війни, економічної кризи і конкуренції з радикальними силами.
ФАТХ збирається вперше за десять років, але відповідей поки менше, ніж питань. Конференція може оновити списки керівництва, але не обов’язково оновить саму політичну систему.
Для Ізраїлю головний висновок обережний: за процедурними виборами в Рамаллі стоїть боротьба за майбутню архітектуру “палестинської влади”. І від того, як вона закінчиться, буде залежати не тільки внутрішня “палестинська” політика, але й безпека всього регіону.