5 листопада 2026 року Financial Times повідомила про російське замовлення на 90 авіаційних пускових установок АПУ-Л для Ірану. Вони призначені для керованих ракет ЛМУР («Виріб 305»), які російська армія застосовує проти України з 2022 року. Документи надала українська приватна розвідувально-аналітична організація Dallas Analytics; їх також вивчила The Guardian. Виробничий графік підтверджує існування замовлення, але не доводить доставку установок до Тегерану.
Автор: Олександр Хмельницький
Що видали російські заводські документи
28 травня 2024 року московське КБ «Вимпел», що входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння», вимагало від Конструкторського бюро машинобудування (КБМ) прискорити постачання компонентів. Затримка загрожувала дев’яти контрактам: семи російським і двом експортним. У графіку фігурують 192 установки АПУ-305 для Китаю і 90 двохрейкових АПУ-Л для замовника «К-10», за контрактом № 032-24/361//063. Комплектуючі за іранським замовленням мали надходити з кінця 2024-го по грудень 2025 року.
Шифр «К-10» вдалося розшифрувати за самими документами. У заявці російського НВП «Зірка» від 20 жовтня 2022 року на піротехнічні комплекти для Як-130 отримувач вказаний прямо: «К10 Іран». Інший графік передбачає шість Як-130 у 2023 році — два у другому кварталі, чотири у четвертому. У березні 2023-го «Роствертол» також переписувався про вертолітне обладнання для «К-10». Китайське замовлення оформлене окремо; на яких носіях Пекін збирався використовувати установки, невідомо.
Виробничий ланцюг сходить до розпорядження від 28 лютого 2019 року. Окрім «Вимпела» і КБМ, у ньому беруть участь «Салют», «ДУКС» і Азовський оптико-механічний завод у Ростовській області. Останній виготовляв 16 видів компонентів; Dallas Analytics пов’язує його як мінімум із сімома ракетними програмами. В ніч на 26 вересня 2026 року завод зазнав українського удару.
Чому замовлення пов’язане з вертольотами
АПУ-Л несе дві ракети, АПУ-305 — одну. Сама ЛМУР, відома також як Х-39, важить близько 105 кілограмів, з яких приблизно 25 припадає на бойову частину. Дальність експортної авіаційної версії — приблизно 14,5 кілометра, швидкість — 230 метрів на секунду: 14 кілометрів ракета проходить приблизно за хвилину. Оптико-електронна головка і двосторонній радіоканал дозволяють оператору уточнювати ціль під час польоту, в тому числі при атаці рухомої техніки. У Росії ракету представили у 2021 році і прийняли на озброєння у 2022-му.
ЛМУР застосовують з ударних вертольотів Ми-28 і Ка-52, причому АПУ-Л призначена насамперед для Ми-28. У листопаді 2023 року іранський заступник міністра оборони Мехді Фарахі оголосив про закупівлю Ми-28, винищувачів Су-35 і навчально-бойових Як-130. Про угоди по Су-35 НАновини розповідали раніше. Фотографії січня 2026-го показали Ми-28НЭ в районі тегеранського аеропорту Мехрабад. У вересні Defense Express навів документи про нібито передані 24 вертольоти, але незалежного підтвердження такої кількості немає.
З Як-130 ситуація ясніша: перші літаки іранські ЗМІ показали ще у вересні 2023 року. А 4 березня 2026-го ізраїльський F-35I «Адир» збив один Як-130 над Тегераном, що підтвердив ЦАХАЛ — Армія оборони Ізраїлю. Однак Як-130 не слід плутати з носієм АПУ-Л: це інший тип літака.
Для Ізраїлю питання ширше однієї партії озброєння
Пускова установка — ще не ракета. Чи передавалися Ірану самі ЛМУР, невідомо; невідомі вартість контракту, число виготовлених АПУ-Л, факт їх доставки і нинішня боєготовність Ми-28. З території Ірану ракета з дальністю близько 14,5 кілометра не долетить до Ізраїлю. Вона призначена для ближніх ударів, а не для дальнього обстрілу ізраїльських міст.
Однак з 28 вересня по 3 жовтня на російських навчаннях показали «Виріб 347» — наземний варіант з двома напрямними на вантажівці «Урал». Російська сторона заявляє дальність до 20 кілометрів; Dallas Analytics допускає використання такої мобільної системи проти суден в Ормузькій протоці, ширина якої в найвужчому місці близько 39 кілометрів. Це морський вихід з Перської затоки, через який проходить значна частина світової торгівлі нафтою. Доказів постачання «Виробу 347» Ірану або його застосування проти суден немає.
Інші напрями співпраці задокументовані окремо. У лютому FT розкрила домовленість про 500 переносних зенітних комплексів «Верба» і 2500 ракет 9М336 з запланованими постачаннями на 2027–2029 роки. Це зброя проти низьколітаючих цілей, не пов’язана з ЛМУР. У вересні — програму C430L, за якою російські інженери допомагали Ірану розробляти надзвукові крилаті ракети. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже розбирали цю програму і її значення для Ізраїлю. Іран, зі свого боку, надавав Росії безпілотники Shahed і технології їх виробництва для ударів по Україні.
12 жовтня Дональд Трамп засумнівався в суттєвій російській допомозі Ірану; 21 жовтня Володимир Путін запропонував американському представнику Стіву Уіткоффу сприяння в урегулюванні конфлікту. Москва намагається не псувати відносини з Вашингтоном та іншими країнами регіону. Експерт Ханна Нотте оцінила допомогу Ірану як корисну в оперативному плані, але не змінюючу хід війни. Тим часом порушення судноплавства через Ормуз підвищують нафтові доходи Росії, а війна на Близькому Сході відволікає західні ресурси ППО, необхідні Україні.
Нові документи показують, як російські заводи планували забезпечити іранський контракт у розпал війни проти України. Але актів відвантаження, фотографій цих 90 установок в Ірані або свідчень їх бойового застосування журналісти не надали.
