- 27 Вересня, 2024
- 1:05 pm
- Україна
27 вересня, виповнюється 83 роки з початку трагедії в Бабиному Яру, коли нацистська окупаційна влада Києва вимагала від єврейського населення з'явитися на збірний пункт під приводом евакуації. Цей наказ став початком масового знищення, внаслідок якого загинули десятки тисяч невинних людей.
Порівняння цих історичних подій із сучасним російським путінським нацизмом підкреслює, як ідеології ненависті та агресії продовжують загрожувати людству. Сьогодні, коли російський режим використовує риторику «денацифікації», його дії нагадують злочини минулого, підриваючи основи гуманності та справедливості.
В окупованому Києві 27 вересня 1941 року було опубліковано наказ коменданта, який вимагав від усіх євреїв з'явитися на збірний пункт у районі Бабиного Яру нібито «для евакуації». Однак реальна мета була далекою від евакуації — це була операція з масового знищення єврейського населення міста.
За кілька днів до цього, 24 вересня, у Києві сталися вибухи, організовані радянськими диверсантами, які заклали міни у будинках на Хрещатику та сусідніх вулицях. В результаті почалася сильна пожежа, яка знищила практично весь центр міста. Німецька окупаційна влада звинуватила у підривах диверсантів та євреїв, що стало приводом для початку репресій.
26 вересня німецьке командування провело нараду, на якій обговорювалося «остаточне питання» євреїв. Було обрано місце для масових страт — Бабин Яр, велику ущелину, завдовжки 2,5 км і глибину до 50 метрів, яка могла вмістити десятки тисяч тіл. Також було призначено каральні підрозділи та визначено людей, які займалися сортуванням речей, грошей та коштовностей, вилучених у жертв.
27 вересня Києвом було розклеєно оголошення з наказом коменданта, генерал-майора Курта Еберхарда, в яких усім євреям наказувалося зібратися вранці 29 вересня в районі вулиць Дегтярівська та Мельникова. Людям казали взяти із собою документи та особисті речі. В оголошенні було ясно сказано: “Хто не з'явиться – буде розстріляний”.
Коли 29 вересня київські євреї прибули на вказаний збірний пункт, їх змусили роздягнутися, жорстоко били та змушували йти до місця страти. За перші два дні в Бабиному Яру було вбито понад 30 тисяч людей. Однак багато євреїв не пішли туди добровільно. На початку жовтня окупанти розпочали масовий обхід квартир, вишукуючи євреїв, яких потім вивозили вантажівками та вбивали. Розстріли тривали аж до визволення Києва від нацистів, і останні страти сталися 4 листопада 1943 року, за два дні до приходу радянських військ. За цей час у Бабиному Яру загинуло близько 100 тисяч людей.
Ці страхіття не вписувалися в офіційну радянську версію «Великої Вітчизняної війни», де акцент робився на боротьбу «радянського народу», а єврейський геноцид замовчувався. Лише 1966 року, через 25 років після трагедії, відбувся стихійний мітинг на згадку про жертв за участю відомих діячів, таких як Іван Дзюба та Віктор Некрасов. Після цього про трагедію в Бабиному Яру почали говорити на державному рівні, і було встановлено першу пам'ятку.
Бабин Яр став місцем масових розстрілів не лише євреїв. Тут 27 лютого 1942 року було страчено 621 члена українського націоналістичного підпілля, а пізніше розстріляли багатьох радянських військовополонених, циган, в'язнів Сирецького концтабору, а також підпільників. Серед них такі відомі особи, як Олена та Михайло Теліга, Іван Ірлявський та інші.
Коли нацисти відступали, вони намагалися сховати сліди своїх злочинів. Окупанти ексгумували тіла з Бабиного Яру і спалювали їх на відкритих вогнищах, після чого кістки перемелювалися за допомогою привезених з Німеччини машин, а попіл був розсіяний околицями, щоб знищити будь-які докази.
Україна приділяє велику увагу пам'яті про Бабин Яр і масові розстріли, що сталися під час нацистської окупації. Визнання трагедії Бабиного Яру стало частиною державної політики, спрямованої на збереження історичної пам'яті про Голокост та інші злочини нацистів на українській землі.
У 2006 році, до 65-х роковин трагедії, було створено державний заповідник «Бабин Яр», який покликаний зберігати пам'ять про жертв розстрілів та інших злочинів. Цей меморіальний комплекс регулярно відвідують офіційні особи та закордонні гості.
Крім того, у 2020 році президент України Володимир Зеленський підписав указ про проведення заходів, присвячених 80-м роковинам трагедії в Бабиному Яру. У рамках указу було передбачено освітні програми, реконструкцію та розширення меморіального комплексу, а також створення Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
Уряд також підтримує ініціативи щодо увічнення пам'яті жертв, виділяючи кошти на дослідження, археологічні роботи та створення інформаційних матеріалів. Ці кроки показують прагнення України не лише зберегти пам'ять про трагедію, а й донести її значення до світової спільноти.
Уроки історії у світлі сучасної агресії Росії проти України
Трагедія Бабиного Яру, як символ масових вбивств невинних людей нацистами, знаходить відображення в обговореннях про сучасний путінський режим та його агресивну політику. Сучасний російський режим, очолюваний путіним, нерідко звинувачується у діях, що нагадують елементи нацистської ідеології, особливо у контексті повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році та систематичних порушень прав людини.
Російська пропаганда часто використовує терміни на кшталт «денацифікації», намагаючись обґрунтувати свої воєнні дії, але при цьому сама демонструє практики, характерні для авторитарних режимів, таких як придушення свободи слова, знищення політичної опозиції та розв'язування агресивних воєн. В Україні це сприймається як спотворення історії, оскільки ті, хто виступає проти окупації та захищають свою країну, обґрунтовано вважають російську агресію новим проявом імперського гноблення, яке нагадує дії тоталітарних режимів минулого.
Порівняння злочинів нацистів та сучасних російських військових злочинів, особливо в контексті геноцидної політики, спрямованої проти українців, породжує паралелі між Бабиним Яром та поточними подіями, наприклад, масовими вбивствами та руйнуваннями, які скоюють російські війська на українській території. Масові поховання та військові злочини, подібні до тих, що сталися у Бучі та Маріуполі, посилюють сприйняття режиму путіну як носія агресивної ідеології, яка загрожує суверенітету та безпеці України.
Таким чином, трагедія Бабиного Яру є нагадуванням про те, до яких жахливих наслідків призводять агресія, ненависть і тоталітарна політика, що робить український опір сучасному російському нацизму важливим кроком у боротьбі за свободу та справедливість.
Трагедія у Бабиному Яру та інші нацистські злочини проти людяності нагадують нам про важливість пам'ятати уроки історії. В умовах сучасної агресії Росії проти України можна виділити кілька паралелей, які наголошують на необхідності вилучення уроків з минулого:
- Дезінформація та маніпуляція: 1941 року нацистські окупанти використовували дезінформацію для виправдання своїх злочинів. Сучасна російська пропаганда застосовує аналогічні методи, називаючи агресію проти України «спеціальною військовою операцією» та використовуючи терміни на кшталт «денацифікації», щоб виправдати свої дії на міжнародній арені. Ці маніпуляції відволікають увагу від справжніх намірів та виправдовують жорстокість.
- Цілепокладання та деіндивідуалізація: Нацисти вважали євреїв не людьми, а загрозою, що виправдовувало масові вбивства. У контексті сучасного конфлікту російський режим також намагається деіндивідуалізувати українців, представляючи їх як «нацистів» та «фашистів». Це дозволяє легітимізувати насильство та репресії проти цивільного населення.
- Масові вбивства та геноцид: Бабин Яр став символом геноциду, який проводили нацисти в Європі. У ході повномасштабної агресії Росії проти України з 2022 року зафіксовано численні випадки масових убивств, такі як у Бучі та Маріуполі. У Бучі, наприклад, виявили масові поховання, в яких лежали тіла мирних жителів, убитих російськими військами, що викликає паралелі з нацистськими злочинами.
- Придушення інакомислення: Нацистський режим жорстоко придушував будь-які прояви інакодумства, що дозволило йому здійснювати свої злочинні плани без особливих перешкод. Сучасний путінський режим також пригнічує свободу слова та політичну опозицію, що дозволяє йому продовжувати свою агресивну політику без критики та опору.
Таким чином, уроки історії, витягнуті з трагедії Бабиного Яру, повинні бути нагадуванням про те, як важливо залишатися пильними проти проявів ненависті, агресії та тоталітаризму. Розуміння цих паралелей допомагає усвідомити важливість захисту прав людини та підтримки пам'яті про жертви минулого, щоб запобігти повторенню таких трагедій у майбутньому.
