- 24 Вересня, 2024
- 10:52 pm
- В світі
Ізраїльське посольство у Москві спільно з Московською школою кіно планує провести показ двох короткометражних фільмів ізраїльських режисерів: «Неурим» (2020) Шайлі Атарі та «Хлопчик» (2023) Яхава Віннера.
Особливо цинічно те, що в момент, коли режисер цих фільмів Яхав Віннер був убитий в результаті атаки терористів ХАМАСу на кібуц Кфар-Аза, в Москві проходила зустріч з представниками ХАМАСу і Хезболли..
Це наголошує на абсурдності ситуації: ізраїльська дипломатія, перебуваючи в тіні загрози з боку терористичних організацій, продовжує шукати спільні точки дотику з режимом, який відкрито ворожий до Ізраїлю.
Ця подія викликає серйозні питання, особливо у світлі поточних геополітичних реалій.
Росія веде жорстоку та агресивну війну проти України, руйнуючи міста, вбиваючи мирних жителів та підтримуючи тероризм у всьому світі, включаючи ХАМАС та Хезболлу — головних ворогів Ізраїлю.
При цьому ізраїльське посольство, яке представляє уряд Ізраїлю, організовує культурні заходи в Москві, ігноруючи те, що Росія активно допомагає тим, хто прагне знищити єврейську державу.
Не можна забувати про нещодавні зустрічі російських чиновників із лідерами ХАМАСу, Хезболли та іншими терористичними організаціями. Ці контакти відкрито свідчать, що Москва є стратегічним союзником цих угруповань. Росія надає їм політичну та дипломатичну підтримку, і, можливо, ще й матеріальну. В умовах, коли терористи, які атакують Ізраїль, отримують таку підтримку від Москви, постає питання: навіщо ізраїльське посольство бере участь у таких культурних ініціативах?
Це виглядає як ляпас для тих ізраїльтян, чиї родини постраждали від терористів.пов'язані з Росією.
Шайлі Атарі та Яхав Віннер — кінематографісти, які жили в кібуці Кфар-Аза, що знаходиться на кордоні із сектором Газа. Їхні фільми досліджують повсякденне життя людей в умовах постійної загрози, звертаючи увагу на комунікації всередині спільноти та на внутрішні конфлікти героїв. Але трагічна історія цієї пари показує, як жорстока реальність: 7 жовтня 2023 ХАМАС напав на кібуц, вбивши Яхава Віннера. Шайлі з новонародженою дочкою вдалося дивом урятуватися.
Короткометражні фільми, які будуть показані в Московській школі кіно, є роботи ізраїльських режисерів Шайлі Атарі та Яхава Віннера, які були сімейною парою і активно працювали в кіноіндустрії. Обидва режисери жили в кібуці Кфар-Аза, розташованому на кордоні з Сектором Газа, і їхня творчість часто стосувалася складних тем повсякденного життя в умовах нестабільності та конфліктів.
- «Неурим» (2020): Цей фільм досліджує життя в кібуці, підкреслюючи не лише його колективний аспект, а й внутрішні конфлікти, з якими стикаються його мешканці Стрічка звертає увагу на комунікацію між людьми та показує, як повсякденні взаємодії та буденність можуть існувати на тлі загрози насильства. Фільм є мозаїчним портретом життя в умовах постійної тривоги і очікування.
- «Хлопчик» (2023): У цьому свіжому творі Віннера сюжет фокусується на дитячих переживаннях і внутрішньому світі, відбиваючи вплив оточення та конфліктів на молоде покоління. Фільм порушує питання дитячої вразливості та емоційних травм, пов'язаних із насильством та конфліктами. Він також прагне показати, як діти намагаються знайти своє місце у світі, повному хаосу.
Обидва фільми демонструють характерний підхід Атарі та Віннера до оповіді, в якому важливу роль відіграють емоції та людські зв'язки. Однак, незважаючи на їхню художню цінність, важливо пам'ятати, що показ цих фільмів відбувається на тлі трагедії: Яхав Віннер був убитий внаслідок нападу ХАМАСу на їхній рідний кібуц, а Шайлі Атарі та їхня новонароджена дочка стали свідками цього жаху.
Показ цих робіт у Росії, країні, яка підтримує терористичні організації, такі як ХАМАС та Хезболла, виглядає як провокація та повне ігнорування реальності, в якій перебувають ізраїльтяни.
І тепер, лише через кілька місяців після цього жахливого нападу, в країні, яка підтримує терористів, які вбили її чоловіка, відбудеться показ їхніх фільмів. Це викликає питання щодо моральної та політичної відповідальності організаторів.
Крім того, важливо зазначити, що інші демократичні країни зараз не беруть участь у культурних обмінах із Росією. Країни Євросоюзу, США, Канада, Австралія та багато інших засудили дії Росії та наклали жорсткі санкції, включаючи припинення культурної співпраці. Тільки диктаторські режими, подібні до російського, продовжують обмінюватися культурними проектами, чи це фільми, виставки чи концерти. Ізраїль, з його демократичними цінностями та прагненням до свободи та безпеки, встає в один ряд із цими режимами, відправляючи фільми до Росії.
Особливо абсурдною є ситуація на тлі поточної російської агресії в Україні. Російські війська руйнують міста, знищують будинки, школи, лікарні та вбивають мирне населення. Україна, яка продовжує боротися за свою незалежність, у тому числі отримує допомогу від Ізраїлю, але це суперечить діям уряду Ізраїлю, який не лише уникає сильного засудження російської агресії, а й спрямовує культурні заходи до країни-агресора.
Цей захід малює невтішну картину. У той час, як ізраїльські сім'ї продовжують страждати від терористів, яких підтримує Росія, у Москві проходять покази ізраїльських фільмів.
