- 29 Січня, 2025
- 12:17 am
- Україна
“Це пекло на землі, Я втратила матір, дочку та онука за секунду. Я не знаю, як жити далі”.
Іграшкові ведмедики – великі та малі – лежать навколо могили Адама Бугаєва, ніби складаючи йому компанію.
Однак півторарічний малюк тут не один. Разом із ним похована його мама, 27-річна Софія Бугаєва. Поруч, на похмурому та вітряному цвинтарі у Запоріжжі, лежить прабабуся Адама, 68-річна Тетяна Тарасович.
Росія продовжує війну проти України, руйнуючи сім’ї, будинки та долі.
Про одну з таких трагедій, що сталася у Запоріжжі розповіло BBC 28 січня 2025 року.
Російська керована авіабомба знищила життя 3-х поколінь української родини: бабусі, матері та маленького хлопчика.
Ця історія є нагадуванням про те, якою ціною Україна платить за свою незалежність.
“Росія прийшла до нашої країни з руйнуваннями, вона знищила наші будинки та сім’ї. Ми не можемо дозволити їй забрати нашу свободу”, — каже Юлія Тарасевич, бабуся Адама, мати Софії, і дочка Тетян.
Історія сім’ї: як це сталося
Увечері 7 листопада 2024 року бабуся Тетяна Тарасевич зняла на телефон останні хвилини життя свого півторарічного онука Адама. Світловолосий хлопчик у червоній куртці грав на вулиці під наглядом матері, 27-річної Софії Бугайової.
Загалом за годину російська авіабомба вдарила по їхньому будинку. Тетяна, Софія та Адам загинули миттєво. Разом із ними ще шість мирних жителів.
“Я втратила матір, дочку та онука за секунду. Це пекло на землі”, — каже мати Софії, Юлія Тарасевич.
Запоріжжя під обстрілом
Запоріжжя, одне із ключових міст на південному сході України, залишається у зоні постійних атак з боку Росії. Внаслідок авіаударів кількість жертв серед мирних жителів продовжує зростати.
Могили на міському цвинтарі множаться з кожним днем. Ряди могил із жовто-блакитними прапорами, що позначають полеглих українських солдатів, чергуються із похованнями мирних громадян, убитих російськими ударами.
“Ми часто приходимо на цвинтар, щоб бути ближчими до наших рідних. Це єдине місце, де ми можемо відчути їх поряд”, — ділиться батько Софії, Сергій Лущай.
Життя Софії Бугайової
Софія, мати Адама, після початку повномасштабного вторгнення Росії поїхала до Великобританії, де працювала перекладачем українських військових. Але вона не змогла залишатися далеко від рідних і повернулася додому.
У червні 2023 року Софія народила Адама та почала вивчати психологію, щоб допомагати іншим українцям, які переживають трагедії війни.
“Софія завжди дбала про людей, про тих, кому було важко. Вона мріяла допомагати, і її життя було сповнене світла”, — згадує її мати.
Війна, яка забирає майбутнє
Історія цієї сім’ї — лише одна з багатьох трагедій, що відбуваються щодня на окупованих та прифронтових територіях України. Мирні жителі, як і солдати, стають жертвами невиправданої агресії.
“Росія прийшла до нашої країни з руйнуваннями, вона знищила наші будинки та сім’ї. Ми не можемо дозволити їй забрати нашу свободу”, — каже Юлія Тарасевич.
Протистояння агресії
Україна стикається із серйозними викликами: брак ресурсів, тиск на міжнародній арені та спроби ворога схилити її до капітуляції. Однак, за словами родичів загиблих, боротьба має тривати.
“Росія повернеться, якщо ми не захищатимемося. Ми не можемо зупинитися, не помстившись за тих, кого втратили”, — упевнений Сергій Лущай.
Висновок
Ця трагедія нагадує світові, що війна продовжується, і її жертвами стають не лише солдати, а й мирні жителі, діти, сім’ї. Історія Софії, Адама та Тетяни Тарасевич – це не лише біль втрат, а й заклик до справедливості.
Читати більше про трагедії та виклики, з якими стикаються Україна та Ізраїль, ви можете на нашому сайті НАновини — Новини Ізраїлю, де ми розповідаємо історії, що поєднують долі наших народів.
…
Читати в WhatsAppstrong — каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю
Читати в Telegram — каналі НАновини ↓ — Новини Ізраїлю
