- 13 Травня, 2026
- 9:47 pm
- В світі
Американський журнал The National Interest 12 травня 2026 року опублікував матеріал Jordan McGillis під заголовком “‘West Asia’ Is the New Middle East”. Це огляд і одночасно геополітичний коментар до книги аналітика Mohammed Soliman “West Asia: A New American Grand Strategy in the Middle East”, що вийшла навесні 2026 року. Головна думка публікації звучить жорстко: Вашингтону пора перестати дивитися на регіон через стару формулу «Близький Схід» і почати сприймати його як частину більш широкого простору Західної Азії та басейну Індійського океану.
Для Ізраїлю ця дискусія не академічна. Від того, як США визначають регіон, залежить не тільки мова аналітиків, але й реальна стратегія: безпека Перської затоки, роль Індії, відносини з ОАЕ, маршрути торгівлі, технологічні ланцюги, енергетика і стримування Ірану.
Де і коли з’явилася ця ідея
Публікація вийшла в The National Interest — американському виданні, пов’язаному з зовнішньополітичною та стратегічною дискусією у Вашингтоні. Матеріал розміщено в блозі Silk Road Rivalries і присвячено книзі Soliman, який представлений як директор McLarty Associates і старший науковий співробітник Middle East Institute.
Книга обговорювалася і раніше: 12 лютого 2026 року Middle East Institute випустив подкаст “From the Middle East to West Asia: Redefining America’s Global Strategy”, де Soliman пояснював, чому США повинні відходити від логіки nation-building і переходити до order-building — не до будівництва держав, а до створення нового регіонального порядку. Запис подкасту була зроблена 11 лютого 2026 року.
Чому суперечка йде не тільки про назву
На перший погляд, «Близький Схід» і «Західна Азія» можуть здатися просто різними географічними ярликами. Але в американській стратегічній логіці слова рідко бувають нейтральними.
Термін «Близький Схід» історично тягне регіон до європейської оптики: близький — тому що ближче до Європи. «Західна Азія» змінює кут. У цій картині Ізраїль, країни Затоки, Єгипет, Іран, Індія та Пакистан вже не виглядають окремими фрагментами різних політичних карт. Вони стають частинами одного великого коридору між Середземномор’ям, Перською затокою, Індійським океаном і Індо-Тихоокеанським регіоном.
Саме це The National Interest називає новою реальністю, яку американські стратеги ризикують знову помітити занадто пізно.
Чому Індійський океан стає центром нової карти
Автор огляду підкреслює: американська зовнішня політика довго говорила про «поворот до Азії», але на практиці занадто часто зводила Азію до Китаю і Тихого океану. В результаті з поля зору випадав Індійський океан — простір, яке з’єднує Східну Африку, Аравійський півострів, Перську затоку, Індію, Пакистан, Південно-Східну Азію і Австралію.
Це не порожня географія. Через цей пояс йдуть енергоресурси, морська торгівля, продовольство, сировина, технологічні маршрути і політичні союзи.
У The National Interest окремо зазначається, що населення країн навколо басейну Індійського океану перевищує 3 млрд осіб. У центрі цієї системи знаходиться Індія, яка вже обійшла Китай за чисельністю населення і все активніше претендує на роль самостійного геополітичного центру.
Що це означає для Ізраїлю
Для ізраїльської аудиторії ключова точка тут — не термінологія, а місце Ізраїлю в новій системі. Якщо раніше Ізраїль часто описували через конфлікт, безпеку і арабо-ізраїльський контекст, то в логіці Soliman і The National Interest країна стає частиною більш широкого «індо-авраамічного порядку».
Це простір, де Ізраїль пов’язаний не тільки з США, але й з Індією, ОАЕ, Саудівською Аравією, Єгиптом, морськими шляхами, технологіями, енергетикою і логістикою. У цьому сенсі угоди Авраама, формат I2U2 за участю Індії, Ізраїлю, США і ОАЕ, а також проекти регіональних коридорів виглядають не окремими ініціативами, а елементами однієї нової архітектури. The National Interest прямо вказує на I2U2 як на приклад такої логіки.
НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає цю тему як важливий сигнал для Ізраїлю: країна все менше вписується в стару карту «Близького Сходу» і все більше опиняється в вузлі між Середземномор’ям, Перською затокою, Індією і американською стратегією стримування Китаю.
Іран, Індія і ризик великої помилки США
Найбільш чутлива частина цієї дискусії — Іран. У The National Interest попереджають: можлива війна або подальша ескалація навколо Ірану не залишиться внутрішньою проблемою «Близького Сходу». Вона може вдарити по Південній Азії, Пакистану і всій системі Індійського океану.
Для Ізраїлю це особливо важливо. Ізраїль звик сприймати іранську загрозу через ракети, ядерну програму, проксі-групи і регіональні мережі на кшталт «Хезболли», хуситів та інших союзників Тегерана. Але американська дискусія, яку просуває Soliman, пропонує розширити рамку: Іран — це не тільки близькосхідна криза, а потенційний розлом між Західною Азією, Південною Азією і глобальною морською торгівлею.
Такий підхід робить Індію ще більш важливим гравцем. Нью-Делі не просто велика країна «десь поруч». Це центр тяжіння для торгівлі, технологій, енергії і дипломатії. При цьому Індія не хоче бути молодшим партнером США і не збирається автоматично входити в чужі блоки. Її стратегія — багатостороннє балансування, і саме це робить регіон складнішим для Вашингтона.
Чому стара карта більше не працює
The National Interest фактично говорить американським політикам: не можна далі механічно ділити регіон на «Близький Схід», «Південну Азію» і «Африку», якщо реальні зв’язки проходять поперек цих старих розділів. Газ з Катару, торгівля через Суець, індійські промислові ланцюги, ізраїльські технології, безпека Затоки, пакистанський фактор і китайський вплив — все це вже давно працює як єдина система.
Але в статті є і критика Soliman. Автор вважає, що навіть концепція «Західної Азії» може бути недостатньо широкою, тому що справжній центр тяжіння — весь басейн Індійського океану, включаючи Східну Африку і частини Південно-Східної Азії.
Це робить суперечку ще цікавішою. Йдеться не про те, як красиво перейменувати регіон. Йдеться про те, чи встигнуть США, Ізраїль і їхні партнери побачити нову карту раніше, ніж її остаточно почнуть креслити Китай, Іран, росія та інші сили, зацікавлені в ослабленні американського впливу.
Для Ізраїлю висновок прагматичний: майбутня регіональна безпека залежатиме не тільки від кордонів з Газою, Ліваном, Сирією чи Іраном. Вона залежатиме від Індії, морських маршрутів, технологічних альянсів, енергетики, американської стратегії і здатності Єрусалима вбудуватися в новий порядок не як периферія, а як один з ключових вузлів Західної Азії.