На початку листопада Україна, США та Росія можуть знову сісти за стіл переговорів. Але паралельно Кремль домагається іншої зустрічі — Дональда Трампа, володимира путіна та Сі Цзіньпіна. І ось там українського президента не передбачається.
Автор: R.Verter — НАновини
Різниця не тільки в складі учасників. У першому випадку обговорюють умови припинення війни за участю самої України. У другому — Москва розраховує говорити з Вашингтоном і Пекіном як одна з держав, що визначають світовий порядок.
Найцікавіше: завадити путіну може саме китайський лідер.
Зеленський готовий їхати хоч завтра. Питання — в Москві
23 жовтня Sky News повідомив, що черговий раунд переговорів американської, української та російської делегацій може пройти в Абу-Дабі або Швейцарії.
Абу-Дабі — столиця Об’єднаних Арабських Еміратів, країни, яка вже виступала посередником при обмінах полоненими між Україною та Росією.
Зеленський підтвердив підготовку зустрічі в першій половині листопада. За даними Reuters, напередодні він спілкувався з американськими представниками Стівом Уіткоффом і Джаредом Кушнером. Ті раніше зустрічалися з путіним.
Україна готова почати переговори хоч завтра, стверджує Зеленський. Але жовтнева зустріч вже зірвалася, і Київ покладає відповідальність на Москву.
Серед українських вимог — надійні гарантії безпеки, збереження сильної армії та фінансування її утримання мінімум на десять років.
До зустрічі президентів ще далеко. Спочатку дипломатам належить домовитися хоча б про принципові питання.
путіну потрібна інша зустріч. І інша фотографія
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
Кремль пропонує організувати переговори Трампа, путіна та Сі Цзіньпіна на полях саміту АТЕС 18–19 листопада в Шеньчжені.
АТЕС — об’єднання 21 економіки Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Його зустрічі присвячені торгівлі та економічному співробітництву. Україна в цей форум не входить.
Про подібну ініціативу ми вже писали в НАновинах, розбираючи, що три держави дійсно можуть вирішити без згоди Києва.
24 жовтня аналітик берлінського інституту MERICS Єва Зайверт в The Diplomat розглянула причини, з яких Китай здатний відмовитися від такого саміту.
Москва, за її оцінкою, хотіла б угоди в дусі Ялти 1945 року.
Тоді Сталін, Рузвельт і Черчилль обговорювали післявоєнну Європу, включаючи долю країн, представники яких не брали участь у прийнятті рішень. Для ізраїльських читачів варто уточнити: мова про конференцію в кримській Ялті, а не про ізраїльське місто Яффо.
Сьогодні нова «Ялта» — не погоджений план, а характеристика можливих російських амбіцій.
Втім, навіть без угоди Кремль отримає бажану фотографію: путін знову поруч з керівниками двох найбільших світових держав.
А Сі навіщо допомагати путіну?
У Пекіна свої розрахунки.
Китай віддає перевагу розмовляти з американцями та росіянами окремо. Навіщо пов’язувати власні економічні інтереси з вимогами Москви?
Є ще ядерна зброя. Трамп пропонує обговорювати скорочення арсеналів трьох країн. Однак китайський запас ядерних боєголовок значно менший американського та російського. Пекін не хоче приймати однакові зобов’язання.
Крім того, формальна зустріч про майбутнє України без Києва суперечила б попереднім китайським заявам про необхідність участі обох сторін війни.
Сі може погодитися прийняти гостей, але не брати участь у переговорах у запропонованому Кремлем форматі.
І тоді путін залишиться без своєї дипломатичної «Ялти».
Російський дизель — вже предмет торгу?
Зайверт звертає увагу і на економічну сторону відносин Москви з Вашингтоном.
США послабили частину обмежень на російське дизельне паливо. Повідомлялося про партію обсягом 40 тисяч тонн, що прямує в Америку. Росія також запропонувала додаткові поставки добрив на тлі близькосхідної кризи.
Ніяких доказів обміну цих торгових рішень на поступки по Україні немає.
Але для Києва проблема очевидна: поки дипломати говорять про мир, пом’якшення санкцій здатне приносити російській економіці додаткові доходи.
Що тут стосується Ізраїлю
У Ізраїлю є причина уважно стежити не тільки за переговорами про Україну, але й за можливими домовленостями Москви і Вашингтона.
У січні 2025 року Росія та Іран підписали договір про стратегічне партнерство. Він не зобов’язує країни автоматично воювати одна за одну, але передбачає розвиток співробітництва, включаючи військово-технічну сферу.
Тому ослаблення американського тиску на Росію викликає окреме питання: чи торкнеться майбутня дипломатія російських відносин з Тегераном?
Поки ніяких підтверджень такого обговорення немає.
Важливіше інше. Ізраїль знає, наскільки безпека країни залежить від власних військових можливостей і рішень союзників. Україна домагається гарантій, які не залишаться тільки обіцянками на папері.
Трамп може зустрітися з путіним і Сі. Може провести окремі переговори з Зеленським. Але Москва, Вашингтон і Пекін не мають права юридично розпоряджатися українською територією замість України.
А ось змінити обсяги допомоги, санкції та економічні відносини — цілком можуть.
І саме за цим варто стежити в листопаді. Не за фотографіями трьох президентів, а за тим, які рішення підуть після рукостискань.