- 13 Липня, 2026
- 6:11 pm
- В світі
Колишній президент Ірану Махмуд Ахмадінежад, який роками заперечував Голокост і погрожував Ізраїлю, міг таємно співпрацювати з ізраїльською розвідкою і готуватися повернутися до влади після падіння режиму аятол.
Про це йдеться в розслідуванні The New York Times, опублікованому 13 липня 2026 року. Над матеріалом працювали чотири журналісти, зокрема ізраїльський кореспондент Ронен Бергман, який спеціалізується на діяльності розвідувальних служб.
Видання стверджує, що представники Ізраїлю не обмежилися разовими контактами з Ахмадінежадом. Його розглядали як потенційного перехідного керівника Ірану, здатного взяти владу після ударів по режиму, розколу силових структур і можливого збройного наступу іранської опозиції.
Передбачувана операція розвивалася кілька років. Вона включала поїздки Ахмадінежада в Гватемалу і Угорщину, зустрічі з представниками «Моссаду», оплату закордонних витрат, підготовку конспіративної квартири всередині Ірану і плани використовувати колишнього президента після початку війни.
Однак вся конструкція зруйнувалася. Курдський наступ не відбувся, масового розпаду режиму не сталося, а сам Ахмадінежад покинув підготовлене для нього укриття і, за інформацією іранських джерел, опинився під контролем Корпусу вартових ісламської революції.
Ізраїль офіційно дані розслідування не коментує. Тому частина історії залишається заснованою на свідченнях анонімних діючих і колишніх чиновників США, Ізраїлю та Ірану, а не на опублікованих документах.
Від президента, який погрожував Ізраїлю, до можливого партнера «Моссаду»
Махмуд Ахмадінежад займав пост президента Ірану з 3 серпня 2005 року по 3 серпня 2013 року.
Під час свого правління він став одним з найбільш відомих представників радикального крила Ісламської республіки. Ахмадінежад заперечував Голокост, брав участь у проведенні конференцій за участю заперечувачів Катастрофи і регулярно виступав з погрозами на адресу Ізраїлю.
Саме тому припущення про його співпрацю з ізраїльською розвідкою виглядає парадоксальним.
Після відходу з президентського поста відносини Ахмадінежада з керівництвом Ісламської республіки поступово погіршилися. Він критикував корупцію, вплив оточення верховного лідера і економічну політику влади.
Рада вартових конституції неодноразово не допускала колишнього президента до участі у виборах. Зокрема, Ахмадінежаду заборонили брати участь у президентській кампанії 2024 року.
За версією джерел The New York Times, після кількох відмов він дійшов висновку, що не зможе повернутися до влади, поки зберігається нинішня політична система.
Близьким людям Ахмадінежад нібито говорив, що в разі війни Ізраїль і США можуть зробити ставку на емігрантського опозиціонера, який погано знає країну і не має зв’язків всередині іранського державного апарату.
Він побоювався, що подібний сценарій призведе не до контрольованої зміни влади, а до хаосу і розпаду Ірану.
Самого себе Ахмадінежад представляв як людину з старої системи, яка здатна зруйнувати її політичну конструкцію, але зберегти саму державу. Згідно з розслідуванням, він порівнював свою можливу роль з Борисом Єльциним під час розпаду Радянського Союзу.
Людям зі свого оточення колишній президент нібито говорив, що після повернення до влади зможе визнати Ізраїль і нормалізувати з ним відносини в рамках «Угод Авраама».
Публічних документів, в яких Ахмадінежад давав би Ізраїлю такі зобов’язання, не опубліковано. Але джерела NYT стверджують, що ізраїльська сторона сприймала його вже не тільки як можливе джерело інформації, але і як політичний актив.
Гватемала: можливий початок таємних контактів
Однією з перших важливих точок у передбачуваній операції стала поїздка Ахмадінежада в Гватемалу.
Згідно з переказами розслідування, поїздка відбулася в 2023 році, а не в 2024-му, як вказувалося в деяких перших публікаціях.
Офіційно колишній президент збирався брати участь в екологічній конференції. Іранські силові структури спочатку намагалися не допустити його виїзду з країни.
Після публічних протестів прихильників Ахмадінежада і сидячої акції йому все ж дозволили покинути Іран.
Саме під час цієї поїздки, як стверджують джерела The New York Times, Ахмадінежад міг вперше зустрітися з людьми, які представляли ізраїльську розвідку.
Документального підтвердження самої зустрічі немає. Однак поїздки Ахмадінежада в Гватемалу і Угорщину вже після появи інформації про план стали предметом додаткової уваги іранських і міжнародних ЗМІ.
Травень 2024 року: конференція в Будапешті як прикриття
Наступний важливий етап стався в травні 2024 року.
Ахмадінежад прибув до Будапешта за запрошенням угорського Університету державної служби Ludovika. Формально він повинен був брати участь у заході, пов’язаному з екологічними та кліматичними проблемами.
Запрошення політика, відомого запереченням Голокосту, викликало різку реакцію єврейських організацій Угорщини і представників Ізраїлю.
Але, згідно з розслідуванням, сама конференція могла бути лише прикриттям для секретних переговорів.
Ректор університету Гергель Делі розповів журналістам, що високопоставлений угорський чиновник попросив організувати запрошення Ахмадінежада. Делі нібито пояснили, що захід необхідний для проведення закритих контактів.
Джерела NYT стверджують, що під час цього візиту з колишнім президентом Ірану особисто зустрічався тодішній директор «Моссаду» Давид Барнеа.
Ні Барнеа, ні ізраїльська розвідка цю зустріч публічно не підтвердили.
Червень 2025 року: друга поїздка перед війною
Другий візит Ахмадінежада в Будапешт відбувся в червні 2025 року.
За даними The New York Times, це сталося за кілька днів до початку 12-денної ізраїльської військової кампанії проти Ірану.
Видання стверджує, що під час поїздки Ахмадінежаду двічі вдалося відірватися від супроводжуючих його співробітників КСІР. У цей час він нібито знову зустрічався з представниками Ізраїлю.
Розслідування також стверджує, що Ізраїль оплачував Ахмадінежаду житло і витрати, пов’язані з закордонними поїздками.
З доступної інформації неясно, яким способом здійснювалося фінансування, хто безпосередньо отримував гроші і чи існували письмові домовленості.
Тому стверджувати, що Ахмадінежад був офіційно завербований як агент «Моссаду», поки не можна.
Більш точне формулювання полягає в тому, що між ним і ізраїльською стороною могло існувати тривале таємне співробітництво, яке включало політичні домовленості, зустрічі і фінансову підтримку.
План зміни режиму був значно ширший Ахмадінежада
Операція за участю колишнього президента була лише одним елементом ізраїльської стратегії.
Іншою частиною плану мало стати наступ збройних формувань іранських курдів, які базуються на території північного Іраку.
Передбачалося, що підготовлені і озброєні загони перейдуть кордон, захоплять райони на заході Ірану і створять постійний плацдарм.
Потім курдські сили повинні були почати просування вглиб країни, одночасно демонструючи нездатність КСІР контролювати територію.
Колишній керівник Управління військової розвідки Ізраїлю Тамір Хайман розповів про ці плани в інтерв’ю американській програмі Firing Line, яке вийшло 29 травня 2026 року.
Хайман підтвердив, що обговорювалася послідовність спеціальних операцій, спрямованих на зміну влади в Ірані. Центральним елементом він назвав саме наступ курдських формувань. У цій конструкції Ахмадінежаду відводилася окрема політична роль.
За словами Хаймана, операцію зупинили після втручання президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана.
Анкара побоювалася, що озброєння і посилення іранських курдів призведе до появи нового центру курдського опору і створить пряму загрозу безпеці самої Туреччини.
Хайман заявив, що Ердоган переконав президента США Дональда Трампа відмовитися від підтримки курдського наступу. Публікації про ці заяви з’явилися 2 червня 2026 року.
Без збройного вторгнення і територіального плацдарму політична операція за участю Ахмадінежада фактично позбавлялася основи.
28 лютого 2026 року: удар по комплексу Ахмадінежада
Кульмінацією передбачуваної операції стали події 28 лютого 2026 року.
У цей день США та Ізраїль почали масштабні удари по Ірану. Під час атаки був уражений охоронюваний комплекс, пов’язаний з Ахмадінежадом, у тегеранському районі Нармак.
Первісно удар сприймався як можлива спроба вбити колишнього президента.
Однак джерела The New York Times стверджують, що справжньою метою могли бути співробітники КСІР, які контролювали Ахмадінежада.
В результаті атаки нібито загинули його охоронці і був знищений броньований автомобіль.
Після удару Ахмадінежада, за версією розслідування, забрали люди, пов’язані з «Моссадом», і вивезли в заздалегідь підготовлену конспіративну квартиру всередині Ірану.
Саме звідти мала початися політична частина операції.
Передбачалося, що після ослаблення іранської влади Ахмадінежад виступить із зверненням до населення, оголосить про повернення в політику і спробує розколоти державний апарат.
Однак цього не сталося.
За даними американських та іранських джерел, колишній президент швидко розчарувався в ході операції і покинув конспіративну квартиру за до кінця не з’ясованих обставин.
Невідомо, чи пішов він самостійно, чи зв’язався з КСІР, чи був виявлений і затриманий.
Перші повідомлення про те, що США та Ізраїль могли готувати Ахмадінежада до ролі нового керівника Ірану, з’явилися в міжнародних ЗМІ 20 травня 2026 року. Тоді повідомлялося, що його розглядали як перехідну фігуру після можливого падіння режиму.
Майже п’ять місяців без публічних появ
Після подій 28 лютого 2026 року Ахмадінежад зник з публічного простору.
Протягом кількох місяців не було достовірної інформації про те, чи живий він, чи вільний і де знаходиться.
Вперше колишнього президента знову помітили 6 липня 2026 року, коли він з’явився на похоронній процесії Алі Хаменеї в Тегерані.
Радіо Свобода підтвердило присутність Ахмадінежада на церемонії саме 6 липня.
На опублікованих кадрах колишній президент знаходився в оточенні посиленої охорони.
Його поява стала першим публічним підтвердженням того, що Ахмадінежад пережив лютневі удари.
Похоронні церемонії по Алі Хаменеї проходили в кількох іранських містах. Основна процесія в Тегерані почалася 6 липня, а поховання в Мешхеді відбулося 9 липня 2026 року.
Домашній арешт і розслідування КСІР
У розслідуванні The New York Times стверджується, що після виходу з конспіративної квартири Ахмадінежад опинився під контролем розвідувального підрозділу КСІР.
Чотири високопоставлених іранських чиновники повідомили виданню, що зараз колишній президент фактично знаходиться під домашнім арештом.
КСІР нібито розслідує його контакти з Ізраїлем, закордонні поїздки і зустрічі в Будапешті.
Публікації про це з’явилися 13 липня 2026 року, в день виходу нового розслідування NYT.
Офіційно влада Ірану не оголошувала Ахмадінежаду звинувачення в державній зраді і не підтверджувала його арешт.
Це може пояснюватися тим, що відкритий процес проти колишнього президента став би вкрай небезпечним для режиму.
Таке розслідування вимагало б публічно визнати, що «Моссад» кілька років контактував з людиною, яка займала вищу державну посаду і зберігала зв’язки всередині іранської еліти.
Чому Ізраїль міг обрати саме Ахмадінежада
На перший погляд вибір людини з такою антиізраїльською біографією здається нелогічним.
Але у Ахмадінежада було кілька переваг перед емігрантськими опозиціонерами.
Він добре відомий всередині Ірану, має досвід управління державою, зберігає контакти серед чиновників і силовиків, а також має певну підтримку серед бідних і провінційних верств населення.
Ізраїль міг розраховувати, що поява колишнього президента дозволить представити зміну влади не як іноземне вторгнення, а як внутрішній іранський процес.
Сам Ахмадінежад, ймовірно, сподівався використовувати Ізраїль як тимчасового союзника для повернення до влади.
Саме тут інтереси сторін могли тимчасово збігтися.
Ізраїль хотів отримати керованого політика, здатного розколоти режим.
Ахмадінежад хотів отримати військову, фінансову і розвідувальну підтримку, без якої повернутися в президентський палац він вже не міг.
Для НАновини — Новини Ізраїлю ця історія важлива не тільки як розповідь про незвичайну операцію «Моссаду».
Вона демонструє одночасно можливості і обмеження ізраїльської розвідки.
Ізраїль, ймовірно, зміг встановити контакти з людиною з самого центру іранської політичної системи, організувати зустрічі за кордоном і підготувати операційну інфраструктуру всередині Ірану.
Але навіть такі можливості не гарантували політичного результату.
КСІР не розпався, курдський наступ не почався, масового повстання не відбулося, а Ахмадінежад не став перехідним лідером.
Що підтверджено, а що залишається версією
Достовірно відомо, що Ахмадінежад займав пост президента Ірану в 2005–2013 роках, пізніше вступив у конфлікт з частиною керівництва режиму і неодноразово не допускався до президентських виборів.
Підтверджені його поїздки в Гватемалу і Будапешт, включаючи візит в Університет Ludovika в травні 2024 року.
Підтверджено його зникнення після початку війни 28 лютого 2026 року і публічне поява на похоронній процесії Алі Хаменеї 6 липня 2026 року.
Тамір Хайман публічно підтвердив існування більш масштабного плану, що включав курдський наступ і політичну роль Ахмадінежада.
При цьому особиста зустріч Ахмадінежада з Давидом Барнеа, фінансування його поїздок Ізраїлем, вивезення в конспіративну квартиру та домашній арешт засновані на анонімних джерелах The New York Times.
Ізраїль ці відомості не підтвердив.
Сам Ахмадінежад публічних пояснень не дав.
Тому називати його доведеним агентом «Моссада» поки передчасно.
Але якщо основні положення розслідування вірні, перед нами одна з найбільш парадоксальних розвідувальних операцій останніх десятиліть: політик, який побудував міжнародну відомість на ненависті до Ізраїлю, міг розраховувати саме на допомогу Ізраїлю, щоб знову очолити Іран.
Основні дати
2005–2013 роки — президентство Махмуда Ахмадінежада.
2023 рік — поїздка в Гватемалу, під час якої, за даними NYT, міг відбутися один з перших контактів з представниками Ізраїлю.
Травень 2024 року — візит до Університету Ludovika в Будапешті та передбачувана зустріч з директором «Моссада» Давидом Барнеа.
Червень 2025 року — друга поїздка Ахмадінежада в Будапешт і нові передбачувані контакти з ізраїльською розвідкою.
28 лютого 2026 року — удар по охоронюваному комплексу біля резиденції Ахмадінежада та його передбачуване вивезення в конспіративну квартиру.
20 травня 2026 року — перші великі публікації про план США та Ізраїлю використовувати Ахмадінежада після падіння іранського режиму.
29 травня 2026 року — інтерв’ю Таміра Хаймана програмі Firing Line про невдалий курдський наступ і план зміни влади.
6 липня 2026 року — перша публічна поява Ахмадінежада після майже п’ятимісячної відсутності.
9 липня 2026 року — поховання Алі Хаменеї в Мешхеді.
13 липня 2026 року — публікація нового розслідування The New York Times про контакти Ахмадінежада з «Моссадом» і його передбачуваний домашній арешт.