Несподівані наслідки в Сирії: нестабільність, гуманітарна криза та вплив зовнішніх сил

Сирійська війна та Ізраїль: продовження конфлікту

Сирія офіційно перебуває у стані війни з Ізраїлем з 1973 року. Не зумівши здобути перемогу в прямому протистоянні, Дамаск почав вести війну непрямими методами, підтримуючи ХАМАС і запросивши Іран зміцнити свою присутність на сирійській території.

З моменту початку громадянської війни в Сирії у 2011 році президент Башар Асад зосередився на утриманні влади, і для Ізраїлю пріоритетом стало запобігання поширенню насильства за межі сирійського кордону.

Військова співпраця Ірану та Сирії

У 2005 році Сирія та Іран підписали союзний договір, і з часом Асад став все більше залежати від Тегерана в умовах ослаблення свого режиму. На певному етапі в Сирії передбачалося наявність понад 13 військово-морських баз з п’ятьма дивізіями іранських військ, що змусило Ізраїль неодноразово завдавати ударів по цілях, щоб перешкодити нарощуванню військових сил і озброєнь.

Ізраїльська стратегія

Ізраїль в основному був зайнятий не війною з Сирією, а активними діями всередині самої країни. Перед терактами, організованими ХАМАСом на півдні Ізраїлю 7 жовтня 2023 року, Єрусалим зосередився на запобіганні контрабанди іранської зброї для ХАМАСу в Ліван і руйнуванні виявлених збройних фабрик. Ізраїль не прагнув повалити режим Асада, віддаючи перевагу стабільності відомого ворога ризику радикального ісламістського диктатора.

Повернення конфлікту в Сирію

Конфлікт у Сирії загострився 14 жовтня 2023 року, коли терористи з Палестинського ісламського джихаду почали обстрілювати Ізраїль, що призвело до відповідних ударів по аеропортах Дамаска і Алеппо. Після цього Ізраїль продовжив регулярні повітряні удари. Зокрема, 8 вересня 2024 року були зруйновані майже готові до експлуатації заводи з виробництва ракет у Масьяфі.

Збільшення атак по них

Після початку наземної кампанії Ізраїлю в Лівані 30 вересня 2024 року, авіаудари по цілях у Сирії посилилися. Удари завдавалися по територіях, використовуваних для контрабанди іранської зброї, а також по складах озброєнь Корпусу вартових ісламської революції. У листопаді ізраїльські сили знищили об’єкти, використовувані як командні центри Палестинського ісламського джихаду.

Вплив на Асадівський режим

Успіх Ізраїлю проти ХАМАСу і його до цього удари по Ірану в квітні відволікли і ослабили союзників Асада. Водночас, його основний покровитель, Росія, була зайнята війною в Україні. 8 грудня коаліція сирійських повстанських сил, очолювана Хайят Тахрір аш-Шам, прорвала лінії оборони і досягла Президентського палацу в Дамаску. Посилююча ситуація спонукала Асада покинути країну і звернутися за політичним притулком до Москви.

Початкові підсумки

Іран вивів свої війська з Сирії, хоча його представники зменшували масштаб втрат. Генерал Behrouz Esbati визнав, що “ми зазнали поразки”. Він також підкреслив, що режим Асада відмовлявся дозволити проіранським міліціям атакувати Ізраїль.

Контроль Ізраїлю та наслідки

З падінням режиму Асада і наближенням повстанських сил до кордонів Ізраїлю прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху розпорядився про контроль у буферній зоні згідно з Угодою про роз’єднання 1974 року. У січні міністр оборони Ізраїлю Ізраель Кац заявив, що армія залишиться в цій зоні на необмежений термін. Це положення фактично звело нанівець ідеї про повернення частини Голан за мир.

Авіанальоти і руйнування інфраструктури

Ізраїль активно використовував хаос, викликаний крахом армії Асада, завдавши сотні авіаударів, націлених на ключову інфраструктуру і запобігши доставці зброї повстанцям. Були зруйновані центр безпеки в Дамаску і дослідницькі центри, де розроблялися ракети і хімічна зброя.

Непередбачені наслідки

Незважаючи на відсутність прямих намірів Ізраїлю повалити режим Асада, зникнення його влади може обернутися несподіваними наслідками. Якщо нова сформована влада відмовиться від радикальних ісламських коренів і підпише мирні угоди, Ізраїль досягне результату, який довго здавався неможливим — перетворення ворога на партнера.

Міжнародна реакція

Універсальна реакція на повалення Асада з боку багатьох експертів змішана. Хоча радикальні сунітські групи, такі як ХТШ, демонструють бажання бути прийнятими в міжнародній політиці, наслідком цього може стати поява нового джихадистського противника у кордонів Ізраїлю.

Сирія знову опинилася в центрі уваги міжнародної політики. Раніше ще здавалася нездійсненною, ймовірність набуття нею союзного статусу з США тепер хвилює багатьох.