У неділю Росія вивела на орбіту одразу три іранські комунікаційні супутники — другий такий запуск з липня. Формально йдеться про мирну космічну програму. По факту — про нарощування можливостей країн, які давно діють синхронно і допомагають одна одній у конфліктах по периметру від України до Близького Сходу.
Запуск виконано з космодрому Східний. Російська ракета доставила апарати на висоту близько 500 кілометрів. Супутники отримали назви «Пая», «Ковсар» і «Зафар-2».
Технічні деталі виглядають вражаюче. «Пая» масою близько 150 кілограмів став найважчим іранським супутником за всю історію програми. «Ковсар» важить приблизно 35 кілограмів. Дані по «Зафар-2» офіційно не розкриті.
Заявлені можливості — зйомка поверхні з роздільною здатністю до трьох метрів і термін служби до п’яти років. У публічних коментарях Тегеран говорить про контроль водних ресурсів, сільське господарство і моніторинг екології. Але подібні параметри давно мають і подвійне призначення: розвідка, цілевказання, коректування дій на землі.
Це не разова акція. Росія роками допомагає Ірану з виведенням супутників, надаючи ракети, інфраструктуру та експертизу. У липні та ж схема була використана для запуску іранського супутника зв’язку «Нахід-2». Після початку повномасштабної війни проти України ця співпраця стала системною і більш відвертою.
Західні країни прямо пов’язують космічне партнерство з військовою кооперацією. Тегеран звинувачують у постачаннях ракет і безпілотників, які Росія застосовує проти українських міст. Іран це заперечує, але в січні сторони підписали договір про стратегічне партнерство, закріпивши реальний стан справ.
Окрема лінія — Близький Схід. Москва десятиліттями намагалася балансувати, зберігаючи робочі відносини з Ізраїлем і одночасно поглиблюючи зв’язки з Іраном. Сьогодні цей баланс все помітніше зміщується. Супутникові запуски — ще один сигнал, що пріоритети обрані.
Сполучені Штати та їхні союзники вказують: подібні запуски можуть суперечити резолюціям Радбезу ООН, які закликають Іран утримуватися від діяльності з використанням балістичних технологій, потенційно здатних нести ядерні боєзаряди. У Тегерані це називають політичним тиском і продовжують програму.
Іран дійсно входить у вузьке коло країн, здатних самостійно проектувати і запускати супутники. Але ключове питання — не престиж і не наука. Питання в тому, як ці технології використовуються і проти кого.
Коли один режим надає ракети, а інший — цілі і бойове застосування, розмова про «цивільний космос» звучить все менш переконливо. Терористи допомагають терористам — і роблять це на орбіті, не приховуючи стратегічного розрахунку. Про це важливо говорити прямо, особливо в контексті безпеки Ізраїлю і війни в Україні. НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency