- 30 Січня, 2026
- 8:47 pm
- Ізраїль
У 2025 році українська діаспора стала чисельно більшою, але грошові перекази додому — меншими. Це видно зі статистики НБУ: приплив приватних переказів скорочується, особливо по лінії трудових доходів, і для України це не просто «мінус у цифрах», а тиск на сім’ї, споживання та стійкість у тилу.
За даними НБУ, у листопаді 2025 року обсяг приватних грошових переказів знизився на 8,9% і склав близько 0,6 млрд доларів. При цьому зарплатні надходження з-за кордону впали на 29%, а «інші» приватні перекази через офіційні канали (наприклад, допомога родичам) — навпаки, зросли на 9,9%. Потоки падають і через офіційні, і через неформальні канали: офіційні за рік скоротилися на 7,7%, неформальні — на 10,7%.
Якщо дивитися ширше, за січень–листопад 2025 року сумарні перекази зменшилися на 15,5% — до 7,3 млрд доларів. Для воєнних років це один з найслабших результатів: після вищих рівнів 2022–2023 років падіння стало стійким трендом, а 2024-й вже виглядав помітно гірше довоєнних «норм».
У географії надходжень помітна важлива деталь для Ізраїлю: за даними НБУ, у 2025 році серед країн-джерел найбільші обсяги прийшли з Польщі, США, Британії, Чехії, Німеччини — і Ізраїль теж у верхній частині списку: 453 млн доларів за рік. Це не «похибка», це повноцінний внесок спільноти — але загальний потік все одно знижується.
У динаміці останніх років картина виглядає так: до війни перекази трималися на рівні приблизно 11–12 млрд доларів (2018–2020), у 2021 році зросли до 14,019 млрд, потім у 2022–2024 йшли вниз: 12,543 млрд (2022), 11,292 млрд (2023), 9,464 млрд (2024). 2025 рік, судячи з оцінок у матеріалі, виявився ще слабшим — близько 8 млрд доларів.
Чому «виїхало більше», а переказів менше
Одна з причин — змінився сам склад міграції та логіка сімей. У коментарі «Комерсант Український» голова профільної організації Василь Воскобойник пояснює: колишня трудова міграція, де значну частку складали чоловіки, фактично «зламалася» війною та обмеженнями на виїзд. А нинішній виїзд — це частіше жінки та діти, а також чоловіки, у яких є законна можливість виїхати.
Він формулює це жорстко, але по суті: зменшується кількість людей, яким раніше регулярно відправляли гроші в Україну, тому що сім’я переїжджає цілком або частково, і потреба в «переказі додому» розчиняється в щоденних витратах вже в новій країні. Плюс до чоловіків, які працювали за кордоном до війни, часто переїжджають дружини та діти — і гроші починають йти не в Україну, а на облаштування на місці.
Воскобойник також говорить про розвилку майбутнього: якщо після закінчення воєнного стану кордони відкриються, можлива нова хвиля трудової міграції та об’єднання сімей. Але ключове питання — де саме сім’ї будуть об’єднуватися. Якщо в Україні — потік переказів може частково ожити. Якщо за кордоном — кількість адресатів переказів всередині країни продовжить скорочуватися.
Ізраїльський ракурс: гроші є, але мотивація змінюється
Для Ізраїлю в цій історії важливі одразу два шари.
Перший — чисто статистичний: 453 млн доларів переказів з Ізраїлю за рік — це ознака стійкого каналу підтримки. В ізраїльських містах, де українська громада особливо помітна (Тель-Авів, Хайфа, Бат-Ям, Ашдод, Нетанія), гроші часто йдуть не «в абстрактну економіку», а конкретним людям — батькам, літнім родичам, дітям, які залишилися в Україні.
Другий шар — психологічний і побутовий: багато людей, які виїхали в 2022–2023, у 2024–2025 вже не живуть у режимі «тимчасової валізи». Вони платять оренду, садочки, страхування, навчання, закривають кредити, облаштовують побут. І в цей момент регулярний переказ «додому» починає конкурувати з реальністю на місці — особливо коли доходи не зростають.
Саме тому для ізраїльського читача ця тема не про «чому ви не допомагаєте», а про те, як швидко змінюється структура життя діаспори — і як це відображається на стійкості України.
Не тільки бажання, але й економіка: у людей менше вільних грошей
Економісти в матеріалі зазначають: сплеск 2022 року частково був пов’язаний не з «класичними заробітчанськими переказами», а з екстреною підтримкою — діаспора, волонтери, збори для армії, біженців, відновлення зруйнованого. Це була мобілізація ресурсів, яка не може триматися на одному рівні роками.
Фінансовий аналітик Іван Скляр у коментарі «Комерсант Український» додає ще один фактор: в Європі погіршилася ситуація на ринку праці, висока інфляція та уповільнення економіки залишають мігрантам менше вільних грошей. Плюс люди, які виїхали на початку війни, «вросли» в нове життя і витрачають більше там, де живуть, а не відправляють в Україну. Він також говорить про падіння доходів українців за кордоном і, як наслідок, зниження можливостей допомагати регулярними переказами.
Сюди ж накладається перенесення частини українських фахівців за кордон — зокрема, IT. Логіка проста: замовники хочуть стабільності, ризики відключень і мобілізаційних факторів підштовхують до релокації. А коли людина отримує оплату вже за межами України і витрачає її там же, ця зарплата статистично перестає виглядати як «переказ в Україну», і загальний показник знижується.
У середині цієї картини і знаходиться те, що читачі НАновости зазвичай бачать у коментарях і листах: сім’ї «розрізані» війною і змушені приймати рішення не з стратегій, а з побутових криз. Саме про це регулярно пише і говорить «НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency» — коли особисті маршрути діаспори стають частиною великої економіки, навіть якщо люди так це не називають.
Чим це загрожує Україні: менше грошей — більше внутрішніх навантажень
Коли потік переказів падає, першими це відчувають не «макропоказники», а домашні бюджети. Перекази часто закривали ліки, оренду, комунальні витрати, навчання дітей, ремонт після обстрілів, підтримку літніх.
Якщо трудові доходи з-за кордону скорочуються, Україна стикається з подвійним ефектом:
знижується споживання всередині країни, а значить — слабший малий бізнес і місцеві бюджети;
зростає вразливість домогосподарств, які жили «на підживленні» родичів.
І це відбувається на тлі триваючого тиску на інфраструктуру і побут, коли люди приймають рішення про від’їзд не з мрії про Європу, а тому що жити стає фізично важко.
Міграційний баланс 2025: виїхало більше, ніж повернулося
Окрема метрика — скільки людей виїжджає і скільки повертається. За даними Центру економічної стратегії, у 2025 році кількість тих, хто виїхав, перевищила кількість повернулися на 303 тисячі (це менше, ніж різниця у 2024 році — 459 тисяч). Але експерти попереджають: зимові фактори можуть різко змінити динаміку.
У тексті наводиться і резонансна оцінка, озвучена мером Києва: місто за період зимових стресів могли покинути сотні тисяч людей. Навіть якщо ці оцінки будуть уточнюватися, сам тренд зрозумілий: коли збільшується кількість тих, хто «переносить життя» за кордон, перекази всередину України можуть знижуватися не через жадібність, а тому що адресат переїжджає разом з відправником.
Що важливо розуміти ізраїльському читачеві
Ізраїль у цій статистиці — не «екзотика», а один з помітних джерел переказів. Але головний висновок в іншому: 2025 рік показує, як діаспора проходить перехід від «допомагаємо терміново» до «живемо тут надовго». А це автоматично змінює фінансові потоки, навіть якщо емоційний зв’язок з Україною залишається.
Парадокс 2025-го в тому, що людей за кордоном більше, а грошей вдома менше — тому що міграція стала сімейною, витрати стали постійними, доходи у багатьох просіли, а частина допомоги 2022 року була разовою мобілізацією, а не стійкою моделлю.
І так, це серйозна проблема для України. Але її корінь — не в «зниклому співчутті», а в перебудові життя мільйонів людей, включаючи тих, хто опинився в Ізраїлі і змушений балансувати між підтримкою рідних і власною стабільністю.
