- 31 Жовтня, 2025
- 8:50 pm
- Україна
В Україні 30 жовтня 2025 відбудеться особлива культурно-академічна подія — семінар програми Єврейських Студій та кафедри історії Українського католицького університету (УКУ), організований за сприяння Почесного консульства держави Ізраїль. У його рамках Анна Невзлін, керівник проєкту «Єврейські герої», розповість про життя єврейської громади Львова в 1945–1950-х роках за архівними документами — про час, коли місто, яке пережило Катастрофу, намагалося знову знайти дихання, пам’ять і надію.
Захід відбудеться в академічному корпусі УКУ, аудиторія 424, і триватиме три години.
Він відкритий для всіх охочих — можна відвідати особисто або приєднатися онлайн через Zoom. Подробиці доступні на сторінці події у Facebook.
Львів: місто пам’яті та відродження
Львів завжди був серцем єврейської Галичини. Тут, ще до війни, існували десятки єврейських шкіл, театрів, благодійних товариств і культурних центрів. Після 1944 року, коли місто було звільнено від нацистів, почалася нова глава — важка, але повна надій. Євреї, які пережили Катастрофу, намагалися повернути собі не лише домівки та сім’ї, але й духовне життя.
Архівні документи, про які розповість Невзлін, відкривають забуті сторінки цієї епохи. Після звільнення Львова радянськими військами була створена комісія допомоги уцілілим євреям. Знову запрацювала синагога, активісти шукали врятованих дітей, організовували допомогу сиротам, інвалідам, переселенцям. Здавалося, що єврейське життя відроджується.
Три напрями єврейського життя
За архівними даними, у повоєнному Львові сформувалися три лінії єврейської активності:
— офіційно зареєстрована релігійна громада;
— незалежні релігійні гуртки;
— і підпільні сіоністські групи.
Ці напрями символізували різні форми виживання. Офіційна громада прагнула до діалогу з владою, неофіційні групи намагалися зберегти традиції, а сіоністи мріяли про репатріацію та духовне звільнення.
Незважаючи на контроль, Львів у 1945–1946 роках жив. Проводилися молитви, свята, бар-міцви, лекції з юдаїзму. Люди знову вірили в можливість майбутнього.
Тиск радянської влади
Вже через рік все змінилося. Радянська влада почала посилювати контроль над релігійними організаціями. Влада відмовила у відкритті другої синагоги, заборонила збирати пожертви, а будь-яку благодійність оголосила “незаконною”.
В архівах збереглися документи, де громаду звинувачували в “порушеннях статуту” і “контактах з іноземцями”. Деякі активісти піддавалися допитам, інші зникали з громадського життя. В звітах зустрічаються провокації та антисемітські інциденти, представлені як “побутові конфлікти”.
До 1962 року остання синагога у Львові була закрита. Єврейське життя виявилося знову загнаним у підпілля.
Український католицький університет — історія, місія та значення
Український католицький університет (УКУ) — провідний гуманітарний виш Східної Європи, розташований у Львові на вулиці Іллі Свєнціцького, 17. Заснований у 1928 році митрополитом Андреєм Шептицьким як Греко-католицька богословська академія. Після закриття радянською владою в 1944 році і десятиліть підпілля був відроджений у 1994 році зусиллями кардинала Любомира Гузара.
Сьогодні УКУ — сучасний міжнародний університет, що поєднує академічну свободу і християнську етику. Тут діють факультети філософії, історії, богослов’я, психології, журналістики, соціології та бізнесу. Університет відомий кампусом з бібліотекою імені митрополита Шептицького, церквою Святого Софронія і центром цифрових медіа.
Особливе місце займає Програма Єврейських Студій (Jewish Studies UCU) — дослідницький центр, що вивчає історію євреїв України, мову їдиш і спадщину Галичини. Вона співпрацює з Єврейським університетом в Єрусалимі і ANU — Museum of the Jewish People в Тель-Авіві.
Місія УКУ — зберігати гуманітарну і духовну спадщину України, формувати культуру діалогу між релігіями і народами. У Львові, де століттями перетиналися українці, поляки і євреї, університет став простором, де історія не розділяє, а об’єднує.
Сьогодні УКУ входить у міжнародні академічні мережі (IFCU, FUCE), розвиває цифрову освіту і спільні проєкти з ізраїльськими та європейськими університетами. Семінар про єврейську громаду Львова 1945–1950 рр. — приклад того, як університет з’єднує архівне минуле з живою пам’яттю сьогодення.
Анна Невзлін — між Луганськом і Тель-Авівом
Лекцію проведе Анна Невзлін, історик, дослідник єврейської історії ХХ століття, керівник міжнародного проєкту «Єврейські герої». Її життя саме по собі відображає історію поколінь. За доступною інформацією, вона народилася в Луганську, навчалася і викладала у Східноукраїнському національному університеті імені В. Даля (Луганськ, Україна).
Дочка Бориса Ісааковича Невзліна (17 листопада 1945, Луганськ, СРСР — 27 листопада 2022, Ізраїль) — радянського та українського вченого, інженера, доцента Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, колишнього президента Луганського відділення Міжнародної Академії інформатизації.
Після російської окупації у 2014 році переїхала в Ізраїль.
Сьогодні Анна живе в Тель-Авіві, працює в ANU — Museum of the Jewish People, займається архівними дослідженнями і волонтерською діяльністю. Її проєкт присвячений маловідомим євреям-героям XX століття, які боролися за право бути євреями і зберігали віру в тоталітарних умовах СРСР.
Таким чином, Анна Невзліна з’єднує в собі три простори — український, ізраїльський і єврейський. Її діяльність — це міст між історіями народів, розділених часом і кордонами.
Проєкт «Єврейські герої»
Проєкт Анни Невзлін «Єврейські герої» — це не просто база даних. Це живий простір пам’яті. Тут зібрані історії вчених, інженерів, солдатів, поетів і правозахисників, які в XX столітті боролися за збереження єврейської ідентичності.
Багато з них піддавалися арештам, висилкам, заборонам на професію, але не відреклися від своєї віри і культури. Проєкт допомагає повернути ці імена і показати, що історія — це не лише імперії і лідери, але й звичайні люди, які зберігали світло в епоху темряви.
Чому це важливо сьогодні
Для України ця подія має особливе значення. Семінар допомагає поглянути на єврейську історію не як на окрему, а як на частину загальної національної пам’яті. Львів — це місце, де трагедія і відродження переплітаються.
Для Ізраїлю це нагадування про коріння. Багато ізраїльських сімей походять саме з Галичини, і подібні проєкти повертають їм зв’язок із землею предків.
Для Європи — це ще одне доказ того, що пам’ять може стати основою для діалогу, а історія — інструментом примирення.
Семінар «Єврейська громада Львова в архівних документах 1945–1950 рр.» — це не просто лекція про минуле. Це спроба відновити голоси тих, кого змусили замовкнути.
Організатори запрошують всіх, хто цікавиться історією, культурою і ідентичністю, приєднатися до цієї події. Львів знову стає місцем, де минуле і майбутнє говорять однією мовою — мовою пам’яті, віри і людської гідності.
Семінар можна відвідати особисто або приєднатися онлайн через Zoom. Подробиці доступні на сторінці події у Facebook.
