- 14 Липня, 2025
- 9:19 pm
- Україна
На тлі війни, в серці України, оживає заповідь, яку забували поколіннями. Євреї з різних куточків країни — немовлята, підлітки, дорослі й старі — зібралися в Кременчуці, щоб пройти обряд, на який у багатьох пішло все життя.
Кременчук: українське місто, по якому б’ють знову і знову
Кременчук — промислове серце Полтавщини, місто на Дніпрі, міст між Центральною та Східною Україною. З перших тижнів повномасштабного путінського вторгнення він опинився під прицілом російських ракет і дронів. З 2022 року тут бомбили нафтопереробний завод, мости, ТЕЦ, житлові будинки, торгові центри. Загинули десятки мирних жителів. Однією з найстрашніших трагедій стала атака на ТРЦ «Амстор» 27 червня 2022 року — тоді загинули 22 людини, понад 50 отримали поранення.
Відтоді Кременчук — під прицілом постійно. Місто тримає удари, лікує поранених, ремонтує зруйноване й продовжує жити. І ось — лише за останні тижні Кременчук знову опинився в епіцентрі війни.
У ніч на 21 червня 2025 року по Кременчуку було завдано одного з наймасованіших ударів за весь час війни: за даними українського Генштабу, Росія випустила 272 дрони Shahed і 8 ракет, зокрема балістичні «Іскандер-М» і крилаті «Калібр». Прогриміло понад 40 вибухів, горіли житлові будинки, було пошкоджено НПЗ, постраждали енергетичні об’єкти, щонайменше одна людина поранена.
6 липня, глибокої ночі, російський дрон-камікадзе уразив будівлю військкомату та сусідній житловий будинок. Пожежа охопила близько 700 м², пошкоджено 14 будівель, постраждали щонайменше двоє мирних жителів.
Але навіть під шквалом атак, євреї та українці в Кременчуці залишаються разом — беруть участь в обрядах, будують, підтримують одне одного й не опускають голови. Це не просто стійкість. Це — союз, перевірений залізом і вогнем.
Ця подія — унікальний релігійний обряд «Підьйон ха-Бен» (Пе́дейон ха-Бе́н, פדיון הבן), в перекладі з івриту — «Викуп первістка». Але цього разу він відбувся в незвичному форматі.
Що таке «Підьйон ха-Бен» і навіщо він проводиться?
Ця подія — унікальний релігійний обряд, який проводиться на 30-й день після народження хлопчика. За традицією батько «викуповує» свого первістка у коена — нащадка стародавнього священницького роду. Але навіщо взагалі потрібен такий викуп і звідки він узявся?
Витоки обряду — у Виході з Єгипту
Згідно з Торою (книга Вихід (שמות), глава 13), Бог наказав єврейському народу: усі первістки-хлопчики вважаються особливими й належать Йому. Це пов’язано з останньою карою в Єгипті — тоді, як свідчить Тора, Бог пощадив єврейських первістків, уразивши лише первістків єгиптян. На знак подяки євреї отримали наказ: кожен первісток має бути визнаний як посвячений Богу.
Первісно передбачалося, що саме первістки будуть виконувати священні функції в переносному Храмі (Скинії) — допомагати в богослужінні, брати участь в обрядах, доглядати за священним начинням.
Однак усе змінилося після історії із золотим тельцем. Тоді лише коліно Леві залишилося вірним Богу, відмовившись брати участь у ідолопоклонстві. Як нагороду за це їм були передані обов’язки храмового служіння — замість первістків. Відтоді коени та левіти стали представниками храмового служіння, а “звичайні первістки” — ні.
Хто такі коени та левіти?
Коени — це нащадки Аарона, брата Мойсея, з коліна Леві. Вони виконували головні священницькі функції: приносили жертви, благословляли народ, навчали закону. Левіти, своєю чергою, допомагали коенам: співали в Храмі, охороняли територію, обслуговували храмові потреби. Служіння в Храмі було не правом, а обов’язком за народженням.
Чому первістків потрібно викуповувати?
Відтоді як коени та левіти замінили первістків у Храмі, кожен первісток, народжений у родині, що не належить до цих родів, має бути «викуплений». Це не буквальна угода, а символічна дія: батько платить коену 5 срібних шекелів (або еквівалент), і цим самим звільняє свого сина від духовного обов’язку, який той за правом народження не може виконати.
Коли проводиться «Підьйон ха-Бен»?
Обряд проводиться на 30-й день життя немовляти, якщо виконані всі умови:
- хлопчик — перша дитина, яка відкрила материнське лоно;
- народження було природним, не кесаревим розтином;
- батьки не походять з коліна Леві або роду коенів.
Якщо ці умови не дотримано — викуп не потрібен.
Що відбувається на самому обряді?
На церемонії коен задає батькові питання: «Ти хочеш залишити дитину мені чи викупити її?» Батько відповідає: «Я хочу викупити». Він вручає коену срібло, коен благословляє дитину, іноді звучить шофар, читаються молитви й влаштовується святкова трапеза. Сама дитина, звісно, поки нічого не розуміє, але присутні відчувають — вони беруть участь у традиції, якій тисячі років.
А що сталося в Кременчуці?
Цю історію розповів 13 липня 2025 року офіційний сайт ізраїльської організації “Hidabroot” (הידברות) — однієї з найбільших у світі єврейських релігійних медіаплатформ.
Її заснував рабин Замір Коен (רב זמיר כהן), і вона зосереджена на поширенні єврейських цінностей, Тори та традиції серед широкої аудиторії — як релігійної, так і світської.
Мета Hidabroot: Об’єднати єврейський народ і наблизити світських євреїв до своїх коренів через сучасний, привабливий мультимедійний контент. Платформа активно використовує ТБ, радіо, YouTube і соцмережі, а також проводить семінари й шабатони.
Подія стала історичною з кількох причин:
- Одночасно взяли участь 24 первістки — від немовлят до чоловіків похилого віку (найстаршому було 70 років!).
- Це незвично, адже зазвичай обряд проводять індивідуально, в немовлячому віці.
- Усі учасники — євреї з України, які з різних причин не проходили цей обряд раніше. Тепер вирішили виконати цю заповідь.
- Обряд провели за всіма канонами єврейського закону (галахи).
- Місцем проведення став центральний синагогальний комплекс у Кременчуці, який став важливим центром єврейського життя.
Чому це важливо?
Це не просто релігійна подія, а знак духовного відродження єврейського життя в Україні. В умовах війни, нестабільності та криз такі події говорять про збереження ідентичності й віри.
Також подібне масове проведення обряду, включаючи літніх чоловіків, показує, що євреї, чиї родини були відірвані від традиції, хочуть відновити зв’язок із предками та з Торою.
Усе почалося з народження одного хлопчика
Коли дочка рабина Шломо Саломона (שלמה סלומון) — головного рабина Кременчука — народила свого первістка, родина почала готуватися до традиційного обряду. Але рабин Саломон запропонував перетворити особисту радість на щось більше. Він надіслав запрошення по громаді, пропонуючи іншим євреям, які коли-небудь були первістками, але не були викуплені, приєднатися до церемонії.
Спочатку відгукнулися одиниці. Але буквально за кілька днів кількість охочих зросла до двох десятків.
Хто взяв участь?
Серед 24 учасників були й немовлята, і чоловіки, народжені в 1950-х роках. Дехто ніколи не чув про існування цієї заповіді до недавнього часу. Хтось приїхав із сусідніх міст. Один чоловік тримав на руках свого новонародженого сина, інший стояв поруч зі своїм онуком — обидва вперше проходили обряд викупу.
«Ви звільнили не тільки себе»
Церемонію провів рабин і коен із Запоріжжя — Нахум Арентрой. Він спеціально подолав довгий шлях, щоб викупити кожного первістка відповідно до галахи. Йому допомагали рабини й шліахи з різних міст: Полтави, Києва, Дніпра.
На трапезі рабин Саломон виступив із емоційною промовою, нагадавши:
«Кожен, хто виконав сьогодні цю заповідь, не лише виправив своє минуле, але й укріпив майбутнє єврейського життя на цій землі».
Особливо запам’яталися слова рабина Меїра Стемблера, голови Федерації єврейських громад України:
«Ви народилися в тіні. У темряві радянського режиму. І все ж сьогодні, своїми ногами, своєю волею — прийшли сюди. Ви не просто зробили Підьйон. Ви зробили його самі. І це гучний крик — не в цій кімнаті, а в духовних світах».
Світло посеред війни
Кременчук колись був одним із головних центрів хасидського руху ХАБАД. І тепер, в умовах війни, місто знову стало місцем, де звучать благословення, плачуть дорослі чоловіки й народжується нова глава єврейської історії.
Що ми бачимо? Висновки від НАновости — Новини Ізраїлю
Навіть через десятиліття єврейська традиція повертається. Ті, хто народився при СРСР і виріс у повному відриві від юдаїзму, сьогодні самі приходять виконувати давні заповіді. Це не ностальгія — це внутрішня потреба повернутися до коріння.
Кременчук стає символом духовного відродження. Недарма саме в цьому місті, де колись вирувало хасидське життя, знову лунають слова благословення й молитви. Навіть в епоху тривог, місто дає єврейській Україні сигнал: ми живі.
Заповідь «Підьйон ха-Бен» — не просто формальність. Ми побачили, як вона поєднує покоління: дідусів, синів і немовлят. Це не релігійний обов’язок, а акт особистого повернення — іноді до того, чого людина навіть не знала, що втратила.
Масова участь — знак єдності. Одразу 24 людини в одному місці пройшли обряд, який зазвичай проводять у тиші та в родинному колі. Це свідчить про спільне бажання — не просто виконати міцьву, а розділити її з іншими.
У часи війни — такі події особливо важливі. Коли за вікном лунає тривога, а люди виїжджають, залишається питання: «Хто ми?». Відповідь — у синагозі, де сімдесятирічний чоловік зі сльозами на очах викуповує себе у коена. Це момент, у якому немає страху — тільки пам’ять і світло.
На тлі путінської агресії євреї та українці в Україні продовжують боротися разом. Їхня спільна стійкість — перед обличчям бомбардувань, руйнувань, холоду й смерті — не зламана. Єврейські громади не залишають країну, а зміцнюють духовну інфраструктуру. Українці захищають не лише свою землю, а й своїх єврейських співгромадян. Це не просто сусідство — це союз, перевірений вогнем.
Кременчуцький обряд — це не лише релігійний акт, це маніфест: «Ми не здаємось». Ні під ракетами, ні під ідеологічним тиском. Це — перемога життя над страхом, віри над руйнуванням, миру над насильством.
