Українські діти на окупованому Донбасі переживають психотравми через війну та нестабільність

Журналістам-розслідувачам потрапила добірка наукових робіт студентів Волгоградського медуніверситету. Рік тому вони проводили анкетування дітей у Станиці Луганській — прямо в зоні бойових дій. І вже сама постановка дослідження викликає питання.

Волгоградські автори заявили, що вимірювали рівень невротизації у 519 дітей і підлітків. Підсумок — показники вищі за норму. Депресія майже 7 з 20 за їхньою шкалою. Порушення сну, тривожність, девіантна поведінка — теж вище контрольних значень. Дівчата частіше реагують вегетативними розладами, у хлопців зростають поведінкові порушення.

Московський психолог, коментуючи анонімно, говорить про проблему порівняння: незрозуміло, яка саме норма використовувалася. У регіонах Росії розкид за аналогічними тестами — від 3,5 до 8 балів. При цьому такі опитування чутливі до формулювань і до того, хто саме запитує. Порівняння повинно йти з контрольною групою — наприклад, з дітьми з Волгограда. Цього не зробили.

Українські фахівці працюють інакше. Анкетування проводиться в безпечних просторах, з фокусом на ресурсах дитини, а не на фіксації симптомів. Наталія Масяк з фонду «Голоси дітей» підкреслює: етика важливіша за швидкість збору даних.

Українські дослідження показують іншу картину. У прифронтових зонах 65% дітей демонструють ознаки депресії, у половини — виражені порушення поведінки і сну. І це дані, отримані після евакуації, коли дитина хоча б частково поза загрозою.

Метод теж різниться. Українські психологи використовують CBCL, SDQ — міжнародні клінічні інструменти. Волгоградські дослідники обрали опитувальник неврозів, який гірше підходить для оцінки дітей в умовах війни. Це пояснює частину розбіжностей.

За словами Наталії Масяк, близько 70% дітей із зон бойових дій мають симптоми ПТСР. І це проявляється вже після виходу в безпечні умови. Ізраїльський психолог Михайло Горін-Галицький додає: психіка може адаптуватися до стресу, але особистість — ні. Наслідки приходять пізніше.

Одна з пацієнток українських психологів каже, що у її дочки досі виникають лякаючі образи — через місяці після евакуації. Це відповідає класичній динаміці посттравматичного розладу: симптоми з’являються, коли зникає безпосередня загроза.

Запит журналістів у Волгоградський медуніверситет про методи дослідження залишився без відповіді. Немає пояснень, немає коментарів, немає спроби уточнити стандарти роботи.

Детальний розбір етичних питань, методологічних помилок і порівняння з міжнародною практикою зібрано в розширеній версії матеріалу на НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, де ми фіксуємо, як дослідження дитячої психіки спотворює війна і чому коректні інструменти критично важливі.