Від Ізраїлю до України: Франческа Альбанезе знову вимагає позбавити зброї сторону, на яку напали

Спецдоповідач ООН, яка багато років вимагала ембарго на постачання зброї проти Ізраїлю, тепер виступила за припинення постачання зброї Україні і заговорила про «політичний розрахунок» всередині НАТО. Але сама ж визнала російське вторгнення агресією. Збираємо всю цитату, а не зручну половину.

Автор: Редакція NAnews

19 вересня 2026 року Франческа Альбанезе вийшла на сцену Festival di Open в італійській Пармі говорити про Газу. У програмі її розмова так і називалася — «Gaza e noi», «Газа і ми». Але в якийсь момент розмова перейшла на Україну. І вийшов епізод, який вже почали розбирати окремо від усього інтерв’ю.

Спочатку Альбанезе сказала те, з чим важко сперечатися на рівні встановленого міжнародного факту: Росія вторглася в Україну, відбувся акт агресії, війна незаконна. Вона навіть привела Україну як приклад того, як міжнародне співтовариство вміє застосовувати право «по підручнику», коли дійсно хоче це робити.

А потім — буквально через кілька фраз — сказала інше: зброю Україні треба перестати відправляти.

І тут розмова стала куди менш прямолінійною.

Не «роззброїти Київ». Але припинити постачати йому зброю — так

Почнемо з того, що розлетілося по соцмережах вже в більш жорсткій формі.

Альбанезе не сказала: «Україна повинна роззброїтися». Не сказала: «Київ повинен капітулювати». Не пропонувала забрати у ЗСУ вже наявну зброю.

Її формулювання інше:

«Я згодна з тими, хто вважає, що потрібно припинити відправляти зброю Україні і повернути дискусію в політичний простір».

Це все одно цілком конкретна політична пропозиція. Україна продовжує відбивати російське вторгнення, а Альбанезе пропонує її західним партнерам припинити нові постачання зброї.

Причому далі ведучий розмову не отримав від неї якогось готового плану, який би пояснював, що саме має статися після припинення озброєння Києва. Альбанезе сказала прямо:

«У мене немає рішення для закінчення війни».

Тобто схема вийшла трохи дивна навіть без всяких карикатур: зброю Україні перестати давати — це пропозиція є. Що має змусити Росію припинити війну після цього — готової відповіді немає.

Але і на цьому вона не зупинилася.

Війну почала Росія. А далі з’являється НАТО

Альбанезе в тому ж виступі окремо пояснила: політичні та геополітичні обставини, що передували війні, не скасовують юридичну оцінку. За її словами, можуть існувати «різні причини», які призвели до конфлікту, але війна залишається незаконною. Вона прямо говорила саме про російське вторгнення.

Тому приписувати їй тезу «Росія ні в чому не винна» було б нечесно.

Однак далі Альбанезе зробила вже політичний висновок. Вона сказала, що бачить певний «політичний розрахунок», який, на її думку, зароджується не в Європі, а «всередині НАТО, очолюваного Сполученими Штатами».

І додала, що комусь може бути вигідна слабка Європа, тому український фронт залишається відкритим — перш за все “ціною українських життів”.

На сцені доказів існування такого рішення НАТО — зберігати війну спеціально заради ослаблення Європи — представлено не було. Це політична інтерпретація Альбанезе, а не встановлений факт.

Виходить конструкція, яку тепер і обговорюють її критики: агресором вона визнає Росію, але припиняти постачання зброї пропонує Україні; одночасно частину пояснення продовження війни переносить на НАТО і США.

Не треба нічого додумувати. Ці дві частини її відповіді стоять поруч.

Для ізраїльтян це прізвище давно не нове

В Ізраїлі Франческу Альбанезе знають зовсім не по Україні.

Її офіційний мандат звучить так: спеціальний доповідач ООН з питань прав людини на палестинській території, окупованій з 1967 року. Саме так її посада позначена в системі спеціальних процедур Ради ООН з прав людини. Вона не є «спецдоповідачем з палестинських біженців», як зараз іноді пишуть у переказах.

Після 7 жовтня 2023 року Альбанезе стала одним з найбільш помітних міжнародних критиків дій Ізраїлю в Газі. Вона звинувачувала Ізраїль у найтяжчих порушеннях міжнародного права, використовувала визначення «геноцид», яке ізраїльська сторона відкидає, і неодноразово вимагала ембарго на постачання зброї.

Причому мова йшла не про випадкову фразу.

У вересні 2024 року Альбанезе увійшла до групи експертів ООН, яка прямо закликала держави ввести повне ембарго на постачання зброї проти Ізраїлю, включаючи припинення постачання озброєнь і товарів подвійного призначення.

У липні 2025 року вона знову закликала припинити постачання зброї Ізраїлю, розірвати частину торгових і фінансових відносин і домагатися відповідальності компаній, які вона вважала пов’язаними з ізраїльською політикою на палестинських територіях. Ізраїль ці висновки і використовувані Альбанезе визначення відкидав.

І ось тепер, у вересні 2026-го, вона пропонує припинити постачання зброї вже Україні.

Ізраїль і Україна — не один і той же конфлікт

Тут дуже легко скотитися в красиву схему: «Ізраїль — Україна, ХАМАС — Росія, значить все однаково». Ні, не однаково.

Юридична історія, території, учасники, попередні події, міжнародні рішення — різні. Ставити між війнами знак рівності тільки тому, що так красивіше виглядає публікація, ми не будемо.

Але порівнювати позицію одного і того ж міжнародного експерта з питання озброєнь цілком можна.

Альбанезе підтримувала ембарго на постачання зброї проти Ізраїлю. Тепер вона говорить, що слід припинити відправляти зброю Україні.

При цьому в українському випадку вона сама визнає російське вторгнення агресією і незаконною війною.

Її прихильники можуть вважати ці позиції послідовними: менше зброї, більше дипломатії, тиск і санкції проти порушників міжнародного права.

Критики Альбанезе називають інше протиріччя: якщо держава зазнала збройного нападу, то чому саме її можливість отримувати озброєння повинна скорочуватися до того, як агресор припинив бойові дії?

Це вже суперечка про її політичну логіку. Але фактична база цієї суперечки існує.

Саме в цій точці НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency бачить ізраїльсько-український ракурс історії: не намагатися довести, що дві війни однакові, а подивитися, як один міжнародний експерт застосовує ідею припинення постачання зброї до зовсім різних воєн — і якими аргументами це пояснює.

Ми раніше розбирали, як Росія одночасно пов’язана з війною проти України, Іраном і ризиками для Ізраїлю, в матеріалі «Директор ЦРУ попередив Росію скоротити допомогу Ірану і не атакувати НАТО».

Є і інший ізраїльський контекст: російські дипломати самі публічно ставили Ізраїлю в заслугу те, що він не постачає зброю Україні. Про це НАновини писали в матеріалі «Посол РФ в Ізраїлі похвалився: Ізраїль не вводив санкції проти РФ і не постачає зброю Україні».

Що говорить міжнародне право — без Альбанезе, НАТО і соцмереж

2 березня 2022 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію ES-11/1 з назвою «Агресія проти України».

За неї проголосувало 141 держава, проти — п’ять, ще 35 утрималися. Резолюція вимагала від Росії негайно, повністю і безумовно вивести війська з території України в її міжнародно визнаних кордонах.

Є і стаття 51 Статуту ООН. Вона зберігає за державою, що зазнала збройного нападу, право на індивідуальну і колективну самооборону. Тобто допомога інших держав країні, що здійснює право на самооборону, сама по собі не перетворює цих помічників у «винуватців початку війни».

Це не означає, що кожна країна зобов’язана постачати Києву зброю або що будь-яке озброєння повинно передаватися автоматично. Таких слів у Статуті ООН немає.

Але тезу «Захід постачає зброю — тому Захід продовжує війну» не можна просто видати за юридичний наслідок міжнародного права. Це вже політичне тлумачення причин продовження війни.

Альбанезе саме політичне пояснення і пропонує.

Чому її слова швидко знадобилися російській пропаганді

22 вересня UN Watch повідомив, що звернувся до генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша через виступ Альбанезе.

Організація стверджує, що вона вийшла за межі свого мандата, використовуючи статус спецдоповідача для заяв про НАТО, європейську безпеку і російсько-українську війну. UN Watch також заявив, що фрагменти виступу вже поширюються проросійськими інформаційними ресурсами.

Тут теж акуратно з назвами.

UN Watch — не орган ООН. Це женевська неурядова організація, давно і різко критикуюча Альбанезе і роботу частини структур ООН з ізраїльського питання.

Тому фраза «ООН засудила Альбанезе» зараз була б неправдою. UN Watch вимагала реакції ООН — це зовсім інше.

Але інформаційний механізм зрозумілий.

Для російського пропагандистського повідомлення не обов’язково відтворювати весь виступ. Не обов’язково показувати фрагмент, де Альбанезе називає вторгнення Росії агресією і війну незаконною.

Достатньо залишити: «спецдоповідач ООН виступила проти постачання зброї Україні і звинуватила НАТО».

Друга половина вже поїде кудись вниз, дрібним шрифтом. Якщо взагалі поїде.

Пояснення для ізраїльських читачів: хто така Альбанезе і чому вона взагалі може так говорити

Тут чотири моменти, які в Ізраїлі часто змішують в один.

Перше. Франческа Альбанезе не представляє ООН як державний чиновник представляє міністерство. Спеціальні доповідачі належать до системи незалежних експертів Ради ООН з прав людини. Їхні заяви не є автоматично офіційною позицією генерального секретаря, Генасамблеї або Ради Безпеки.

Друге. Її власний мандат стосується “палестинських територій, окупованих з 1967 року”. Україна, НАТО і європейська безпека в цей тематичний мандат не входять. Саме наявність мандата, звичайно, не забороняє людині висловлюватися про інші війни, але це вже не розслідування в рамках її основної функції.

Третє. Ембарго на постачання зброї і «роззброєння» — не одне і те ж. Ембарго припиняє нові постачання або їх частину. Воно не змушує армію автоматично здати вже наявні ракети, літаки, гвинтівки і боєприпаси. Тому формулювання «Альбанезе вимагала роззброїти Київ» емоційно зрозуміле, але буквально її словам не відповідає.

І четверте. Україна не є членом НАТО. Держави альянсу надають Києву військову, фінансову і розвідувальну допомогу, але Росія веде війну проти України, а не формально оголошену війну з НАТО. Коли Альбанезе говорить про «політичний розрахунок всередині НАТО», вона описує власну версію причин, з яких конфлікт триває.

Ось тут і проходить межа між цитатою і інтерпретацією. І її краще не стирати.

Американські санкції — так, вони діють

Є ще одна частина історії, яку в початкових публікаціях переказують майже анекдотично: Альбанезе сама знаходиться під американськими санкціями.

Це факт.

США ввели санкції проти неї в липні 2025 року. Тоді держсекретар Марко Рубіо пов’язував рішення з її діями, спрямованими, за позицією Вашингтона, на просування розслідувань Міжнародного кримінального суду проти американських і ізраїльських осіб і організацій. Правозахисні групи і сама Альбанезе ці санкції критикували.

У травні 2026 року після судових подій її статус змінювався, однак 27 травня OFAC офіційно знову додав Francesca Paola Albanese в американський список SDN. Запис Міністерства фінансів США доступний і зараз.

Але пов’язувати санкції США з її нинішньою заявою по Україні не можна.

Вони з’явилися раніше і стосуються суперечки навколо Ізраїлю, США і Міжнародного кримінального суду.

Одна людина, два фронти і одна незручна фраза

Так що сталося в Пармі, якщо викинути з історії образи і залишити тільки зафіксовані слова?

Франческа Альбанезе визнала російське вторгнення агресією. Вона сказала, що війна незаконна і що міжнародне співтовариство спочатку застосувало до російського вторгнення міжнародне право саме так, як слід реагувати на агресію.

А потім запропонувала припинити відправляти зброю Україні.

Сказала, що готового рішення закінчення війни у неї немає.

І висунула версію про політичний розрахунок всередині очолюваного США НАТО, який, на її думку, може бути пов’язаний з зацікавленістю в слабкій Європі і збереженням відкритого українського фронту.

По Ізраїлю у Альбанезе давно інша велика історія — звинувачення проти ізраїльської політики, вимоги санкцій і повного ембарго на постачання зброї. Ізраїль її висновки відкидає, США ввели проти неї санкції, а суперечки навколо її мандата давно вийшли далеко за рамки юридичних семінарів.

Тепер до цього додалася Україна.

І тут вже кожен може оцінювати послідовність її позиції самостійно. Фактична конструкція при цьому досить проста: агресором в Україні Альбанезе називає Росію, але припинення постачання зброї вимагає не від Росії, а від держав, що озброюють Україну.

Це не медичний діагноз і не привід придумувати їй хворобу.

Це політична позиція.

І тепер вона записана на відео повністю — разом з тією частиною, яку зручно цитувати Москві, і з тією, яку Москві цитувати вже помітно менш зручно.