- 22 Січня, 2026
- 3:40 pm
- Ізраїль, Україна
Що означає цей день, як він виник і чому він знову став вирішальним
Привітання України з боку Ізраїлю
22 січня Україна відзначає День Соборності — державне свято, пов’язане з ідеєю національної єдності та територіальної цілісності країни. У цей день слова підтримки українському народу пролунали і з боку Ізраїлю.
З офіційним привітанням виступило Посольство Ізраїлю в Україні. У зверненні посла Міхаеля Бродського підкреслювалося, що День Соборності — це день єдності, стійкості та спільних цінностей, які особливо значущі для країни, що знаходиться в стані повномасштабної війни. Було зазначено, що йдеться не лише про історичну дату, але й про принцип, який допомагає українському суспільству зберігати цілісність в умовах постійних загроз.
Окреме і більш особисте звернення опублікував Головний рабин України Моше Асман. У своєму заяві він говорив про важку реальність, у якій живе Україна, про страждання мирних людей через російську агресію, про удари по містах, енергетиці та критичній інфраструктурі. Рабин зазначив, що звертається до Всевишнього з молитвою про диво — про силу, яка допоможе українцям вистояти і зупинити війну. Він висловив щире захоплення єдністю українського народу і тією гідністю, з якою країна проходить через найважчі випробування, завершивши звернення благословенням Україні.
Що таке День Соборності України — детальне пояснення та історія
День Соборності України відзначається щорічно 22 січня. Він присвячений події, яка відбулася 22 січня 1919 року і стала одним з ключових моментів української історії — Акту Злуки, тобто офіційному оголошенню про об’єднання двох українських держав того часу.
Йдеться про об’єднання:
- Української Народної Республіки (УНР), яка виникла на території колишньої Російської імперії,
- і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), утвореної на землях розпавшоїся Австро-Угорської імперії.
Урочиста церемонія відбулася в Києві, на Софійська площа, рівно опівдні. Ця дата була обрана не випадково: 22 січня 1918 року, рівно за рік до цього, Центральна Рада в Києві проголосила повну незалежність України.
Політичний контекст
На початку XX століття українські землі були розділені між різними державами. Схід і центр перебували під контролем колишньої Російської імперії, західні регіони — Галичина, Буковина, Закарпаття — входили до складу Австро-Угорщини. Після закінчення Першої світової війни обидві імперії розпалися, і в українців вперше за століття з’явився шанс створити власну державу.
У листопаді 1917 року була проголошена Українська Народна Республіка. До її складу увійшли дев’ять губерній. У жовтні 1918 року у Львові була створена Українська Національна Рада, а 19 жовтня 1918 року проголошена Західноукраїнська Народна Республіка.
Переговори про об’єднання двох держав почалися практично відразу. 1 грудня 1918 року у місті Фастів був підписаний попередній договір про намір створити єдину українську державу. 3 січня 1919 року парламент ЗУНР у місті Станіслав (нині Івано-Франківськ) офіційно схвалив об’єднання. 21 січня 1919 року у Хусті було прийнято рішення про приєднання Закарпаття до України.
Наступного дня, 22 січня 1919 року, у Києві Акт Злуки був публічно проголошений перед десятками тисяч людей.
Урочиста церемонія в Києві
Вранці 22 січня в Києві пройшли богослужіння у всіх церквах. Місто було прикрашене синьо-жовтими прапорами та державними символами. На Софійській площі була зведена тріумфальна арка.
Під час церемонії представник ЗУНР Лонгин Цегельський зачитав грамоту про об’єднання і передав її керівництву УНР. Універсал Директорії оголосив Федір Швець, член вищого органу влади. У документі говорилося, що відтепер східні та західні українські землі «зливаються воєдино» і утворюють одну державу.
Після офіційної частини відбувся молебень і військовий парад.
Чому об’єднання виявилося символічним
Незважаючи на юридичне проголошення, реального державного злиття не відбулося. Україна опинилася в стані війни одразу на кількох фронтах, в умовах дипломатичної ізоляції та внутрішньої кризи. Вже в 1919–1920 роках молода держава зазнала військової поразки, а українські землі були знову розділені між сусідніми державами.
Тим не менш Акт Злуки мав величезне історичне значення. Це був перший за приблизно 600 років реальний політичний крок до об’єднання українських земель. Він став потужним символом волі народу до єдності і зіграв ключову роль у формуванні української політичної нації.
Заборона і повернення свята
У радянський період День Соборності був заборонений. Будь-які згадки про нього вважалися «контрреволюційними». Однак пам’ять про нього зберігалася — в еміграції та в суспільній свідомості.
Одним з найважливіших символів повернення цієї ідеї став «живий ланцюг» 21 січня 1990 року, коли від Івано-Франківська через Львів до Києва вишикувався ланцюг людей довжиною сотні кілометрів. За різними оцінками, в акції взяло участь від 500 тисяч до 3 мільйонів осіб.
Офіційно День Соборності був встановлений державним святом у 1999 році. У 2011–2014 роках він тимчасово носив назву «День Соборності та Свободи», однак пізніше історична назва була повернута.
Значення сьогодні
Сьогодні День Соборності — це вже не тільки історична дата і не тільки пам’ять про події 1919 року. В умовах повномасштабної війни він став символом реальної боротьби за виживання держави. Україна захищає свою територіальну цілісність не на рівні декларацій, а під ударами ракет, дронів та артилерії путінської росії.
Російська агресія спрямована не тільки проти армії. Удари по містах, енергетиці та критичній інфраструктурі призвели до масових руйнувань, відключень світла, води та опалення. Зими для мільйонів людей проходять в умовах холоду, темряви та постійної загрози нових атак. Цілі регіони живуть у режимі гуманітарної кризи, коли кожен день — це питання витривалості та взаємної підтримки.
У цих умовах соборність перестала бути абстрактним поняттям. Сьогодні вона означає, що вся країна тримається разом — фронт і тил, схід і захід, великі міста і маленькі громади. Це єдність проявляється в армії, у волонтерському русі, у допомозі переселенцям, у підтримці тих, хто залишився без дому, тепла і базових умов для життя.
У цій загальній обороні України бере участь і єврейська громада країни. Українські євреї — як і всі громадяни — знаходяться під тими ж обстрілами, переживають ті ж відключення, ховають загиблих і допомагають пораненим. Представники єврейських громад служать в армії, працюють волонтерами, організовують гуманітарну допомогу, підтримують літніх, дітей і вимушених переселенців. Війна не ділить українське суспільство за релігією чи походженням — вона об’єднує його перед загрозою.
Тому сьогодні соборність для українців — це передусім спільний захист країни, право жити у власній державі і самостійно визначати своє майбутнє. Це відмова прийняти логіку сили, нав’язану ззовні, і готовність платити високу ціну за свободу і незалежність.
Привітання і слова підтримки, що пролунали в цей день з боку Ізраїлю, мають особливе значення. Вони показують, що трагічний досвід війни, боротьби за виживання і захист своєї країни зрозумілий ізраїльському суспільству. Солідарність, виражена як на рівні дипломатії, так і на рівні духовних лідерів, підкреслює: боротьба України за єдність і свободу сприймається як частина універсальної боротьби народів за право на життя і безпеку.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
