Венеційська бієнале залишила Росію та Ізраїль на виставці, але вивела їх з боротьби за головні нагороди

24 квітня 2026 року навколо Венеційської бієнале розгорівся новий політичний скандал: міжнародне журі 61-ї виставки сучасного мистецтва заявило, що не буде розглядати Росію та Ізраїль серед претендентів на головні нагороди — «Золотого лева» та «Срібного лева». При цьому національні павільйони обох країн залишаються в програмі виставки, відкриття якої заплановано на 9 травня 2026 року.

Формально рішення журі пояснюється посиланням на Міжнародний кримінальний суд і звинувачення, пов’язані з лідерами цих держав.

На практиці ж йдеться про набагато ширшу історію: велика художня платформа знову опинилася в центрі суперечки про війну, відповідальність, бойкот, свободу мистецтва та межі політичного тиску.

Для ізраїльської аудиторії ця тема особливо чутлива. Ізраїль у даному випадку опинився поставлений в один ряд з Росією — країною, яка веде повномасштабну війну проти України і використовує культуру як частину зовнішньополітичної присутності.

Таке сусідство вже саме по собі викликає питання: де проходить межа між юридичною формулою, політичним жестом і моральною підміною?

Що вирішила Венеційська бієнале

Журі Венеційської бієнале заявило, що утримається від розгляду країн, лідери яких, за формулюванням міжнародних повідомлень, фігурують у справах Міжнародного кримінального суду. В результаті з конкурсної гонки за ключові нагороди фактично виведені Росія та Ізраїль.

Важливо: це не означає виключення павільйонів з виставки.

Росія та Ізраїль зможуть представити свої проекти, глядачі зможуть їх побачити, але журі не буде розглядати ці роботи як можливих лауреатів головних призів. Тобто бієнале обрала проміжну модель: не заборонити участь, але обмежити символічне визнання.

Чому це виглядає як компроміс

Організатори бієнале підкреслюють, що міжнародне журі діє автономно і самостійно визначає лауреатів. Прес-служба виставки окремо вказала, що організація не втручається в рішення журі і одночасно не бере на себе право забороняти участь національних павільйонів визнаних держав.

Саме тут виникає головний конфлікт.

З одного боку, бієнале намагається зберегти статус відкритої міжнародної платформи. З іншого — журі фактично вводить політико-етичний фільтр, який впливає на підсумкову ієрархію виставки. Павільйони залишаються, але повноцінної участі в гонці за престижні нагороди вже немає.

Для мистецтва це не технічна деталь. «Золотий лев» Венеційської бієнале — не просто премія, а знак глобального визнання. Відсторонення від нагород не закриває двері павільйону, але змінює статус країни всередині події.

Росія, Ізраїль і різна природа звинувачень

В українському та європейському контексті головний фокус зараз спрямований передусім на російський павільйон. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну участь Москви у великих культурних подіях стала сприйматися не як «звичайна культура», а як питання політичної нормалізації режиму, відповідального за війну, руйнування міст, удари по цивільній інфраструктурі та знищення української культурної спадщини.

Росія не брала участі у виставці 2024 року, а її повернення у 2026-му викликало різку реакцію з боку Євросоюзу, України, країн Балтії, Фінляндії та великої кількості діячів культури. Associated Press повідомляє, що ЄС вже оголосив про скорочення гранту на 2 млн євро для Венеційської бієнале через повернення російського павільйону.

З Ізраїлем ситуація інша, але не менш політизована. Рішення журі пов’язане з міжнародною критикою дій Ізраїлю в Газі та ордером МКС щодо прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху. Однак для ізраїльського суспільства така постановка питання сприймається особливо болісно: Ізраїль веде війну після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року, а загроза з боку Ірану, «Хізбалли» та інших проксі-груп залишається частиною реальної безпеки країни.

Чому порівняння Ізраїлю та Росії викликає роздратування

Для багатьох в Ізраїлі та в єврейській діаспорі сама зв’язка «Росія та Ізраїль» в одному рішенні виглядає проблемною. Росія є агресором у війні проти України. Ізраїль, яким би жорстким не був міжнародний спір навколо його дій у Газі, розглядає свою війну як боротьбу з терористичною інфраструктурою після найбільшого нападу на євреїв з часів Голокосту.

Це не скасовує суперечок про право, гуманітарні наслідки та відповідальність політичного керівництва.

Але механічне об’єднання двох країн в одній формулі створює відчуття морального урівнювання, яке саме по собі стає політичною заявою. Саме тому рішення журі буде обговорюватися не тільки в культурних колах, але й у дипломатичному, єврейському, українському та ізраїльському контексті.

У цьому сенсі НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency звертає увагу на ключову деталь: бієнале не просто оцінює мистецтво, а фактично бере участь у глобальній суперечці про те, кого міжнародні інституції вважають допустимим співрозмовником, кого — проблемним учасником, а кого — символом недопустимого повернення до нормальності.

Міжнародна реакція: тиск на бієнале посилюється

Євросоюз вдарив по фінансуванню

Найсерйозніший практичний крок поки пов’язаний саме з Росією. Єврокомісія різко засудила рішення допустити російський павільйон і заявила про скорочення гранту на 2 млн євро, розрахованого на трирічний період. За даними AP, бієнале отримала 30 днів, щоб обґрунтувати свою позицію щодо участі Росії.

Це важливий сигнал: суперечка вийшла за межі культурної дискусії.

Якщо раніше йшлося про листи, заяви та публічний тиск, тепер питання перейшло в площину грошей, договорів та інституційної відповідальності. Євросоюз фактично каже: якщо платформа дає сцену російській державній присутності, вона не може розраховувати на попередній рівень європейської підтримки.

Латвія, Фінляндія, Україна та протести художників

Латвія заявила про бойкот відкриття бієнале 9 травня, Фінляндія обмежує формат участі при збереженні російського павільйону, а голови міністерств культури та закордонних справ 22 країн виступили проти повернення Росії на виставку. Європейські та українські представники пов’язують це не з цензурою, а з неможливістю робити вигляд, що російська держава залишається звичайним культурним учасником після війни проти України.

Україна також звернулася до Італії з проханням не видавати візи російським учасникам, пов’язаним з павільйоном. За словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, Київ вже ввів санкції проти окремих осіб, причетних до організації російської участі, і очікує відповідних рішень від країни-організатора.

Окремий тиск йде з боку художників. Понад 70 учасників звернулися до керівництва бієнале з протестом проти участі Ізраїлю, Росії та США. Це показує, що всередині художнього середовища немає єдиної лінії: одні вимагають виключень і бойкотів, інші вважають, що мистецтво має залишатися простором діалогу навіть у найважчі періоди.

Як відповідають організатори та Італія

Венеційська бієнале наполягає, що не порушила правил і не має повноважень забороняти участь країні, визнаній Італійською Республікою. Організатори також вказують, що російський павільйон у садах Джардіні історично належить Росії, і для участі Москва мала повідомити фонд про намір відкрити експозицію.

В Італії реакція теж неоднорідна.

Міністр культури Італії Алессандро Джулі, за повідомленнями, дистанціювався від відвідування Центрального павільйону і обрав поїздку до Львова — символічний жест у бік України. Водночас віце-прем’єр Маттео Сальвіні розкритикував тиск Брюсселя, а президент регіону Венето Альберто Стефані назвав дії ЄС неприйнятними, стверджуючи, що мистецтво має створювати простір для культурного діалогу.

Росія, як завжди, представила ситуацію як атаку Заходу на культуру. Представник МЗС РФ Марія Захарова назвала можливе скорочення фінансування «кроком назад» і звинуватила Захід в «антикультурі». Для Москви це зручна рамка: замість розмови про війну проти України — розмова про нібито ущемлену культуру.

Але саме це і є частиною проблеми. Російська держава роками використовує культурні платформи як м’яку силу, а потім вимагає відокремлювати мистецтво від політики в той момент, коли політика стає незручною.

Що це означає для Ізраїлю

Для Ізраїлю рішення журі Венеційської бієнале — неприємний сигнал. Воно показує, що міжнародні культурні інституції все частіше переходять від універсальних художніх критеріїв до політичних обмежень, причому ці обмеження можуть застосовуватися в дуже широких і спірних зв’язках.

Ізраїльський павільйон залишається на виставці. Це важливо.

Але виключення з боротьби за нагороди означає, що навіть при формальній присутності країна стикається з символічним бойкотом. Така модель може повторюватися і на інших міжнародних платформах: не повна заборона, не пряме виключення, а зниження статусу через рішення журі, кураторів, фондів і партнерів.

Для України головне питання — не допустити нормалізації російської присутності. Для Ізраїлю — не дозволити, щоб війна проти терористичних організацій автоматично переводилася в ту ж моральну категорію, що й агресивна війна Росії проти України.

Саме в цій розвилці і знаходиться нинішня Венеційська бієнале.

Формально це виставка сучасного мистецтва. По суті — дзеркало міжнародної політики 2026 року, де павільйони, нагороди, гранти і бойкоти стали мовою дипломатії.