«Коли потрапила ракета, Олена годувала своє 2-х місячне немовля, поруч грали 2 її старших дітей, всі загинули»: пронизлива історія сім'ї, яку вбив путін у Кривому Розі (Україна)

Ця історія вразила серця українців. У той фатальний момент, коли російська балістична ракета влетіла до їхнього будинку в Кривому Розі, 32-річна Олена Кулик годувала своє 2-місячне немовля. Поруч грали її старші діти, Кирило та Демід, яким було 10 та майже 3 роки.

Трагедія забрала життя всіх дітей та їх матері, залишивши батькаМаксима, на самоті та глибокому горі. Максим Кулик за лічені хвилини втратив усю свою родину – 32-річну дружину Олену та 3 своїх дітей.

«Нехай Всевишній помститься за кров усіх убитих дітей»

Головний рабин України, Моше Асман, висловив загальний біль країни:

«Нехай Всевишній помститься за кров усіх дітей, убитих російською армією!».

Ці слова, немов просякнуті гіркотою та скорботою, передають колективну втрату та страждання кожного, хто зіткнувся із втратами.

Коли військовий злочин стає нормою

З самого ранку 11 листопада 2024 року агресор завдав ракетного удару по Кривому Розі Дніпропетровської області. Окупанти потрапили до п'ятиповерхової будівлі балістичної ракети. У криворізькій багатоповерхівці повністю зруйновано квартири з першого по п'ятий поверх одного з під'їздів.

Росія продовжує цілеспрямовано знищувати цивільні будинки, наражаючи мирних жителів смертельної небезпеки. Як розповіли очевидці та друг родини Куликів, Максим вижив випадково, бо відійшов на кухню, де його викинуло на поверх нижче внаслідок удару. Повернутись він уже не міг, бо будівля обрушилася. За словами очевидців, рятувальники змогли знайти тіла Олени та двох дітей лише через 14 годин, а молодшу дитину ще пізніше.

Ця трагедія знову нагадує, як російські сили нехтують будь-якими нормами міжнародного права, спрямовуючи свої ракети на мирних громадян, що вже стало жорстокою політикою в путінській війні проти України. Потужний ракетний удар у житловий будинок у центрі Кривого Рогу — це не випадковість, а навмисний злочин, який виправдовує російське керівництво військовою необхідністю. Але як може бути виправданням смерть немовляти, що сидить на руках матері?

Історія, яка руйнує душі

Друг родини, фотограф Олександр Дегтяр, поділився гіркотою, згадуючи про позитивну та життєлюбну родину Куликів: «Для Максима та його дружини діти були сенсом життя… Нині він залишився без сім'ї і не може розмовляти з нами». Максим та Олена були прикладом для багатьох, займалися волонтерською діяльністю, допомагали бездомним та іншим нужденним під час пандемії.

За даними НАновинируйнівний ефект російських атак відчувається на кожному кроці, але для Максима це стала особиста трагедія, якій не буде кінця.

Мовчання в горі та очікування справедливості

Президент України Володимир Зеленський прокоментував цей жах, заявивши, що без міжнародної підтримки та озброєння для захисту громадян від терору Росія продовжуватиме свої атаки:

«Росія не зупиниться без сильних рішень та потужної підтримки».

Кожен ракетний удар по житлових кварталах руйнує не лише будівлі, а й життя людей, які будували свої будинки, виховували дітей та сподівалися на майбутнє.

Міжнародні правозахисні організації розглядають (?) усі факти подібних злочинів, щоб притягнути винних до відповідальності. Однак, як наголошують багато хто, однієї справедливості буде недостатньо, щоб заглушити біль та скорботу, які російська армія приносить в українські родини.

Жах війни: коли кожен дім – ціль

Сьогодні, коли кожен український дім може стати наступною метою російських сил, ми розуміємо, що кожна людська мить може виявитися останньою. Ця трагедія символізує всю безглуздість і руйнування, які приносить війна в життя мирних людей.

І нехай будуть почуті слова Моше Асмана:

«Нехай Всевишній помститься за кров усіх убитих дітей!»

Залишити коментар у Telegram — каналі НАновини↓