- 5 Грудня, 2025
- 7:51 pm
- В світі
Міжнародний кримінальний суд не згортає процес і продовжує готувати ордер на арешт путіна. Навіть коли Вашингтон намагається утримати переговорний трек на плаву, лінія Гааги йде окремо — строго за процедурами. Українська тема знову опинилася в центрі міжнародного тиску, хоча публічні формулювання стали помітно обережнішими.
Відмова Москви визнавати юрисдикцію суду — не новина і не виняток. Російські заяви звучать однаково вже кілька років: структура, якій Росія не підпорядковується, не може пред’являти їй претензії. Аргумент юридично спірний, але політично зручний. Саме він знову витягнутий на поверхню як основний щит проти майбутнього ордера. І це серйозно ускладнює будь-які спроби рухати процес вперед.
Західні країни продовжують публікувати факти, які, за їхніми словами, підтверджують військові злочини в Україні. Йдеться і про ракетні удари по цивільних об’єктах, і про зруйновану інфраструктуру, і про випадки, які документують правозахисні групи. Росія все це відкидає, змінюючи фокус розмови на власні наративи. Історія повторюється: один пул доказів — два різних світи інтерпретації.
На тлі всього цього США намагаються утримувати дипломатичний діалог. Не для того, щоб сподобатися комусь у Європі, а тому що без розмови сторони заходять у вузький коридор, де немає ні інструментів, ні швидкості для реального прогресу. Експерти сперечаються: чи є сенс вести консультації, поки обговорюється міжнародний ордер. Скепсису багато, але Білий дім, як видно, не готовий кидати канал.
Перспективи миру поки виглядають абстракцією. Москва не демонструє готовності змінювати позицію. Київ продовжує посилатися на міжнародне право. Розрив між позиціями робить будь-які «паперові домовленості» малореалістичними. Кожне нове загострення — навіть невелике — звужує простір для маневру і викликає жорстку реакцію з боку партнерів України.
Міжнародні структури фіксують те, що відбувається, майже в режимі реального часу. Тиск на Росію не зменшується, хоча всередині країни це подається інакше — як зовнішня атака на суверенітет. Співпрацювати з ICC Москва не збирається, і це відомо всім заздалегідь. Але спостерігачі зазначають: зовнішній тиск продовжиться, і динаміка навколо ордера буде використовуватися в дипломатичних іграх ще довго.
У підсумку картина виглядає стабільною в найнеприємнішому сенсі: переговори йдуть, звинувачення звучать, позиції сторін не рухаються. Між теорією мирного врегулювання і практикою реальної політики — все та ж прірва. Держави висловлюють надії, експерти формують прогнози, але поле залишається жорстким і конфліктним. Тут вже важливі не тільки дипломатичні формули, але і те, як події будуть трактуватися глобальними медіа, включаючи ресурси на кшталт НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, які фіксують реакцію регіону і дають їй ширший контекст.
