- 6 Березня, 2026
- 2:24 pm
- В світі
5 березня 2026 року президент США Дональд Трамп публічно посварився з Такером Карлсоном і фактично вивів його за межі руху MAGA. Приводом стала війна навколо Ірану та участь США в ударах, які Карлсон назвав «абсолютно огидними та злими».
Ця історія швидко перестала бути просто суперечкою «за» чи «проти» операції. Вона перетворилася на показовий конфлікт про те, хто взагалі має право говорити від імені гасла America First, а потім — у конвеєр конспірології, де в кадр вже тягнуть Храмову гору, «Аль-Аксу» та звинувачення на адресу Хабаду.
Наступного дня, 6 березня 2026 року, головний рабин України Моше Асман записав звернення, в якому пов’язав цю хвилю з давно розкрученими антисемітськими міфами і окремо підкреслив їх російське походження: «то скоріш за все з-за поребрика (з Росії – ред.) … закидається думка вже давно … що євреї хочуть тут, в Україні, відбудувати Новий Єрусалим».
Удари по Ірану та розкол “America First”
Спусковим гачком стали удари США (і Ізраїлю – ред.) по Ірану, про початок яких Трамп оголосив 28 лютого 2026 року, назвавши дії Вашингтона «великими бойовими операціями» і описуючи їх як масштабну військову кампанію, але не війну в формальному сенсі.
На цьому тлі Карлсон — людина, яка ще недавно вважалася одним з найгучніших медійних союзників Білого дому, — дав інтерв’ю ABC News головному вашингтонському кореспонденту Джонатану Карлу і вимовив фразу, яка розійшлася по американських медіа: він назвав атаку на Іран «абсолютно огидною та злою». Карлсон нещодавно повернувся з Ізраїлю.
Карлсон додав другу репліку, вже суто внутрішньополітичну: за його словами, це «перетасує колоду найглибшим чином», маючи на увазі наслідки для коаліції навколо Трампа.
Далі він розширив тезу до прямого звинувачення: США, мовляв, воюють не за свої інтереси, а тому що «Ізраїль хотів, щоб це сталося». У випуску свого проекту Карлсон сформулював це максимально жорстко:
«Це сталося тому, що Ізраїль хотів, щоб це сталося. Це війна Ізраїлю. Це не війна США. Важко говорити це, але рішення тут прийняли не США. Його прийняв Біньямін Нетаньяху», — сказав Карлсон.
Він також стверджував, що бойові дії не пов’язані ні з національною безпекою США, ні з економічними інтересами країни, ні з загрозою створення зброї масового знищення, і що «ніхто не хоче, щоб ця війна велася», а вона нібито «задумана для того, щоб нашкодити Сполученим Штатам».
Відповідь Трампа: суперечка не про Іран, а про «належність»
Трамп відповів Карлсону не аргументами по Ірану, а ударом по статусу — в логіці «ти наш чи не наш».
5 березня 2026 року в інтерв’ю тому ж Джонатану Карлу президент США заявив:
«Такер збився з шляху. Я давно це зрозумів, і він не MAGA. MAGA рятує нашу країну. MAGA робить нашу країну знову великою. MAGA — це “Америка перш за все”, а Такер — нічого з цього. І Такер насправді недостатньо розумний, щоб це зрозуміти».
Сенс відповіді був прозорим: Трамп позначив межу допустимої критики не як суперечку про війну, а як питання належності до руху. Тим самим він зробив конфлікт показовим для всієї медійної екосистеми навколо себе — і одночасно дав зрозуміти, що не вважає випад Карлсона загрозою для власної бази.
Але проблема, як ви і підкреслили в тексті, в тому, що Карлсон — лише вершина айсберга. Білому дому довелося в ці дні відбиватися від докорів союзників у відході від гасла America First: саме наявність публічних розбіжностей стало новиною саме тому, що зазвичай консервативні медіа-союзники «співають дифірамби», а тепер частина з них наважилася сперечатися по головній темі перших днів війни.
Важлива передісторія тут теж є: ще в червні 2025 року, коли в таборі Трампа вже спалахували суперечки про ціну і цілі силового тиску на Іран, Трамп їдко атакував Карлсона за його позицію, використовуючи формулювання в стилі «чудакуватого Такера Карлсона» і наполягаючи, що Іран не повинен отримати ядерну зброю, а Карлсон «цього не розуміє».
«Божевільний Карлсон»: від політичної критики — до «Аль-Акси» і «Хабаду»
Далі історія звернула в набагато небезпечнішу зону.
У своєму шоу Карлсон заявив, що «мета війни Ізраїлю» нібито пов’язана з бажанням зруйнувати мечеть «Аль-Акса» і побудувати на її місці Третій храм. Як «свідчення» він згадував нашивку з зображенням символу Храму, “помічену на деяких солдатах ЦАХАЛ” під час бойових дій, і робив висновок, що сам вид цього символу передбачає релігійну мету війни.
Окремо Карлсон “висловлював здивування” тим, що солдати армії, частково фінансованої американськими платниками податків, демонструють символи, які він пов’язує з будівництвом Храму.
Потім він прив’язав цей сюжет до хасидів Хабаду і заявив, що вони роками просувають ідею будівництва Третього храму, причому «досить тонким чином — якщо не придивлятися — просуваючи будівництво Третього Храму». І додав, що багато хто в США нібито «не знає про це», тому що це світське суспільство і не звертає уваги на релігійне значення подібних символів.
Це вже не просто суперечка про зовнішню політику. Це класичний перехід від дискусії “навіщо США беруть участь в операції” до конспірологічної картини світу, де війна пояснюється таємними релігійними мотивами і «прихованими гравцями».
Реакція з Києва: «антиукраїнець і антисеміт» і «поребрик» як фабрика міфів
Саме на цьому тлі, 6 березня 2026 року, головний рабин України Моше Асман записав звернення, де висміяв подібні тези і назвав Карлсона: «Антиукраїнець і та антисеміт Такер Карлсон».
Асман переказав «нову вау-річ» в логіці Карлсона — що «євреї, точніше Хабад, затіяв цю війну, щоб відбудувати Третій храм в Єрусалимі» — і далі провів головну думку: у антисемітських пояснень немає логіки, їм важливіше звинуватити, ніж розуміти.
Найважливіший для українського контексту фрагмент прозвучав так: “то скоріш за все з-за поребрика (Росії – ред.) закидається думка вже давно” що “євреї хочуть тут, в Україні відбудувати Новий Єрусалим”.
Тобто Асман прямо пов’язав нинішню хвилю з давно відомим механізмом: одну і ту ж ненависть можна «упаковувати» в різні версії — сьогодні «Третій храм», завтра «Новий Єрусалим в Україні», післязавтра «винні євреї, які то виїжджають, то приїжджають». Версії взаємовиключні, але мета одна — розпалити.
Далі Асман розширив рамку: він назвав Іран злочинним режимом, який посилав дрони проти України і погрожував знищенням Ізраїлю, а фінал перевів у релігійно-моральний висновок: заклик «любити один одного», робити добрі справи і нести світло, завершивши словами «Шабат шалом».
Чому ця історія важлива прямо зараз
Вашингтонський конфлікт Трампа і Карлсона — це не просто особиста сварка. Це демонстрація того, як в момент війни лідер MAGA захищає свій політичний капітал: “America First” він охороняє як знак належності, а не як тему для дискусії.
Але куди небезпечніша друга лінія — коли частина “антивоєнної” критики переходить в конспірологію про релігію і євреїв. Такі сюжети швидко стають зручним зброєю: їх можна підхоплювати, перекладати на будь-яку мову, приклеювати до будь-якої країни і будь-якої війни — і запускати далі.
І саме тому українська реакція Асмана звучить не як «коментар до американських новин», а як попередження: міфи, які сьогодні розганяють навколо Ізраїлю, завтра точно так само будуть працювати проти України — особливо якщо їх «підкидають з-за поребрика».
