НАновини – Nikk.Agency Новини Ізраїлю

Новий глава «Моссаду» вступив на посаду після рішення БАГАЦ

В Ізраїлі офіційно змінилося керівництво однієї з ключових структур національної безпеки: генерал-майор Роман Гофман вступив на посаду глави служби зовнішньої розвідки «Моссад». Церемонія відбулася в штаб-квартирі відомства в Тель-Авіві після того, як 1 червня 2026 року Вищий суд справедливості відхилив петиції проти його призначення.

Це призначення одразу стало більше, ніж звичайна кадрова перестановка. Під час війни, кризи довіри до силових структур і гострих політичних суперечок навколо відповідальності за 7 жовтня кожен новий керівник у системі безпеки оцінюється не тільки за резюме, але й за символічним значенням.

Гофман прийшов у «Моссад» не з самої розвідувальної служби, а з ЦАХАЛу. До призначення він займав посаду військового секретаря прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, а раніше командував 210-ю дивізією. Уряд затвердив його кандидатуру навесні 2026 року, після висунення з боку глави уряду; він мав змінити Давида Барнеа в червні.

Для ізраїльської аудиторії це важлива деталь. «Моссад» традиційно сприймається як закрита професійна система зі своєю внутрішньою культурою, досвідом і ієрархією. Призначення військового генерала з боку ЦАХАЛу виглядає нестандартно, особливо в момент, коли весь оборонний апарат Ізраїлю проходить важке випробування війною, розслідуваннями і суспільним тиском.

Чому фігура Гофмана викликала суперечки

Прихильники призначення говорять про його бойовий досвід, командну підготовку і поведінку 7 жовтня 2023 року. У той день, коли південь Ізраїлю опинився під атакою ХАМАС, Гофман виїхав у зону боїв і брав участь в обороні ізраїльських населених пунктів. Цей епізод став одним з аргументів тих, хто бачить у ньому не кабінетного призначенця, а офіцера, який діяв у момент реальної загрози.

Але критики дивляться на ситуацію інакше.

Вони вважають, що глава «Моссаду» в нинішніх умовах повинен проходити особливо жорстку перевірку — не тільки професійну, але й суспільно-етичну. Після 7 жовтня Ізраїль живе в реальності, де довіра до державних інститутів стала питанням національної стійкості. Тому призначення на таку посаду не може сприйматися як технічна процедура.

Саме навколо цього і розгорнувся юридичний спір.

Справа Урі Ельмакайса і перевірка «етичної чистоти»

Головним фоном для петицій проти призначення стала справа Урі Ельмакайса. Йдеться про події 2022 року, коли 17-річний Ельмакайс брав участь в інформаційній кампанії в соціальних мережах, яку, як стверджувалося, курували військові структури. Пізніше його заарештували за підозрою в розкритті секретної інформації.

Ситуація стала особливо чутливою після того, як внутрішні перевірки показали: підліток дійсно отримував матеріали від військових. На цій підставі критики Гофмана стверджували, що він, будучи командиром 210-ї дивізії, повинен був нести відповідальність за використання неповнолітнього в такій операції і за подальші дії армії після його арешту.

Сам Гофман заявляв, що не знав про вік Ельмакайса і не санкціонував передачу йому секретних відомостей. Саме це питання — що він знав, коли знав і які рішення приймав — стало центральним для суспільної і судової дискусії.

БАГАЦ розглядав петиції проти призначення, а комісія з призначень на вищі державні посади, очолювана колишнім головою Верховного суду Ашером Грунісом, поверталася до питання повторно після судового втручання. У підсумку більшість комісії знову підтримала призначення, не знайшовши підстав для дискваліфікації Гофмана за критерієм «етичної чистоти». При цьому сам Груніс, за повідомленнями ізраїльських ЗМІ, залишався в меншості і вважав, що перевірку слід продовжити.

Це важливий нюанс. Судове рішення не стерло питання, які виникли навколо призначення. Воно лише зняло останню юридичну перешкоду для вступу Гофмана на посаду.

Позиція юридичного радника і аргумент війни

Юридичний радник уряду Галі Баарав-Міара виступала проти затвердження призначення на даному етапі і домагалася або скасування рішення, або повернення питання на додаткову перевірку. Її позиція відображала ширший конфлікт останніх років: де закінчується право уряду призначати керівників силових структур і де починається обов’язок суду втрутитися, якщо є сумніви в процедурі.

З боку прем’єр-міністра і комісії звучав інший аргумент: затягування призначення глави «Моссаду» під час війни може зашкодити роботі всієї системи безпеки. У цій логіці стабільність керівництва розвідки важливіша за продовження юридичної паузи, особливо коли Ізраїль діє одразу на кількох фронтах — у Газі, на північному напрямку, проти іранської загрози і в ширшій регіональній грі.

У середині цієї історії добре видно, чому НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає такі призначення не тільки як кадрову хроніку. Для Ізраїлю це питання балансу між безпекою, правом, політикою і суспільною довірою — тими чотирма опорами, без яких державна система у воєнний час починає втрачати стійкість.

Що означає це призначення для Ізраїлю

Призначення Гофмана ставить перед «Моссадом» одразу кілька завдань. Перше — оперативне: зберегти ефективність служби в умовах регіональної війни, боротьби з іранською мережею впливу, загроз з боку проксі-груп і необхідності тісної координації із західними партнерами.

Друге завдання складніше — внутрішнє.

Новому главі доведеться довести, що він здатний керувати структурою, куди прийшов не зсередини. У спецслужбах це має значення: довіра будується не тільки наказом про призначення, але й здатністю розуміти професійну культуру організації, не ламаючи її заради політичного ефекту.

Третє завдання стосується суспільства. Після 7 жовтня ізраїльтяни чекають від керівників безпеки не гучних обіцянок, а здатності визнавати помилки, виправляти провали і говорити з громадянами мовою відповідальності. Глава «Моссаду» рідко стає публічною фігурою в звичайному сенсі, але сьогодні навіть закриті посади оцінюються у відкритому суспільному полі.

Призначення без спокійного фіналу

Формально історія завершилася: БАГАЦ відхилив петиції, юридичний бар’єр знято, Давид Барнеа передав повноваження, Роман Гофман вступив на посаду. Але політично і суспільно ця історія не закрита.

Його прихильники будуть чекати швидких результатів і сильного управління. Його критики будуть уважно стежити за кожним кроком, тому що саме призначення вже стало частиною ширшої дискусії про те, як прем’єр-міністр формує верхівку силового блоку після провалів 7 жовтня.

Для Ізраїлю це не абстрактний спір еліт. Від якості таких призначень залежить безпека громадян, переговорні позиції країни, робота таємних каналів, боротьба з терористичними структурами і здатність держави діяти на кілька ходів вперед.

Гофман входить на посаду в момент, коли у «Моссаду» немає права на політичну розкіш і бюрократичну інерцію. Перед ним — війна, регіональні загрози, напруження всередині Ізраїлю і необхідність повернути відчуття професійної впевненості там, де суспільство вже занадто багато разів чуло слово «перевірка» після слів «провал» і «відповідальність».