«Ніколи знову – це також про відповідальність»: Рефат Чубаров нагадав, що в Бабиному Яру нацисти вбивали не тільки євреїв

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров у день 85-ї річниці масових розстрілів у Бабиному Яру нагадав не лише про 33 771 єврея, вбитого тут за два дні вересня 1941 року, але й про інших жертв нацистів — ромів, військовополонених, українських підпільників та націоналістів. Окрему частину своєї колонки він присвятив Ізраїлю, Всесвітньому форуму пам’яті Голокосту 2020 року в Яд Вашем та питанню про те, де закінчується історична пам’ять і починається її політичне використання.

Автор: Стас Шифер

29 вересня 2026 голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров опублікував колонку у виданні «ГОРДОН», присвячену річниці масових убивств у Бабиному Яру.

Чубаров починає саме з єврейської трагедії. 29–30 вересня 1941 року підрозділи СС, німецької поліції та їхні помічники розстріляли тут 33 771 єврея. Ця цифра міститься в звітах айнзатцгруп і підтверджується Меморіальним музеєм Голокосту США та Яд Вашем. Це було одне з найбільших масових убивств євреїв в одному місці під час Голокосту.

Але вбивства в Бабиному Яру на цьому не закінчилися. У наступні два роки нацисти продовжували використовувати це місце для страт. Серед жертв були роми, радянські військовополонені, українські цивільні, підпільники та інші групи. За оцінкою Меморіального музею Голокосту США, загальна кількість убитих у Бабиному Яру могла досягати приблизно 100 тисяч осіб.

Саме на цю частину історії звертає увагу Чубаров.

Серед загиблих були й представники українського націоналістичного руху, зокрема поетеса та діячка Організації українських націоналістів Олена Теліга. Для ізраїльського читача тут важливо не змішувати два різні масштаби трагедії: масове вбивство євреїв 29–30 вересня 1941 року було спеціально організованою акцією Голокосту, після якої Бабин Яр продовжив функціонувати як місце вбивства інших груп людей. Сам факт наступних страт не змінює центрального місця єврейської трагедії в історії Бабиного Яру.

НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency нагадує: сьогодні на території Бабиного Яру існують пам’ятники різним групам загиблих, однак саме масовий розстріл майже 34 тисяч київських євреїв за дві доби став подією, що зробила це місце одним з головних символів Голокосту у Східній Європі.

Чубаров, однак, йде далі історичної хроніки. Центральним поняттям його тексту стає Never again — «Ніколи знову».

«Ніколи знову має стосуватися не лише злочинів минулого», — пише він у колонці. [Переклад з української.]

На думку Чубарова, пам’ять про Голокост втрачає частину свого сенсу, якщо залишається лише формулою, що вимовляється під час пам’ятних церемоній. Він пов’язує її з сучасним протидією масовим убивствам, етнічним переслідуванням, агресії та окупації. Це політична позиція самого автора колонки, яку він переносить на нинішню війну Росії проти України та ситуацію в окупованому Криму.

Чому Чубаров згадав Яд Вашем

Для Ізраїлю найбільш чутлива частина колонки починається з подій 23 січня 2020 року, коли в Яд Вашем в Єрусалимі пройшов П’ятий Всесвітній форум пам’яті Голокосту, приурочений до 75-річчя звільнення Аушвіца-Біркенау.

Одним з виступаючих на форумі був володимир путін. Президент Польщі Анджей Дуда на захід не приїхав на тлі спору навколо надання йому можливості виступити. Організатори форуму згодом самі відзначали, що відсутність польського президента стала помітною частиною конфлікту навколо різних трактувань історії Другої світової війни.

Чубаров нагадує про цей епізод тому, що до січня 2020 року Росія вже майже шість років контролювала анексований Крим, а відносини Москви і Києва перебували в стані збройного конфлікту.

Але тут є ще одна важлива деталь, і вона підтверджується не лише словами Чубарова.

Після форуму Яд Вашем дійсно визнав помилки в показаних історичних відеоматеріалах. У меморіальному центрі повідомили, що ролики містили неточності і давали часткове і незбалансоване уявлення історичних подій. Зокрема, в них не було показано розділ Польщі між нацистською Німеччиною і Радянським Союзом у 1939 році, а на картах були допущені помилки з кордонами Польщі та сусідніх держав.

Яд Вашем вибачився за ці помилки і підкреслив прихильність історичній точності.

Для ізраїльської аудиторії це суттєвий момент. Йдеться не про зовнішнє звинувачення на адресу Яд Вашем: сам ізраїльський меморіальний центр публічно визнав проблему і виправив свою позицію після критики.

Саме з цього епізоду Чубаров робить вже власний політичний висновок.

«Пам’ять не повинна ставати інструментом політичної легітимації», — пише він. [Переклад з української.]

Бабин Яр як спір не лише про минуле

У 2026 році Бабин Яр залишається місцем, де одночасно перетинаються кілька пластів пам’яті. Перш за все — пам’ять про майже повністю знищену єврейську громаду окупованого Києва. Потім — пам’ять про десятки тисяч інших людей, яких нацисти вбивали тут аж до 1943 року.

Є і ще один пласт — спір про те, яким чином пам’ять про Другу світову війну використовується вже сучасними державами і політиками.

Чубаров розглядає цю проблему через досвід кримськотатарського народу, російську окупацію Криму і війну проти України. Його висновок — це саме авторська позиція, а не історична довідка. Але наведений ним приклад з форумом 2020 року важливий ще й тому, що спір тоді відбувався не де-небудь, а в Єрусалимі, в головному ізраїльському меморіальному центрі Голокосту.

Тому остання фраза його колонки звучить вже не стільки про 1941-й, скільки про сьогоднішній день:

«Never again — це не лише про пам’ять. Це також про відповідальність». [Переклад з української.]

Через 85 років після розстрілу 33 771 київського єврея Бабин Яр залишається не лише місцем трауру. Це ще й місце важкої розмови про те, що саме людство має на увазі, коли вимовляє слова «Ніколи знову».